• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВЕТЕІРИНАРНО-САНІТАРНІ РОБОТИ

12.1. ВИДИ РОБІТ ТА ОСНОВНІ ЗООВЕТЕРИНАРНІ ВИМОГИ

Попередження та ліквідація заразнших, паразитарних і незаразних захворювань, а також підтримання належного санітарного стану на тваринницьких фірмах та комплексах забезпечуються ветеринарно-санітарними заходами: очищенням (миттям), дезикфекцією і дезинсіекцією тварин, приміщень для їх утримання, машин та і обладнання, дрібного інвентаря, тари, спецодягу тощо.

Дезинфекція приміщень для утримання тварин передбачає очищення поверхонь, що будуть дезинфікуватися, і власне дезинфекцію. При цьому очищення сприяє доступу дезинфікуючих речовин до оброблюваних поверхонь. Особливу увагу слід приділяти очищенню тих елементів, з якими безпосередньо контактують тварини (годівниці, напувалки, перегородки, нижні частини стін, підлога, гнойові канали). При очищенні поверхонь використовуються різні механічні (лопати, скребки, щітки, граблі, вила) та гідравлічні пристрої.

Після дезинфекції приміщення провітрюють до повного зникнення запахів дезинфікуючих засобів. Структура ветеринарних заходів і технологія їх проведення залежать від виробничого напряму господарства, виду та концентрації тварин, системи їх утримання.

У тваринницьких підприємствах із невеликим поголів'ям і "традиційною" системою утримання тварин профілактичну дезинфекцію приміщень, технологічного обладнання, території провадять двічі на рік — весною та восени. На спеціалізованих відгодівельних фермах профілактичну обробку здійснюють після завершення чергового циклу відгодівлі перед початком нового виробничого циклу.

Значно складніша технологія профілактичних заходів на молочнотоварних фермах промислового типу. Санітарне очищення та дезинфекцію поверхонь кожної секції корівника провадять через 8 тижнів, переважно в теплі дні, коли тварини можуть перебувати на вигульних майданчиках. У родильному відділенні підлогу миють та дезинфікують після кожного розтелення. Повністю приміщення очищають і дезинфікують один раз на місяць.

Крім планових профілактичних ветеринарно-санітарних робіт, у разі виникнення інфекційного захворювання в господарстві провадять також вимушені заходи. Поточну вимушену дезинфекцію здійснюють у день виявлення першого випадку інфекційного захворювання і щоразу при появі нової хворої тварини та черговому обстеженні тварин у терміни, передбачені інструкціями по боротьбі з інфекційними захворюваннями. У відділеннях й ізоляторах для утримання інфекційно хворих тварин дезинфекцію виконують щодня.

Перед зняттям карантину, після повної ліквідації інфекційного захворювання, здійснюють заключну дезинфекцію тими ж самими дезинфікуючими засобами, що й при поточній обробці даного виду інфекційного захворювання. При заключній дезинфекції така обробка здійснюється два або три рази.

Найширше ветеринарно-санітарна обробка застосовується у вівчарстві.

Головний ектопаразит овець — коростяний кліщ. Заражені ним вівці, особливо молодняк, втрачають вовну, значно знижують свою продуктивність, худнуть, а інколи й гинуть. Щорічна профілактична обробка овець дозволяє запобігти цьому захворюванню.

Для знищення ектопаразитів ша вовну овець наносять відповідні отрутохімікати, за властивостями яких визначають спосіб обробки тварин.

Поверхневе насичення вовняного покриву досягається методами обприскування, обпилювання чи обробкою аерозолями та газами.

При обприскуванні овець заганяють у спеціальну камеру, відкриту зверху й обробляють струменями розчину з різних боків. Метод характеризується відносно невеликими витратами дезинфікуючих розчинів- і компактністю установки. Проте така обробка ефективно діє на обстрижених овець із довжиною вовни до 2 см, тому обприскування застосовують для лікувальної обробки окремих тгварин, особливо взимку при коростяних захворюваннях.

Обпилювання й обробка газами та аерозолями широкого застосування не набули, оскільки насичують тільки поверхневий шар вовняного покриву. Крім того, в процесі обробки тварини тривалий час вимушені дихати повітрям, яке сильно насичене інсектицидами, що часто призводить до отруєння. Поширені способи повного насичення вовняного покриву (овець купають і занурюють з головою у спеціальних ваннах) та комбінований (купають у ванпах, а голову і частину шиї обробляють струменями розчину). Такий процес наближений до лриродкого купання овещь у відкритих водоймах й значно зменшує; стресові реакції. В цьому випадку, крім антипаразитарної дії, має місце сприятливий побічний гігієнічний ефект.

