• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кредитні операції в структурі банківських активів

Суб'єктом кредитування з позиції класичної банківської спра­ви є юридичні або фізичні особи, дієздатні та правоздатні й такі, що мають матеріальні або інші гарантії, щоб здійснювати еко­номічні, в тому числі кредитні угоди.

Позичальником при цьому може бути будь-який суб'єкт влас­ності, який вселяє банкові довіру, володіє певними матеріальними та правовими гарантіями, згоден сплачувати відсоток за кредит і по­вертати його кредитній установі у встановлені кредитором строки.

Суб'єкт одержання позики може бути різного рівня, починаю­чи від окремої приватної особи, підприємства, фірми, аж до дер­жави. На сьогодні прийнята така класифікація позичальників:

1 Державні підприємства й організації.

2 Підприємства приватної форми власності.

3 Інші банки.

4 Підприємці, фізичні особи без утворення юридичної особи.

5 Підприємці, фізичні особи з утворенням юридичної особи.

6 Фізичні особи.

7 Інші господарства, в тому числі органи влади, спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації.

Поділ кредитів за суб'єктами їх одержання породжує ще одне поняття класифікації в системі кредитування - вид кредитів. Вид кредитів відображає сукупність властивостей, характерних для тієї чи іншої конкретної кредитної угоди в економічному та організаційному відношенні. Економічні властивості кредитної угоди - це властивості самого кредиту, вони однакові (повернен­ня, платність, забезпечення, цільовий характер, строковість). Банківські позики можуть бути розділені на сім основних кате­горій.

1 Іпотечні позики, тобто позики, забезпечені нерухомістю - землею, будинками та іншим майном, а також короткострокові кредити на будівництво і землевпорядкування та більш довгострокові кредити на купівлю сільськогосподарських угідь, будин­ків, квартир, комерційних споруд і майна за кордоном.

2 Позики фінансовим установам, тобто позики банкам, страховим і фінансовим компаніям, а також іншим фінансовим установам.

3 Сільськогосподарські позики, надані власникам фермерських господарств з метою сприяння і розвитку їх діяльності.

4 Позики торговельним та промисловим компаніям - надаються підприємницьким фірмам для покриття видатків на ку­півлю товарно-матеріальних запасів, сплату податків і виплату зарплати.

5 Позики приватним особам на споживчі цілі, на придбання товарів у розстрочку.

6 Інші позики — містять всі інші види позик, що не описані вище, у тому числі під забезпечення цінними паперами.

7 Лізингове фінансування — передбачає, що банк купує устаткування або машини і передає їх в оренду своїм клієнтам.

У кожному окремому випадку види кредитів можуть мати своє положення, що регламентує порядок їх видачі та погашення. Наприклад, особливий технологічний порядок характерний для міжбанківських позик.

Види кредитів різняться не тільки за позичальниками, а й за іншими параметрами. До них належать: зв'язок кредиту з ру­хом капіталу, сфера застосування кредиту, термін кредиту, плат­ність кредиту, забезпеченість кредиту.

За зв'язком кредиту з рухом капіталів його можна розді­лити на два типи: позику грошей і позику капіталу. Позика гро­шей пов'язана, як правило, із споживчими або іншими цілями, коли кредит не дає приросту суспільного продукту, а втрачається і погашається за рахунок уже створених накопичень. Позика капі­талу, навпаки, передбачає не прирощення продукту, а його збільшен­ня; позичальник у цьому випадку зобов'язаний так використати кредит, щоб із його допомогою одержати нову вартість, не тільки повернути кредит, а й заплатити позиковий відсоток як частину прибутку, додатково отриманого в результаті використання бан­ківських коштів. Позика капіталу є найтиповішим видом бан­ківського кредиту.

За сферою застосування кредити поділяються на кредити у сферу виробництва та у сферу обігу. Для сучасної вітчизняної практики більш характерними є вкладення коштів не в сферу ви­робництва, як це зазвичай прийнято з позиції здорової економі­ки, а у сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій є вищою, ніж у виробничій сфері. Залежно від терміну банківські кредити поділяються на: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 років). Традицій­но сучасна кредитна справа відзначається переважно коротко­строковим характером. У зарубіжній практиці короткострокові позики - це позики, термін користування якими не перевищує одного року. В основному це позики, що обслуговують кругообіг оборотного капіталу, поточні потреби клієнтів.

До довгострокових позик належать кредити, терміни яких перевищують 6 років (у деяких країнах, наприклад США, довгостроковими є позики терміном понад 8 років). Ці позики обслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу, фінансових активів, а також деяких різновидів обігових коштів.

