ОПАЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Енергетичний баланс повітряного середовища у тваринницькому приміщенні характеризується взаємодією таких основних систем: енергетичного обміну в організмах тварин, що перебувають у цьому приміщенні, тепло- і вологообмін-них процесів на обмежувальних конструкціях (підлога, стіни, вікна, покриття); енергетичних процесів опалювально-вентиляційних установок та іншого технологічного оснащення приміщення.

Опалення тваринницьких приміщень застосовують у разі, коли тепла, яке виділяють тварими, недостатньо для компенсації його втрат через обмежувальні конструкції, для нагрівання свіжого» повітря, що надходить у приміщення, та випаровування вологи із змочених та відкритих водних поверхонь, посліду та глибокої підстилки. Опалення передбачають у випадках, коли подальше збільшеная термічного опору обмежувальних конструкцій економічно недоцільне порівняно із системою штучзного обігрівання.

Необхідну кількість теплоти для опалення визначають із рівняння тепловодо балансу з урахуванням нормативних параметрів зовнішнього і внутрішнього повітря, а також теплотехнічних характеристик обмежувальних конструкцій приміщення:

Q_оп + Q_т+ Q_ел+ Q_ос =ΣQ_вт+ Q_п(7.16)

Де Q_оп— теплота, яку потрібно подати у приміщення через систему його обігрівання, кДж/год; Q_т — тепло, яке виділяється тваринами,, визначають за формулою (7.5), кДж/год; Q_ел, Q_ос— тепловиділення відповідно електроустановками та приладами освітлення (рівняння 7.6 і 7.7), кДж/год; ΣQ_в— загальні витрати теплоти через обмежувальні конструкції приміщення, кДж/год; Q_п — витрати теплоти на підігрівання свіжого повітря, що надходить у приміщення при вентиляції, обчислюють за формулою (7.9), кДж/год. За рівнянням (7.16) визначають необхідну потужність теплових приладів системи опалення загального призначення:

Q_оп = ΣQ_вт + Q_п– (Q_т+ Q_ел+ Q_ос) (7.17)

Втрати тепла приміщення відбуваються через стіни Q_{ст ,} вікна Q_в, двері Q_дв, стелю Q_ста підлогу Q_пд. Крім того, враховуються втраги від інфільтрації повітря крізь щілини приміщення, що залежить від розташування приміщення відносно сторін світу. Ці втрати досягають 13 % від втрат через стіни, вікна і двері. Тоді:

ΣQ_вт = 1,13(Q_ст + Q_в + Q_дв) + Q_с+ Q_пд (7.18)

Кількість тепла Q_і, що втрачається через кожну з наведених поверхонь, обчислюється за формулою:

Q_і = 3600β_іF_i (t_в –t_з)φ, (7.19)

де β_і— коефіцієнт теплопередачі відповідної поверхні (дод. 23), кВт/(м² • °С); F_i— площа поверхні, через яку витрачається тепло, м²; φ— поправочний коефіцієнт.

Значення коефіцієнта φ для обмежувальних конструкцій приміщення, які безпосередньо контактують із зовнішнім повітрям (стіни, вікна, двері), приймають рівним 1; для стелі з дахом із сталевою або азбоцементною покрівлею — 0,9; при тій же покрівлі з дощатою основою — 0,8; при покрівлі з рулонного матеріалу — 0,75; для підлоги, що торкається землі,— 0,7, вище рівня землі — 0,4,

Теплоту на додаткове обігрівання приміщення Q_оп, розраховану за формулою (7.17), можна одержати різними шляхами: за допомогою спеціальних теплових приладів локального обігрівання (електробрудери, теплові панелі підлоги, стін, перегородок тощо); через систему загального призначення, зігріваючи повітря, що потрапляє у приміщення при вен-пяції; комбінованим поєднанням локального обігрівання і підігрівання свіжого повітря.

Теплота, яку виділяють місцеві прилади обігрівання, приймається згідно з їх технічними характеристиками. Загальне опалення тваринницьких приміщень у більшості випадків здійснюється за допомогою теплогенераторів або калориферних установок. їх кількість n_у визначають із відношення:

n_у =

Q_у— теплова потужність вибраного теплогенератора або калориферної установки, кДж/год; Q_м.об— кількість теплоти, яку виділяють прилади місцевого обігрівання, кДж/год.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кількість припливних і витяжних каналів та вентиляційних установок	\|	ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.