Збройні конфлікти в Західній Африці.

У 70-х роках на півночі Західної Африки ("Африканському розі") відбулася низка кривавих міждержавних та внутрішніх конфліктів. Найбільшим джерелом напруження в регіоні була перманентна політична криза в Ефіопії. Ще в 1961 р. християнська більшість Ефіопії зіткнулася з відцентровим сепаратистським рухом у заселеній переважно мусульманами приморській провінції Еритреї. За рішенням ООН ця територія упродовж 1952-1961 років знаходилася під управлінням Аддіс-Абеби, а згодом була Ефіопією анексована. Тоді ж усе чіткіше почав вимальовуватися конфлікт Ефіопії із Сомалі, яке вимагало передачі населеної мусульманами прикордонної провінції Огаден.

Незадоволені постійними поразками в боротьбі з еритрейськими партизанами, ефіопські військові 12 вересня 1974 р. вчинили державний переворот, усунувши від влади перестарілого імператора Хайле Селассіє. Повсталі створили Координаційний комітет збройних сил (ДЕРГ), що складався із 120 полковників та генералів. Однак новостворений революційний уряд виявився нестійким. У ході жорстокої боротьби за владу із середовища заколотників висунувся полковник Менгісту Хайле Маріам. 2 лютого 1977 р. він здійснив наступний переворот і, одноосібно очоливши уряд, наказав розстріляти своїх політичних противників прозахідної орієнтації. У травні 1977 р. М. X. Маріам уклав угоду про дружбу та співробітництво з СРСР, після чого розпочав соціальні реформи. Унаслідок цих подій СРСР припинив допомогу еритрейцям та Сомалі й переорієнтувався на підтриму Аддіс-Абеби, що стала його вірним союзником у регіоні.

Уважаючи, що Ефіопія є достатньо ослаблена державними переворотами, улітку 1977 р. Сомалі зробило спробу силою повернути собі Огаден. Ситуація для Ефіопії ускладнилася тим, що в цей же час підтримані Суданом та Саудівською Аравією еритрейці майже повністю витіснили урядові війська зі своєї території та блокували оточені в портах на Червоному морі ефіопські гарнізони. Несподіванкою для уряду стала поява власного сепаратистського руху в провінції, заселеній народом тігре. Головною причиною незадоволення федеральним урядом була катастрофічна ситуація із забезпеченням населення продуктами. Партизанські рухи найсильнішими були саме в тих провінціях, які найбільше постраждали від голоду.

Ефіопський режим утримався при владі завдяки допомозі з боку СРСР зброєю та прибуттю до країни 17-тисячного контингенту кубинських військ. Восени 1977 р. Аддіс-Абеба отримала 400 танків, 28 реактивних літаків, зенітні системи та іншу військову техніку на загальну суму 1 млрд. доларів. У лютому 1978 р. за підтримки пілотованої радянськими льотчиками авіації та за участі кубинців ефіопська армія звільнила Огаден, а роком пізніше повернула контроль над провінціями Тігре та Еритреєю. Армія визволення Еритреї, яка в 1977 р. контролювала практично всю територію провінції, була відкинута в Судан.

Військові перемоги викликали ейфорію у керівництва Ефіопії, яке одразу ж після закінчення бойових дій взялося за економічні та соціальні реформи. Націоналізовано промисловість, а в сільській місцевості проведено поголовну колективізацію. Неефективне господарювання, яке збіглося в часі з надзвичайною засухою, призвело в 1984-1985 роках до страшного голоду, в результаті якого померло понад мільйон осіб. У 1987 і 1990 роках голод повторився. У 1988 р. відновився активний партизанський рух в Еритреї та Тігре. Ситуація уряду стала безнадійною після виведення з країни в 1989 р. кубинських військ та припинення радянської військової допомоги. На півдні Ефіопії проти центрального уряду повстав народ оммо. На кінець 1989 р. урядові війська контролювали лише центральну частину Ефіопії. Унаслідок досягнутих на переговорах у Лондоні домовленостей полковник М. X. Маріам 21 травня 1991 р. зрікся влади і виїхав у Зімбабве, а Аддіс-Абебу зайняли підрозділи тігре. Тимчасовим лідером Ефіопії став лідер національного руху тігре Мелес Зенаві. 24 травня 1993 р. Еритрея проголосила незалежність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Деколонізація Південної Африки.	\|	Етнічні конфлікти в Тропічній та Південній Африці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.