Профілактичну обробку овець провадять двічі на рік: навесні — через 3—5 діб після стрижки і восени — перед переведенням тварин на зимове утримання, за 2—3 тижні до штучного осіменіння вівцематок. (Обробці підлягають вівці всіх статево-вікових груп.

Механізовані установки повинні забезпечувати купання овець без травмування та передбачали ізольоване утримання оброблених і необрюблених тварин. Викупаних овець розміщають на відстійних майданчиках, яікі мають загальний стік для відведення розичину у ванну. К;упання овець провадять у суху, теплу й безвітряну погоду три температурі повітря не нижче 12 °С, а емульсії у ваннії — 18—25 °С. Обробка повинна забезпечуввати 100 %-не змючування вовняного покриву і шкіри. Тривалість перебуваїння овець у ванні 30— 60 с, занурення з головою — 1—2 с.

Для купальних установок ванного типу найхарактерніший такий технологічний процес: загін всієї отари — відокремлення партії — подавання до ванни — скидання або занурення у ванну — витримка або пропливання (30—60 с) — занурення з головою (1—2 с) — вихід та відстій. За такою технологією працюють установки при ручному і механізованому способах купання овець у ваннах. Найбільш трудомістка операція — подавання й скидання овець у ванну — визначає основну конструктивну відмінність різних установок.

12.2. НОМЕНКЛАТУРА І ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАДНАННЯ

Різноманітність ветеринарно-санітарних заходів, висока трудомісткість планових та вимушених робіт, пов'язаних із систематичною обробкою великих площ території та виробничих приміщень, значної кількості поголів'я тварин або птиці потребують застосування відповідних засобів механізації. Механізація ветеринарно-санітарних робіт значно полегшує умови і підвищує продуктивність праці тваринників, поліпшує якість обробки, зменшує витрати засобів, сприяє надійності профілактики захворювань тварин.

Для механізації ветеринарно-санітарних робіт передбачено кілька десятків найменувань технічних засобів, які розрізняють за призначенням, принципом дії та особливостями користання.

За характером використання ці засоби розділяють на більні дезинфекційні агрегати, машини для тваринницьких ферм і комплексів з промисловим характером виробництва, портативні дезинфекційні апарати та аерозольну техніку, призначенням бувають:

універсальні автомобільні агрегати (наприклад, ветеринарно-дезинфекційні машини ВДМ-2, МДВ-Ф-1, АД-Ф-1, АДА-Ф-1); мобільні агрегати для дезинфекції і дезинсекції холодни-яи або гарячими розчинами (ДУК-1, ЛСД-2М, АДВ);

пересувні дезинфекційні установки для ферм та комплексів (УД-Ф-20, УД-Ф-20-1, УДС, УДП-М); , малогабаритні мийно-дезинфекційні установки (УДМ-Ф-30-|12О, ОМ-22613, ОМ-22614);

портативні обприскувачі та обпилювачі (ОРД-1, ОРПГ-А, ."Север-У", гідропульт КЗ, Р.ВД-1, ОМП-2, "Олень") з ручним приводом та електрифіковані;

установки для миття тварин (ОКВ, К-В-3, УПК-300, ІПДУ-36, СОХ-Ф-1);

вогневі пароповітряні, пароформалінові камери (ОППК); , аерозольні установки та пристосування (АГ-УД-2, ААП, ІАГП, ПАК, САГ-1, РССЖ, ДАГ-2).

установки для знезаражування води ("Поток", ЭН-25, УВ-0,5М);

установки для опромінювання тварин та іонізації повітря (ИКУФ-2М, ИКУФ-ЗМ, "Луч-2А", "ЛУЧ-2И", 301-ЗОМ, ИКЗК-220-250);

установки для спалювання трупів і вогневої обробки об'єктів;

автомобілі швидкої ветеринарної допомоги (СВП-69М) та ветеринарної амбулаторії (АВА).

Основні технічні показники засобів механізації ветеринарно-санітарних робіт наведені в діод. 31.

Крім того, для проведення ветеринарно-санітарних заходів залучається різна польова (наприклад, для хімічного захисту рослин), дррожня (автоприбіирачі), побутова (пилососи, обприскувачі) та інша техніка.

