• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1.1.3 Стратегія діяльності підприємства, її обгрунтування

План

1 Поняття стратегії та цілей

2 Етапи розробки стратегії

3 Стратегічний потенціал підприємства

1 Поняття стратегії та цілей

Однієї і тієї ж цілі можна досягнути різними методами та засобами. У зв’язку з цим, звісно, виникає питання: як намічена ціль може бути практично реалізована та в який спосіб. Намагаючись надати відповідь на це питання, кожне підприємство повинне розробити декілька варіантів стратегії.

Стратегія становить генеральну програму діяльності підприємства, в основі якої лежить визхначення основних, довгострокових цілей та задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей та порядку їх використання.

Ціль становить кількісні та якісні характеристики функціонування підприємства, досягнення яких воно прагне.

Задачі підприємства визначають етапи або шляхи досягнення цілі впродовж періоду, на який розробляється стратегія.

Підприємства можуть мати різні цілі. Це залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. Усе різноманіття цілей систематизується та класифікується за наступними ознаками:

1) за змістом та спрямованістю цілей (економічні, соціальні, власні);

2) за функціональною сферою реалізації цілей (маркетингові, фінансово-економічні, інвестиційні, інноваційні, організаційні);

3) за рівнем досягнення (необхідні, бажані);

4) за часовим фактором (перспективні, поточно-першочергові);

5) за відношенням до головної цілі (кінцевфі та проміжні);

6) за характером оцінки (кількісні та якісні);

7) за ступенем впливу зовнішніх афкторів (цілі, пов”язані із зовнішними факторами, та цілі, не пов”язані із зовнішніми факторами, а пов”язані з використанням внутрішніх ресурсів);

8) за складом та характером інтересів (цілі підприємства, суспільства).

3 Етапи розробки стратегії

1) уточнення місії підприємства;

2) оцінка поточної обстановки функціонування підприємства. Оцінка його слабих та сильних сторін, його конкурентоспроможність. Вибір найбільш вірогідних напрямів розвитку підприємства;

3) визначення цілей та ключових проблем підприємства для досягнення необхідної цілі;

4) розробка альтернативних варіантів розвитку підприємства;

5) оцінка та вибір стратегії розвитку підприємства;

6) складання програми дій. Розрахунок обсягів господарчо-фінансової діяльності;

7) моніторинг реалізації стратегії та, при необхідності, її коректування.

Процес розробки стратегії становить собою стратегічне планування, в якому виявляються головні цілі та задачі, їх ресурсне та фінансове забезпечення, шляхи й методи досягнення цілей та рішення виникаючихї проблем.

Стратегія підприємства знаходиться в залежності від стадій його життєвого циклу, стану і перспектив ринку, ринкових позицій підприємства, перспективних можливостей.

В залежності від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство, його керівництво може обрати в якості базової стратегії:

- стратегію виживання (захисту);

- стратегію стабілізації (наступаючо-захисна);

- стратегію роста (наступаюча), котра вважається найбільш ефективною.

3 Стратегічний потенціал підприємства

Він характеризується трьома моментами:

1) наявністю та станом реальних ресурсів підприємства, його матеріальними, трудовими, інформаційними, фінансовими ресурсами;

2) ступенем відповідальності ресурсного потенціалу стратегічним цілям і задачам підприємства;

3) здатністю ресурсного потенціалу забезпечити стійкість до впливу зовнішнього середовища та його гнучкість щодо внутрішньофірмових змін; іншими словами – здатність адаптуватися.

Рівень освоєння потенцій7них можливостей підприємства характеризує “конкурентний статус підприємства”. Він оцінює ресурсне забезпечення й готовність підприємства до досягнення стратегічний цілей та завдань, ступень засвоєння своїх потенційних можливостей, наявність сприятливих зовнішніх умов для створення та підтримки конкурентних переваг.

Контрольні питання

1 Що таке стратегія підприємства?

