• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Прийняття до уваги оновленого психологічного смислу принципів ОРД за сучасних умов боротьби зі злочинністю.

Раніше вже було з’ясовано, що ОРД з позицій діяльнісного підходу уявляється як система спеціальної предметної діяльності її особливих, законодавчо визначених, суб’єктів. Заходи останньої (включаючи засоби, методи, способи, прийоми) в її загальній психологічній структурі, по-перше, являють собою ті складові елементи, без яких існування зазначеної вище системи стає цілком неможливим, а по-друге, – вони вже спочатку є психологічно насиченими і в цьому смислі мають бути адекватними кожному іншому системному елементу діяльності, що розглядається, тобто відповідати основним психологічним характеристикам її об’єктів, суб’єктів та очікуваним результатам реалізації цих заходів.

Вказане насичення заходів ОРД специфічним психологічним змістом обумовлює відповідні вимоги щодо їх проведення. Вони полягають в урахуванні потреб, інтересів, мотивів, цілей та психологічних особливостей конкретних дій окремих особистостей і груп, які знаходяться у практичному взаємозв’язку зі здійснюваними оперативно-розшуковими заходами. Причому тут дуже важливо врозуміти, що йдеться не про спрощене сприйняття оперативними працівниками окремих психологічних явищ та закономірностей, а про виявлення дійсного їх прояву (негативного чи позитивного з точки зору виконання завдань ОРД) на рівні психіки особистостей, включених у процес оперативно-розшукової діяльності.

В теорії ОРД відбувається досить тривала полеміка з приводу визначення поняття заходів оперативно-розшукової діяльності. При чому основні спори точаться навколо відмінностей термінологічно майже тотожних понять: “оперативно-розшукова дія” (що за суттю є елементом діяльності, формою її активного проявлення); “оперативно-розшуковий захід” (що визначає організовану дію або сукупність таких дій та засобів, метою чого є здійснення чого-небудь); “оперативно-розшукова операція” (одиничний акт, одиниця діяльності, або ж спосіб, прийом виконання ряду будь яких дій, об’єднаних єдиною метою та єдиним планом). Крім того, творчі суперечки йдуться відносно смислового значення термінів “оперативно-розшуковий захід” та “оперативно-розшуковий метод ”.

Слід визнати, що в Законі України “Про ОРД”, на відміну, скажімо, від російського законодавства, визначення поняття та й сам перелік оперативно-розшукових заходів відсутні. Ці заходи, так само, як і певні оперативні та оперативно-технічні засоби, лише убачаються в правах, що надані оперативно-розшуковим підрозділам, як суб’єктам ОРД (ст.8 закону про оперативно-розшукову діяльність).

Звідси, як у теорії, так і у практиці ОРД ще нерідко спостерігається викривлене уявлення всіє оперативно-розшукової діяльності як відповідної функціональної системи, оскільки зазначені заходи не включаються в останню в якості її правових норм та невід’ємних предметно-дійових структурних елементів. Ось чому питання, яке розглядається, має актуальний теоретичний і практичний характер.

Не втручаючись в існуючі дискусії стосовно визначення понять, про які йдеться, ми вважаємо, що під оперативно-розшуковими заходами варто розуміти законодавчо визначені організовані дії або сукупність таких дій з боку суб’єктів ОРД із використанням як гласних, так і негласних засобів (включаючи речі, документи, технічні та оперативно-технічні засоби), а також способів і прийомів, спрямованих на реалізацію конкретних завдань і досягнення цілей цієї діяльності.

В контексті сказаного вважаємо за доцільне звернутися і до з’ясування поняття щодо методів оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до узвичаєної у теорії й практиці ОРД термінології такими методами визнаються: розвідувальне опитування, оперативна установка, візуальне (приховане) спостереження, оперативний огляд, особистий пошук (сиск) і агентурний метод. Нема сумніву в тому, що це дійсно відноситься до шляхів та способів (тобто методів) отримання оперативної інформації, необхідної для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності. Але ж вони забезпечують виконання лише частки цієї діяльності, є способами здійснення тільки окремих її (пізнавальних) заходів, тоді як інші потребують відповідних їм способів (методів). Тому вряд чи можна названі вище методи визнати загальними методами ОРД.