Мобільні дезинфекційні установки — це машини, які забезпечують дезиифекцію і дезодорацію приміщень, території, а також тварин холодними або гарячими розчинами, аерозолями чи інсектицидними препаратами, санітарне гідроочищення приміщень, їх побілку, термічне знезаражування поверхонь, камерну дезинфекцію спецодягу, дрібного інвентарю, тари, вовни тощо.

Мобільними апрегатами оснащують переважно ветеринарно-санітарні загони.

На фермах і комплексах промислового типу обладнують стаціонарні пункти для приготування робочих та концентрованих розчинів, проведення робіт по очищенню і дезинфекції тварин, а також дезинфекційні камери для обробки одягу, інвентарю. На цих пунктах використовують, як правило, електрифіковане технічне оснащення. Крім того, пункти мають пересушні мийно-дезинфюкційні установки для проведення робіт біезпосередньо на робочих місцях.

Портативні дезіинфекційні апарати призначені для обробки невеликих тваринницьких приміщень, допоміжних об'єктів, окремих ділянок, коли недоцільне використання іншої, потужнішої техніки. Основне призначення такого обладнання — обробка окремих тварин в умовах пасовищ.

Аерозольну техніку застосовують у тваринництві та птахівництві для дезинфекції і дезинсекції приміщень, їх повітряного середовища, проведення аерозольної терапії та вакцинації тварин.

12.3. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК УСТАНОВОК ДЛЯ КУПАННЯ

До основних параметрів ванн для купання належать пропускна здатність, площа ванни, її глибина або об'єм.

Пропускна здатність — один за основних параметрів, який впливає на вибір типу установки, її конструктивні розміри, витрати інсектицидів і водій, затрати праці тощо.

При плановій профілактичній обробці овець через 3—5 діб дісля стрижки пропускна здатність установки для купання визначається продуктивністю стригального пункту. Необхідна добова пропускна здатність Qд, голів, становить:

Q_д=m/D_c

де т — наявне поголів'я овець у господарстві, голів; D_с — кількість днів роботи установки протягом сезону.

Фактична годинна пропускна здатність визначається за формулою:

Q_ф=Q_д/t_зм τ

де t_зм— тривалість роботи установки протягом зміни, год; τ — коефіцієнт використання часу зміни.

Розрахункова пропускна здатність Q_р, голів/год, установки скидального типу становить:

Q_р=(60/Т_ц)n_o, (12.3)

де n_o— кількість овець, які скидаються у ванну за один цикл, голів; Т_ц — тривалість циклу, хв, визначається за формулою:

Т_ц = t_заг + t_об + t_п + t_хх, (12.4)

де t_заг — час, що затрачається на загін овець і віднесений до одного циклу, хв; t_п— час, необхідний для переміщення овець та їх скидання, хв; t_об— час обробки овець, хв; t_хх — тривалість холостого ходу скидального механізму, хв. Тоді необхідна кількість установок:

N_у = Q_ф/Q_р. (12.5)

Площа ванни для купання S установок скидального типу дорівнює:

S=S_пn_о, (12.6)

де S_п — питома площа ванни на одну вівцю, S_п = 0,3— 0,5 м²/голів. Менше значення S_п = 0,3 м²/голів приймають для установок, в яких скидання виконується поступово, вівці відпливають, звільняючи місце іншим, а більше значення S_п = 0,5 м²/голів — для установок, де скидають всю групу овець одночасно.

Приймаючи значення довжини ванни з умови, щоб вівці в момент скидання не травмувалися, оптимальну ширину ванни для купання В_опвизначають за формулою:

В_оп =S/L (12.7)

де L — довжина ванни, L = 2—2,5 м.

Об'єм ванни для купання необхідно вибирати якомога меншим, оскільки абільшення об'єму призводить до значного зростання витрат віоди, інсектициді» та палива, необхідного для підігрівання розчину. В той же час невелика глибина ванни може спричинити травмування тварин.

Площа базів визначається з розрахунку ..0,3—0,5 м² на кожну необроблену вівцю та 0,2—0,3 м² на одну голову після профілактичної обробки. Кожний баз повинен вміщувати отару в 700-800 голів.

Читайте також:

1. I. Аналіз контрольної роботи.
2. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
4. II.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
10. IV Етап: Вибір стратегії керування виявленими ризиками й виділення пріоритетних напрямків роботи
11. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
12. IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Переглядів: 1670