2 Як буде точніше – стратегія розвитку або стратегія діяльності підприємства і чому?

3 Види стратегій.

4 Етапи розробки стратегії.

5 Як характеризується конкурентний статус підприємства?

Тема1.1.4 Планування діяльності підприємства, його принципи, методи планування

План

1 Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві

2 Поняття і принципи планування

3 Методи планування

4 Система планування

5 Бізнес-планування

1 Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві

Стратегічне планування - особливий вид планової роботи, який полягає у розробці стратегічних рішень у формі прогнозів, проектів, програм і планів. Вони передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки, реалізація яких забезпечує їм ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку алаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища.

Процедури стратегічного планування: стратегічне прогнозування, програмування, проектування.

Прогнозування– це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів. Суть прогнозування полягає в науоквому передбаченні стану об”єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку або використання нормативних розрахунків.

Методи прогнозування:

1) фактографічні – грунтуються на використанні фактичних даних;

2) евристичні – розробка прогнозів з використання логічних прийомів, правил.

2 Поняття і принципи планування

Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення. Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

Принципи планування:

1) правильне обгрунтування і вибір мети та кінцевих результатів роботи підприємства;

2) оптимальність використання ресурсів;

3) системність;

4) безперервність;

5) збалансованість;

6) науковість;

7) мобільність;

8) адекватність;

9) реальність.

3 Методи планування

Методи планування – це способи встановлення планових показників. Ці методи повинні бути адекватними зовнішнім умовам ринку, враховувати різноманітність шляхів досягнення основної мети підприємства (максимізації прибутку), повинні відрізнятися залежно від виду плану, який розробляється. Методи планування:

1) ресурсний – планові показники встановлюються, виходячи з ресурсних можливостей підприємства, використовується при монопольному становищі підприємства на ринку або слабкій конкуренції;

2) статистичний – показники встановлюються виходячи з використання середніх статистичних даних за минулий період;

3) факторний – вплив різних техніко-економічних факторів визначає величину планового показника;

4) балансовий – використовуються таблиці-баланси, в яких відображаються потреби в певних видах ресурсів та джерела їх покриття;

5) економіко-математичні – за допомогою математичних залежностей;

6) графоаналітичний – використання графіків і діаграм.

4 Система планування

Система планування полягає у розробці та взаємоузгодженості планів різних видів:

1) перспективні плани – подліяються на стратегічні та середньострокові;

2) поточні (тактичні) плани – річні та місячні;

3) оперативно-виробничі плани – календарно-виробниче планування, диспетчерування.

Стратегічні плани окреслюють найбільш віддалену перспективу. Основні розділи стратегічного плану: план маркетингу, план виробництва, план кадрового забезпечення, фінансови1й план, планування ризиків, створення і підтримання іміджу фірми.

Середньострокові плани деталізують стратегічні плани щодо хронологічного порядку досягнення тих чи інших цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідальних за виконання осіб. Чітко втраженої межі між стратегічними і середньострокомвими планами немає.

Поточні (тактичні) плани – деталізують стратегічні, розробляються, як правило, на рік і регулюють діяльність підприємства по виробництву продукції, її збуту, матеріально-технічному забезпеченню, фінансових питаннях. Участь в їх рорзробці беруть всі виробничі підрозділи, а керівництво здійснює керівник підприємства разом з головним економістом.

Оперативно-виробниче планування:

1)календарно-виробниче планування – розробка планів-графіків виробництва, відвантаження продукції на зміну, добу, місяць і доведення до структурних підрозділів;

2) диспетчерування – оперативний контроль за виконанням поставлених завдань, виявлення відхилень, мобілізація ресурсів на їх усунення.

Вимоги до системи планових показників:

1) єдність і обов’язковість показника для даного рівня планування;

2) зіставність;

3) забезпечення комплексної характеристики всіх сторін функціонування підприємства;

4) адресність;

5) орієнтація на ріст продуктивності і результативності;

6) чисельна обмеженість показників.