Слід зауважити, що на сьогодні ще чимало авторів категоріально протиставляють поняття методу і заходу ОРД. Таку позицію ми, як і інші вчені[1], вважаємо хибною, тому що нерідко метод ОРД в реальній дійсності стає заходом оперативно-розшукової діяльності і, навпаки, останній використовується в ролі методу виконання іншого оперативно-розшукового заходу. Тобто йдеться про синонімічне використання зазначених термінів, що, до речі, аналогічним чином вже сприйнято оперативно-розшуковим законодавством ряду країн СНД.

Таким чином, з викладеного вище випливає той важливий висновок, що визначені законодавцем України заходи оперативно-розшукової діяльності, як певні її правові норми предметно-дійового характеру, саме й складають систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, а також відповідних способів, прийомів тощо, які знаходяться в органічній єдності з кожним структурним елементом загальної системи ОРД.

Звідси первинними вихідними психологічними вимогами щодо здійснення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ заходів ОРД слід вважати:

1. Визнання необхідності дотримання адекватності цього процесу первинній правовій природі ОРД, починаючи із забезпечення повної відповідності зазначених заходів вимогам Конституції України, державної кримінальної політики, кримінального судочинства, Закону України “Про ОРД” та іншого (наближеного) законодавства України.

Тут доцільно зупинитися на питанні щодо правової природи поняття оперативно-розшукових заходів. Виходячи з того, що природа будь якого явища полягає в його сутності та істотних джерелах походження, ми вважаємо, що для заходів ОРД це можуть бути тільки правові початки, але не інші джерела, наприклад, етимологічне визначення слів “оперативний” і “розшуковий”, як це помилково, на наш погляд, стверджують І.В. Сервецький та С.В. Шапочка[2].

З точки зору психології питання, яке розглядається нами, суть вищесказаного полягає в тому, що об’єкти пізнання та відповідного оперативно-розшукового впливу при здійсненні заходів ОРД можуть знаходитися тільки в законодавчо визначеному та чітко обмеженому правовому полі (ст.,ст. 1, 6 Закону України “Про ОРД”).

Як видно, йдеться про загальні психологічні вимоги щодо безумовного врахування під час здійснення заходів ОРД їхнього базового правового підґрунтя. Це означає, що дані заходи, реалізуючись у співвідношенні з усіма елементами психології ОРД, обумовлені, по-перше, прийняттям кожного з них як правової норми, по-друге, – наявністю специфічних психологічних властивостей, притаманних законодавчо визначеним суб’єктам та об’єктам оперативно-розшукової діяльності, і по-третє, – цілеспрямованістю вказаних заходів на досягнення передбачених у правовому відношенні кінцевих результатів ОРД.

2. Усвідомлення об’єктивної потреби організаційного диференціювання заходів оперативно-розшукової діяльності в залежності від психології здійснення окремих функцій цієї діяльності, в тому числі:

1) функції оперативно-розшукового попередження та оперативної (загальної і індивідуальної) профілактики злочинності, що потребує врахування специфічних психологічних особливостей у поведінці та вчинках окремих осіб й груп у процесі здійснення оперативними працівниками:

- виявлення кримінально небезпечного контингенту, а також фактів, обставин тощо, вивчення котрих необхідно для попередження злочинних проявів;

- розпізнання й попередження злочинних намірів окремих осіб, в тому числі шляхом переорієнтування їх убік законослухняної поведінки, стримування від злочинних дій, роз’єднання або саморозпаду об’єднань протиправної спрямованості;

- виявлення та нейтралізації причин і умов, що сприяють учиненню злочинів;