Середньостроковими кредитами є кредити, термін користуван­ня якими перебуває у межах від 1 до 6 років. Сфера їх застосу­вання збігається з обслуговуванням потреб за допомогою довго­строкового кредиту.

У розряді критеріїв класифікації банківських позик не останнє місце займає платність кредиту. Виходячи з цього критерію, можна вирізнити банківські позики з ринковою відсотковою став­кою, підвищеною і пільговою. Ринкова ціна кредиту - це та його ціна, яка складається на ринку в даний момент виходячи з попиту й пропозиції на різні види банківських позик. В умовах великої інфляції - це досить рухлива ціна, що має тенденцію до підвищен­ня. Позики з підвищеною відсотковою ставкою виникають у зв'яз­ку з великим ризиком кредитування клієнта, порушенням ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитних ре­сурсів тощо. Позики, надані на умовах пільгового відсотка, є елемен­том диференційованого підходу до кредитування, виникають у взаємовідносинах з акціонерами, при рефінансуванні централізо­ваних кредитів емісійного банку (за умови зниженої, порівняно з їх ринковою, ціни), кредитуванні співробітників банку.

Забезпечення кредиту.Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківських позик є їхня забезпеченість. У цьому зв'язку позики можуть мати: пряме забезпечення, не­пряме забезпечення і не мати його. У міжнародній практиці кре­дити часто поділяються на забезпечені, незабезпечені і такі, що мають часткове забезпечення.

Досвід західних країн показав, що наявність матеріального забезпечення ще не дає впевненості у своєчасному поверненні банківських позик.

У світовій банківській практиці можна побачити й інші критерії класифікації. Так, у більшості країн позики поділяються на два блоки: кредити юридичним і позики фізичним особам. Якщо кре­дити першого блоку надаються на виробничі цілі (наприклад, на розширення виробництва і реалізацію продукту), то кредити друго­го блоку обслуговують особисті потреби населення. Подібна класифікація виявляється важливою як для диверсифікації ризику кредитних вкладень, так і для організації кредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту тощо).

Банківські кредити деталізують і за іншими, «дрібнішими» ознаками, їх розділяють залежно від тієї валюти, що використовується у процесі кредитування, залежно від того, обмежена лімітом позикова заборгованість чи ні, кредити, які постійно відновлюються (револьверні) і невідновлювальні тощо.

Суттєвою підставою для виокремлення спеціальної групи кредитів є їх розмір. У світовій банківській практиці регламентуються так звані «значні» кредити, розмір яких одному позичаль­никові (або групі позичальників) перевищує 5 % банківського капіталу.

Банківські кредити можна розрізнити й залежно від об'єкта кредитування.

В українській практиці короткострокові кредити видаються під різні елементи виробничих запасів промисловості, наприклад, банки кредитують сировину, основні й допоміжні матеріали, па­ливо, готову продукцію, кошти в розрахунках. У сільськогоспо­дарських підприємств банки кредитують витрати рослинництва і тваринництва, мінеральні добрива, пальне тощо.

Довгострокові позики спрямовуються на кредитування такої діяльності, як: будівництво виробничих об'єктів; реконструкція, технічне переоснащення, розширення виробничих об'єктів; придбання техніки, устаткування і транспортних засобів; організа­ція випуску нової продукції; будівництво об'єктів невиробничо­го призначення тощо.

Позика може видаватися не обов'язково на формування матеріального об'єкта, у позичальника взагалі може не бути того, під що в натурально-речовому вигляді можна одержати позику. В такому випадку об'єктом є потреба позичальника в додаткових ресурсах.

Розглянута нами класифікація банківських позик, її критерії неминуче взаємозв'язані з принципами кредитування. Обов'язковою вимогою сучасної системи кредитування є вимога цільово­го характеру кредиту, повноти і терміновості повернення по­зик, їх забезпеченості. До загальноекономічних принципів кредитування належить принцип диференційованості, що виражає неоднаковий підхід банку як до кредитування суб'єкта, об'єкта, так і до забезпечення позик.

В сучасних умовах особливе значення мають принципи раціонального кредитування, що потребують надійної оцінки не тільки об'єкта, суб'єкта і якості забезпечення, а й рівня маржі, прибутко­вості кредитних операцій, зниження ризику.

Виходячи з принципу прибутковості банківського господарства, банківські позики є платними.

