ВИКОРИСТАННЯ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ЗНАНЬ ПРО КОНФЛІКТИ В ЗЛОЧИННОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Взагалі проблема вивчення конфліктних явищ, які відбуваються в злочинному середовищі, має не тільки теоретичне, але й доволі актуальне практичне значення. Так, торкаючись пізнання конфліктів, що виникають у ОЗГ та ЗО, слід відзначити, що вони вже самі по собі, при певному розвитку подій, ведуть до підриву цілісності цих формувань, втрати серед їхніх учасників взаєморозуміння, виникнення між ними антагонізму, ворожнечі тощо, які при подальшому загострюванні здібні привести до зруйнування вказаних формувань.

Ці закономірності однозначно можуть бути використані в оперативно-розшуковій діяльності, насамперед, з метою оперативно-профілактичного роз’єднання ОЗГ та ЗО, викриття їх, розкриття вчинених ними злочинів і т. ін.

Використання зазначених конфліктологічних знань у ОРД передбачає не тільки все те, що пов’язане з виникненням та протіканням конфліктів у злочинному середовищі, але й з існуючими в ньому особливими способами їх врегулювання.

У контексті цього, по-перше, заслуговує на увагу «управління конфліктами» в зазначеному середовищі.Найчастіше під цим розуміється контролювання розвитку конфлікту внутрішніми або зовнішніми силами, як правило лідерами злочинних формувань та злочинними авторитетами. Головне тут – контрольоване стримування конфлікту, недопущення його ескалації.

По-друге, потребує з’ясування способів «вирішення конфліктів», суть чого полягає в усуненні або мінімізації проблем, які розділяють сторони, а також у досягненні компромісу, тобто згоди між ними. Існують певні технології здійснення цього, головне місце в яких відведене переговорам конфліктуючих сторін (тобто «розбіркам»), застосуванню силових методів, а також втручанню третьої сторони (третейських суддів).

Управління конфліктами та їх позитивне вирішення в злочинних формуваннях є прийнятною формою впливу лідерів на суперечні сторони та врегулювання (нехай і примусового) протиріч міжособистісного чи внутрігрупового характеру. Але це найбільш характерно для організованих злочинних груп безпосередньої контактної взаємодії або злочинних організацій з виразною підлеглістю по вертикалі всіх їхніх структурних ланок.

У конкуруючих же між собою злочинних групах і організаціях міжгрупові конфлікти вирішуються, головним чином, шляхом «розбірок», які нерідко закінчуються озброєними сутичками і, як результат, – взаємним знищуванням злочинними формуваннями одне одного.

Своєчасне отримання оперативними працівниками інформації про хід врегулювання конфліктів у злочинному середовищі дозволяє розумно втручатися в ці процеси, спрямовуючі їх у напрямку, необхідному для виконання завдань ОРД.

Практичне значення відповідних знань про конфлікти в злочинному середовищі також ще полягають у наступному:

1) по-перше, ці конфлікти відіграють важливу інформаційну функцію для ОРД, бо вони є носіями відомостей про суттєві протиріччя в зазначеному середовищі, їх сторони та займані ними позиції і т. ін., що має дуже важливе значення для оперативної поінформованості відповідних підрозділів органів внутрішніх справ;

2) по-друге, в певних оперативно-тактичних ситуаціях конфлікти можуть бути використані в ролі необхідних умов щодо встановлення оперативного контакту з об’єктами оперативно-розшукового інтересу та подальшого конструктивного розвитку взаємодії з ними.

Наприклад, якщо в якості такого об’єкта обирається особа, яка знаходиться в гострому конфлікті зі своїми кримінальними спільниками чи з лідером злочинного формування з приводу надмірної жорстокості їхніх злочинних дій і т. ін., то можливо розраховувати на вказаний контакт, оскільки в таких випадках люди завжди очікують розуміння своїх особистих позицій, спонукань, переживань та відповідної зовнішньої підтримки;

3) по-третє, конфлікт, що виник у злочинному формуванні, може слугувати інструментом психологічного впливу з боку оперативного працівника на конфліктуючі сторони, зокрема, за рахунок конструктивних переговорів з ними, переконання окремих з них в небажаності подальшої участі в злочинній діяльності, дискредитації якоїсь особи в очах інших з метою посилення руйнівних процесів у злочинній групі тощо;

4) по-четверте, за рахунок пізнання особливостей протікання конфліктів у ОЗГ чи ЗО може бути встановлена найбільш слабка ланка для врахування її при виборі тактики реалізації наявних оперативних справ, розробці комбінацій по затриманню злочинців тощо.

Окремо слід розглянути можливості використання конфліктів за допомогою штучного їх утворення в злочинних формуваннях під час проведення стосовно них відповідних оперативно-розшукових заходів, коли конкретний конфлікт набуває характеру стимульованої (з боку оперативного підрозділу) події з метою цілеспрямованого, оперативно необхідного впливу на об’єкт оперативної розробки. Це може бути здійснене шляхом досягнення зіткнення членів групи, наприклад, в результаті компрометування окремих з них, створення обстановки недовіри до лідера групи чи інших її членів за рахунок розповсюдження стосовно них певної дезінформації і т. ін.

Але розглянутий вище захід може бути доцільним і потрібним лише для досягнення мети роз’єднання організованої злочинної групи, розвінчання авторитету її лідера, виведення з під його залежності окремих осіб і т. ін. і проводитися він повинний в рамках окремо розробленої оперативної комбінації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗЛОЧИННИХ ФОРМУВАННЯХ	\|	Прийняття до уваги оновленого психологічного смислу принципів ОРД за сучасних умов боротьби зі злочинністю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.