• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монополія: причини виникнення, суть та основні форми

У чому полягають причини виникнення і розвитку монополій?

Ці причини пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологіч­ному способі виробництва. Конкретно цими причинами є:

По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва — максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги вироб­ництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжує свій антипод — монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі її характе­ристики.

Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону кон­центрації капіталу і виробництва.

Концентрація капіталу — це процес збільшення роз­мірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на роз­ширення виробництва.

Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація ви­робництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна бо­ротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх під­приємств виокремлюються кілька найбільших, які стають мо­нополіями. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію виробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії.

По-третє, причиною створення монополії є процес центра­лізації капіталу.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів ка­піталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох рані­ше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництв ва створили об'єктивну необхідність і можливість виникненні монополій, стали їх економічною основою.

По-четверте, причиною виникнення монополій є транс­формація індивідуальної приватної власності.

В останній третині XIX ст. організаційно-економічна струк­тура виробництва була представлена переважно малими і серед­німи підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні до­сягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих за­водів, інших великих об'єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'я­зати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капітали декількох підприємств.

По-п'яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації ви­робництва і створення на цій основі монополій.

Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрут­ство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно по­глинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов'язаність цих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин при­скореної монополізації економіки.

Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господа­рювання монопольного (домінуючого) становища на ринку то­вару, підтримання або посилення цього становища.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підпри­ємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання моно­польного прибутку.

Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче ста­новище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як резуль­тат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.

За сферою функціонування і причиною виникнення розріз­няють природну, адміністративну та економічну монополію.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних при­чин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірма­ми. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуго­вування споживачів. Тут конкуренція не можлива або не бажа­на, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлен­ня продукції зростуть. Причиною є "економія від масштабу" — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту, послугах зв'язку. Ліквіда­ція чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільні. З природними монополіями тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політи­ка, регулюється державою.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам ви­ключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого — це організаційні структури для державних підпри­ємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний суб'єкт господарюван­ня і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Ра­дянського Союзу належала до найбільш монополізованих струк­тур. Більше того, існувала абсолютна монополія самої держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на па­нуючій державній власності на засоби виробництва. Державний монополізм є найбільш небезпечним і руйнівним для економіч­них систем.

Економічна монополія, її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей госпо­дарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли заво­ювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два ос­новні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприєм­ства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидкий — базується на проце­сах централізації капіталу.

Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивним є те, що завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм ви­робляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.

Негативними наслідками монополізації є:

— по-перше, монополії придушують конкуренцію — важли­ву рушійну силу економічного прогресу;

— по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;

— по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

— по-четверте, схильні до хижацького використання при­родних ресурсів та забруднення довкілля;

— по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес;

—по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пре­су, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на сві­домість населення у необхідному їм напрямку;

— по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомір­них пільг та привілеїв тощо.

Захист конкуренції здійснює держава. Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодав­ство, що містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено За­конами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет Украї­ни" (1993 р.) та ін.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже створеного конкурентного середо­вища, підвищення ефективності функціонування існуючих кон­курентних відносин.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що ринок — це обмін, який ве­деться за законами товарного виробництва і обігу. Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує: інформативну, оздоровчу, стимулюючу, регулюючу, інтегруючу. Досвід країн, в яких функціонує рин­кова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працю­ючий механізм. Ринок успішно вирішує складні економічні проблеми. Як працює ринковий механізм? Ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва й пропозиції. І нарешті, конкуренція.Вона являє собою процес супер­ництва між окремими постачальниками і покуп­цями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалі­зації і яка примушує товаровиробників підвищувати якість продукції, прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності.

Але наслідком економічних криз є масове розорення і банкрут­ство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно по­глинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. І це приводить до монополізації економіки. Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господа­рювання монопольного (домінуючого) становища на ринку то­вару, підтримання або посилення цього становища. Захист конкуренції здійснює держава через антимонопольне законодав­ство, що містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції. Основним змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже створеного конкурентного середо­вища, підвищення ефективності функціонування існуючих кон­курентних відносин.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1 Виконати завдання самостійної роботи № 7.

ВИКЛАДАЧ – Лісова М. А.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Основні засоби
3. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
4. ISO 15504. Причини та історія створення
5. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
6. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
7. А) Заробітна плата її форми та системи.
8. А) Заробітна плата, її форми та системи.
9. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
10. Автоматизовані форми та системи обліку.
11. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
12. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції

Переглядів: 1457