Антропометричні методи

ЛЕКЦІЯ 5

АНТРОПОМЕТРИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В

МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОМУ КОНТРОЛІ

ПЛАН

1. Загальні положення і основні принципи антропометрії

2. Антропометричні методи

3. Антропометричні прилади

4. Антропометричні точки

5. Вимір повздовжних розмірів тіла

6. Вимір поперечних розмірів тіла

7. Вимір розмірів обхватів

8. Вимір шкірно-жирових складок

9. Визначення ваги (маси) і складу тіла

Загальні положення і основні принципи антропометрії

Антропометричні дослідження необхідно проводити за уніфікованою методикою досліджень, прийнятою в усіх країнах, строго дотримуватися техніки вимірів. Відхилення від правил призводять до того, що зібраний матеріал стає непорівнянним з даними інших дослідників, втрачає всяку цінність. Для отримання об'єктивних даних постійно рекомендується проводити дослідження (вимір) однієї людини, що значно знижує вірогідність помилки.

Усі виміри робляться в строго певній антропометричній стійці: вимірюваний стоїть прямо, без напруги, голова розташовується так, щоб на одній горизонталі знаходилися козелок вуха і зовнішній кут ока. Руки вимірюваного опущені уздовж тіла, пальці витягнуті, ноги випрямлені в колінах, п'яти зімкнуті, шкарпетки злегка розсунені. Рекомендується проводити дослідження зранку до сніданку після звільнення кишечника.

При дослідженні таких величин, як рухливість в суглобах, сила окремих груп м'язів, величина шкірно-жирової складки, температура довкілля має бути в межах зони комфорту від 18 до 22°. Розміри обхватів кінцівок, тонус скелетних м'язів не можна вимірювати відразу після тренувального заняття, усе це відноситься і до виміру сили м'язів.

Антропометричні методи

Антропометричні методи дослідження можна розділити на три принципово окремі групи: а) контактні методи дослідження; б) безконтактні - вимір на відстані; в) біопсії.

Контактні методи дослідження. Складність форми людського тіла вимагає застосування спеціальних способів виміру. Найбільш поширені два способи вимірі: проекційний (прямий або наскрізний) і дуговий. Проекційний спосіб виміру зводиться до вимірів між антропометричними точками, винесеними (спроєктованими) на певну площину. Вимірювання проводяться антропометром, товстотним циркулем, тазоміром.

Спосіб дугових вимірів: виміри проводяться сантиметровою стрічкою, яка розташовується уздовж поверхні тіла, щільно прилягаючи до нього. Цим способом вимірюються зазвичай обхвати тіла: стегна, грудей, живота і так далі, а також довжини окремих частин тулуба і кінцівок (спосіб виміру обов'язково вказується).

Слід пам'ятати, що вимірювальний прилад при визначенні, глибинних, широтних розмірів обхватів розташовується завжди строго горизонтально, а при визначенні довжинних розмірів - вертикально.

До контактних методів дослідження відноситься також метод отримання відбитків опорних поверхонь. Найчастіше отримують відбитки стоп, кистей, які потім обробляються за допомогою графічних методів, що дозволяє судити про їх форми, розміри, також побічно про особливості скелета.

Безконтактні методи дослідження. Для характеристики ряду величин існує соматоскопічна методика дослідження, тобто оцінка індивідуальних особливостей спортсмена - його скелета, м'язової і жирової маси на око. Для цієї мети розроблені шкали балів, які передбачають градації: дуже низька, низька, нижче середньої, середня, вища за середню, висока, дуже висока. Всі ознаки в порядку перерахування оцінюються в балах від 1 до 7. Ця методика вимагає певної навички дослідження і постійної практики. На використанні цього методу побудована соматотіпологія У. Шелдона (1940, 1941).

При масових обстеженнях використовують методи фотограметрії. Розрізняють плоску фотограметрію і стереофотограметрію. Фотограметрія дозволяє визначити розміри, форму і просторові положення тіла по його фотографії. При стереофотографії аналізуються відразу два знімки, отриманих одночасно двома фотокамерами, розташованими на певній відстані (базі) один від одного, з'являється можливість визначити просторові координати зацікавлених точок. На фотографії обов'язково повинен бути масштаб.

Рентгенівський метод дослідження (рентгеноскопія і рентгенографія). В антропології рідко користуються рентгеноскопією, тобто оглядом тих чи інших утворень на екрані рентген-апарату, так як це пов'язано з тривалим опроміненням досліджуваного рентгенівськими променями і суб'єктивністю сприйняття об'єкта дослідження. Найбільш широко поширена рентгенографія, тобто отримання тіньового зображення об'єкта на фотоплівці, і флюорографія - фотографія з екрану рентгенівського апарату на плівку розміром 6x6 см (великокадрова флюорографія) або 24x6 мм (мілкокадрова флюорографія).

З метою вивчення впливів тривалості та інтенсивності тренувальних занять і особливостей фізичних навантажень на будову кісткової речовини у спортсменів різних спеціалізацій використовують рентгенофотометричні методи дослідження. Суть методу полягає в тому, що порівнюється щільність кісткової структури на рентгенограмах з наявним рентгенівським єталоном (кісткова пластина, алюмінієвий клин і т.д.). Зазвичай зйомку об'єкта виробляють одночасно з єталоном, щоб уникнути побічних впливів: тривалості єкспозиції, прояви, особливостей рентгеноплівки. Порівняння об'єкта, що цікавить і єталона роблять за допомогою фотометра - апарату, що визначає проходження кількості світла через рентгенограму об'єкта і єталон. За допомогою отриманих цифр і шляхом нескладних розрахунків визначається щільність або мінеральна насиченість кістки. Серед сучасних антропометричних методів дослідження слід виділити метод відеометрії, широко застосовується нині в стінах НУФВіС. Суть його полягає в обробці відеоматеріалів (фотографій), отриманих при дотриманні певних процедур, за допомогою спеціально створених для цього комп'ютерних програм (мал.1, 2).

Мал. 1. Вікно програми «Torso»

При цьому на тіло випробуваного кріпляться контрастні маркери в місцях розташування антропометричних точок. В сагітальній та фронтальній площинах розміщується масштабна лінійка, розділена на 10-й сантиметрові кольорові ділянки. Знімок проводиться цифровою відеокамерою, що знаходиться на штативі нерухомо, на відстані 5 метрів до об'єкта зйомки. Оптична вісь об'єктива відеокамери розташована на рівні загального центру мас тіла і зорієнтована перпендикулярно площині об'єкту зйомки. Обробка відеограм біогеометрічного профілю здійснюється за допомогою програми «Torso» в разі вивчення постави (мал.1) та програми «Big Foot» при оцінці стану стопи (мал. 2).

Мал. 2. Вікно програми «BIG FOOT»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Антропометричні прилади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.