Показники бувають проміжні і кінцеві; натуральні і вартісні; кількісні і якісні; абсолютні і відносні; інформаційні, розрахункові та затверджувані.

5 Бізнес-планування

Бізнес-планце комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Розробляється бізнес-план з метою: техніко-економічного обгрунтування доцільності створення і функціонування підприємства; залучення зовнішніх інвесторів; для обгрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

Вихідна інформація при розробці бізнес-плану: інформація про попит на продукцію (послуги); виробнича інформація; фінансова інформація.

Структура бізнес-плану може відрізнятись залежно від мети його розробки.

Типова структура бізнес-плану: резюме (зведений розділ); основна частина (опис товару (послуги), характеристика фірми, аналіз галузі, аналіз ринку, план маркетингу, план виробництва, організаційний план, оцінка ризику і страхування, юридичний план, фінансовий план); стратегія фінансування

Основні відмінності між бізнес-планом і поточним планом: поточний план розробляється в одному варіанті, а бізнес-план – у декількох; поточний план розробляється лише на рік, а бізнес-план – на декілька років; поточний план розробляється для внутрішнього використання, бізнес-план – для пред’явлення також зовнішнім інвесторам.

Контрольні питання

1 Що таке планування діяльності підприємства?

2 Найважливіші принципи планування.

3 Методи планування.

4 Мета бізнес-планування.

Тема 1.1.5 Основні фонди підприємства: поняття, класифікація, оцінка

План

1 Поняття ресурсів підприємства

2 Сутність основних фондів, їх місце та значення в складі ресурсного потенціалу

3 Класифікація основних фондів

4 Оцінка основних фондів

1 Поняття ресурсів підприємства

Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями: реальними можливостями підприємства в той чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості); обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві; здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства; формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва.

Загальним для всіх видів реурсів є питання про ефективність їх використання. Для оцінки ефективності того чи іншого виду ресурсів корисний результат діяльності підприємства порівнюють з витратами на отримання цього корисного результату.

Ефект – корисния результат діяльності підприємства. Ефект підрозділяють на економічний і соціальний.

2 Сутність основних фондів, їх місце та значення в складі ресурсного потенціалу

Основні фонди (ОФ) – це сукупність матеріально-речовинних цінностей, які використовуються як засоби праці у виробничій діяльності на протязі періоду, який пероевищує 365 днів з моменту введення, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом. До них належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі та силові машини,обладнання, вимірювальні та регулюючи прилади та пристрої, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарчий інвентар, продуктивна худоба та ін.

Характерні особливості ОФ:

1) використовуються в натуральному вигляді тривалий час (не менш одного року), обслуговують багаторазово виробництво. Для порівняння: такі матеріальні цінності як сировина, технологічне пальне, витрачаються повністю в процесі виробництва та повертаються в іншому натуральному вигляді – як готова продукція;

2) ОФ піддані зносу, який виражається в поступовій утраті експлуатаційних якостей (фізичний знос) та втраті доцільності їх використання у зв’язку з появою нових, більш якісних ОФ (моральний знос);

3) особливий характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг);

4) ОФ виконують особливе призначення, а саме: забезпечують необхідні матеріальні умови для господарчої діяльності, виконують роль засобів праці, забезпечують зхберігання сировини, матеріалів та інших цінностьей, забезпечуюбть безпечність трудової діяльності.

3 Класифікація основних фондів

ОФ поділяються на:

1) виробничі – функціонують у сфері матеріального виробництва;

2) невиробничі – не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва: житловий фонд, медичні заклади, будинки відпочинку тощо.