- припинення злочинів, що готуються встановленими або невстановленими особами, в тому числі шляхом захоплення їх на гарячому, наприклад під час зазіхання на особистість або власність, збуту наркотиків, вогнепальної зброї і т. ін.;

2) функції оперативно-розшукового розкриття злочинів. Визнання останньої, як відомо, постійно наштовхується на заперечення, особливо з боку вчених криміналістів та кримінальних процесуалістів. Але ці заперечення марні, бо сам законодавець гранично чітко визначив цю функцію, яка за змістом включає пошук і фіксацію фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб та груп, що мають доказове значення в кримінальному судочинстві.

В дійсності ж йдеться про виявлення шляхом проведення гласних і негласних оперативно-розшукових заходів злочинів та викриття винних осіб у процесі чого реалізується професійна потреба використання певних психологічних знань, зокрема, закономірностей відображення у свідомості людини зовнішніх і внутрішніх психічних образів;

3) функції розшуку осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно відсутніх, реалізація якої потребує врахування цілого ряду факторів, пов’язаних саме з психологією особистості людини, яка ховається і не бажає бути виявленою.

Слід зауважити, що розглянуте вище диференціювання психологічних вимог стосовно реалізації окремих функцій оперативно-розшукової діяльності відкриває шляхи щодо спрямованої розробки відповідних психологічних методик здійснення заходів ОРД на кожному із зазначених функціональних напрямків цієї діяльності.

Як відомо, більшість із цих принципів, що передбачені сьогодні законодавчо (ст. 4 Закону України “Про ОРД”) та напрацьовані теорією ОРД, були декларовані й до легітимного її визнання. Це, скажімо, принципи: законності, гуманізму, моральності й етичності, поважання прав і свобод людини, рівності прав людини і громадянина перед законом, виключної доцільності заходів ОРД тощо, яких так чи інакше повинна була дотримувалася й тодішня практика.

Але сучасні демократичні та правові процеси, які відбуваються в суспільстві, цілком змінили умови реалізації зазначених вище принципів ОРД. Це, наприклад, обов’язкове позавідомче санкціонування окремих заходів оперативно-розшукової діяльності, встановлення системи прокурорського нагляду за останньою, відчутне спрямування практики ОРД до набуття громадської прозорості, а також адекватність окремих принципів і норм ОРД тотожним установленням інших галузей права.

Тому сьогодні питання стосовно дотримання принципів оперативно-розшукової діяльності все більше набувають для неї безпосереднього професійно-психологічного значення, а головне, – обумовлюють необхідність докорінного підвищення якісного рівня та морально-етичного обліку сучасного оперативного працівника органу внутрішніх справ.

Виникає водночас об’єктивна потреба у зміщенні акцентів при здійснені заходів ОРД у бік беззастережної поваги та правового захисту закріплених Конституцією України демократичних прав, свобод та інших цінностей кожної окремої особи. І тут йдеться не тільки про захист співгромадян, їх власності і законних інтересів від злочинних посягань. Головне ж міститься в тому, щоби кожний оперативник убачав у будь якій людині, що обирається в якості об’єкта ОРД, перш за все, Особистість, яка охороняється Державою і Богом!

Розуміється, що це дуже не проста психологічна задача. Її рішення потребує подолання майже вікового менталітету, який незмінно формувався і міцнів у міліцейському середовищі на ідеях єдності і непохитності цілей і інтересів авторитарної держави з одночасним майже повним ігноруванням надбань окремої особи.

Тягар цього менталітету ще досить помітний і суттєвий. І це не тільки протистоїть формуванню нових професійних та духовних ідеалів сучасного оперативного працівника, але є й значним гальмом на шляху успішної практичної реалізації психології заходів оперативно-розшукової діяльності.

Читайте також:

1. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
3. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
4. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
5. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
8. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
9. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
10. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
11. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
12. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.

Переглядів: 869