Банки як торговельні підприємства торгують насамперед своїми ресурсами, розміщуючи їх у кредитні операції. Тому в нормальному (безкризовому, безінфляційному) господарстві для банків, що виступають насамперед як великі кредитні інститути, прибуток від кредитної діяльності є найосновнішим. У прибутку амери­канських банків на прибутки від кредитних операцій припадає переважна частина — понад 60 %.

Розмір кредитного продукту банку залежить не тільки від обсягу його власних коштів, а й від залучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим обсягом коштів можна лише тоді, коли банк додатково залучив кошти своїх клієнтів. Оскільки банк залучає ресурси не для себе, а для інших, то обсяг кредитного про­дукту стає тим вищим, чим більша маса акумульованих ним на засадах повернення коштів.

Особливість сучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює НБУ для комерційних банків.

Суттєвою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа.

При всій своїй прибутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва, банкрутства підприємств є найризикованішою. В сучасних умовах затримка повернення позик клієнтами банку стає досить частим явищем.

Існує також поняття умов кредитування. Під умовами кредитування маються на увазі певні вимоги, які ставляться до базових еле­ментів кредитування — суб'єктів, об'єктів та забезпечення кредиту.

Умови кредитування:

· дотримання вимог, які ставляться до базових елементів кредитування;

· збіг інтересів обох сторін кредитної угоди;

· наявність можливостей як у банку-кредитора, так і в позичальника виконувати свої зобов'язання;

· дотримання принципів кредитування;

· можливість реалізації застави і наявність гарантій;

· забезпечення комерційних інтересів банку;

· планування взаємовідносин сторін кредитної угоди.

При всьому розмаїтті об'єктів і суб'єктів кредитування, різних видів позик, наданих юридичним і фізичним особам, система кредитування являє собою певну єдину схему, яка містить в собі:

1 Методи кредитування і форми позикових рахунків.

2 Кредитну документацію, що подається банку.

3 Процедуру з видачі кредиту.

4 Порядок погашення позики.

5 Контроль у процесі кредитування.

Метод кредитування можна визначити як сукупність прийомів, за допомогою яких банки здійснюють видачу і погашення кредитів. Таких методів три.

1 Метод кредитування за оборотом.

2 Метод кредитування за залишком.

3 Оборотно-сальдовий метод.

При кредитуванні за оборотом кредит іде за рухом, оборотом об'єкта кредитування. Кредит авансує затрати позичальника до моменту вивільнення його ресурсів. Розмір позики зростає в міру збільшення об'єктивної потреби. Цей метод забезпечує непере­рвний, у міру зниження чи збільшення потреби, синхронний рух кредиту, є процесом, який постійно відновлюється.

При кредитуванні за залишком кредит взаємозв'язаний із залишком товарно-матеріальних цінностей і витрат, що виклика­ли потребу в позиці. Скажімо підприємство може закупити необ­хідні йому цінності за рахунок своїх фінансових джерел і лише потім звернутися в банк за позикою під їх забезпечення, тим самим компенсуючи виробничі витрати. Кредит у цьому випадку видається під залишок товарно-матеріальних цінностей у поряд­ку компенсації, а не авансування витрат (уже зроблених у даному випадку) на придбання необхідних матеріалів.

На практиці кредитування за оборотом і за залишком можуть поєднуватися, створюючи оборотно-сальдовий метод, коли кредит на першій стадії видається в міру виникнення в ньому потреби, а на другій стадії погашається в суворо встановлені терміни, які можуть не збігатися з обсягом вивільнених ресурсів. На першій стадії кредит видається на початковій стадії обороту товарно-матеріальних цінностей і витрат, на другій стадії погашається на основі залишків строкових зобов'язань клієнта перед банком.

Організаційно рух кредиту (його видача і погашення) віддзерка­люється на позикових рахунках клієнта, які відкриває йому банк.

Позиковий рахунок — це такий рахунок, на якому відображаєть­ся борг (заборгованість) клієнта банку щодо одержаних кредитів, видача і погашення позик. Для всіх позикових рахунків харак­терна їх загальна конструкція: видача кредиту проходить за їх дебетом, погашення — за кредитом.

Читайте також:

1. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
2. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
3. Адмін. арешт активів,порука,податкова застава
4. Адміністративний арешт активів та його наслідки
5. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
6. Активні операції банків
7. Активні операції банків з цінними паперами
8. Активні операції комерційних банків
9. Активні операції центральних банків.
10. Алгебраїчні операції
11. Альтернативні стратегії фінансування оборотних активів підприємства
12. Амортизація (знос) необоротних активів

Переглядів: 570