Класифікація ОФ за виробничим призначенням:

1) будівлі – корпуси цехів, склади;

2) споруди – насосні станції, ткнелі, водонапірні башти тощо;

3) передавальні пристрої – електромережі, нафтопроводи;

4) машини і обладнання :

- силові (котли, дизелі)

- робочі (верстати, преси, агрегати)

- вимірювальні та регулюючі прилади, лабораторне обладнання

- обчислювальна техніка;

5) транспортні засоби (тепловози, автомобілі, електрокари);

6) інструмент – вимірювальний, ріжучий, а також пристосування до нього;

7) виробничий інвентар (тара, стелажі, робочі столи)

8) господарський інвентар – канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення.

Виробнича (технологічна) структура ОФ – це співвідношення різних груп ОФ у їх загальній вартості, або співвідношення активної та пасивної частини ОФ. Активна частина – беруть безпосередню участь в техпроцесі (машини, устаткування, інструменти); пасивні (будівлі, споруди) – забезпечують умови для процесу виробництва.

Прогресивною є така структура ОФ, де частка активної частини зростає.

Чинники, що впливають на виробничу структуру ОФ:

1) виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

2) форми суспільної організації виробництва;

3) технічний рівень виробництва;

4) форми відтворення основних фондів;

5) рівень організації будівельних робіт; розміщення підприємства.

4 Оцінка основних фондів

Облік ОФ здійснюється в натуральній і вартісній формах. Натуральні показники (площа, потужність, продуктивність, кількість) – використовуються при визначенні виробничої потужності, вартісна форма – для розрахунку амортизації, калькулювання собівартості.

Види вартості ОФ:

1) первісна – суми, сплачені постачальникам; реєстраційні збори, ввізне мито; витрати зі страхування ризиків; витрати на встановлення, монтаж, налагодження; інші витрати, безпосередньо пов”язані з доведення ОФ до стану, в якому вони придатні для використання;

2)відновлена вартість – вартість відтворення ОФ у сучасних умовах виробництва, включає результати переоцінки ОФ (індексація первісної вартості)

3) залишкова вартість – різниця між первісною (відновленою) вартістю та сумою зносу;

4) ліквідаційна вартість – залишкова вартість ОФ на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням.

Первісна вартість основних фондів, В_перв., грн.:

де В_прид – ціна придбання основних фондів, грн.;

В_дост – транспортні витрати на їх доставку, грн.;

В_монт.- витрати, пов’язані із монтажем, грн.;

В_ін – інші витрати, безпосередньо пов”язані із придбанням основних фондів та доведенням їх до стану придатності к експлуатації, грн.

.

де а – відсоток витрат на доставку основних фондів (транспортні витрати).

де в – відсоток витрат на монтаж основних фондів.

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворення у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за теперішніми, діючими цінами. Дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки. Розраховується за формулою, В_відн, грн.:

де i – індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. В Україні індексація основних фондів не проводиться, якщо індекс інфляції року менший за 110%.

Залишкова вартість основних фондів , В_зал, грн.:

де В_зн – вартість зносу основних фондів за час експлуатації.

Середньорічна вартість основних фондів визначається з урахуванням введення та виведення основних фондів на протязі року, В_с.р., грн.:

де ОФ_п.р.– вартість основних фондів на початок рокц, грн.;

åОФ_вв, åОФ_вив– сума основних фондів, введених і виведенних протягом року, грн.;

Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Контрольні питання

1 Поняття основних фондів,їх відмінність від інших матеріальних цінностей.

2 Класифікація основних фондів.

3 Види вартості основних фондів.

4 Складові початкової вартості основних фондів

5 Як розраховуються відтворююча, залишкова та ліквідаційна вартості основних фондів?

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності
2. II. Мотивація навчальної діяльності
3. II. Мотивація навчальної діяльності
4. II. Мотивація навчальної діяльності
5. II. Мотивація навчальної діяльності
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. III. Мотивація навчальної діяльності
8. III. Мотивація навчальної діяльності
9. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
10. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
11. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
12. V. Питання туристично-спортивної діяльності

Переглядів: 622