Діяльності України.

Незалежність України як новий чинник світового розвитку не лише є умовою реалізації певних прав і свобод щодо можливостей здійснення власного національного вибору моделі економічних, політичних відносин із зовнішнім світом, а й висуває складні завдання щодо встановлення чітких і обґрунтованих геополітичних пріоритетів розвитку, актуалізує вимоги адекватного розуміння місця нашої держави в сучасній системі міжнародних відносин.

Надзвичайно обтяжливими стали для України реалії постсоціалістичного господарства з надмірною роллю держави.

Унаслідок застосування хибних регулятивних підходів протягом кризи 90-х років ХХ ст. в Україні посилилися структурні проблеми експорту, передусім відбулося зменшення і без того незначної частки продукції машинобудування, глибокої обробки.

Зважаючи на сьогоднішні реалії, залишитися осторонь лібералізаційно-інтеграційного процесу ГАТТ/ВТО для будь-якої країни світу фактично означало б самоізоляцію від потужного динамізуючого фактору розвитку. Проте в цьому зв’язку потребує з’ясування питання про визначення тієї межі, за якою можуть розпочатися руйнівні відносно національного відтворювального комплексу процеси.

Механізм саморегулювання сучасної відкритої економіки органічно охоплює систему взаємозв’язків із зовнішнім середовищем. Отже, на етапі формування ефективної ринкової моделі господарювання Україні необхідно віднайти такі організаційні, макроекономічні та нормативно-правові структури відкритої економіки, які були б адекватними наявному виробничому потенціалові, умовам світового ринку, сучасним інтеграційним закономірностям.

Вектори впливу:

а) вплив з боку держави на стан свого міжнародноекономічного сектору;

б) вплив сфери міжнародного співробітництва на загальний стан економіки та на якість її розвитку.

А) Вплив з боку держави на умови та результативність міжнародного співробітництва можна класифікувати за двома критеріями.

Критерій системної масштабності, відповідно до якого засоби впливу можна класифікувати у вузькому та широкому розумінні.

n Вплив у вузькому розумінні означає регулювання характеру міжнародної торгівлі, руху капіталів, переміщення людей, технологій, валютно-фінансових відносин та ін.

n Вплив на характер міжнародного економічного співробітництва через регулювання стану економіки в цілому. Є результатом вибору та застосування комплексу інструментів загальної соціально-економічної політики в державі. На практиці це означає зростання економічного потенціалу. Технічна модернізація є запорукою успішного проведення зовнішньо-економічної політики.

Критерій характеру впливу (прямої та непрямої дії).

n Інструменти прямого впливу — це такі засоби економічної політики уряду, за допомогою яких він визначає конкретні особливості економічних дій та процесів.

n Інструменти непрямої дії — це вплив на вартісні пропорції та на абсолютні показники цін у міжнародній торгівлі: маніпуляції з валютним курсом, митними ставками, податками тощо.

Б) Вплив, який здійснює сфера міжнародного співробітництва на національну економіку. Може відбуватися за кількома напрямками.

n Забезпечення національної економіки товарами та послугами, які нетипові чи дефіцитні для певної країни або виробництво яких, згідно з факторним розподілом, є порівняно малоефективним.

n Підвищення ефективності національної економіки завдяки розвитку механізмів спеціалізації, обміну факторами виробництва та оптимізації їх розміщення у світовому масштабі, поєднанню економічних потенціалів різних країн.

n Стимулюючий вплив на національну конкурентну систему з боку міжнародних ринків, який відбувається завдяки взаємному проникненню на товарні та факторні ринки.

n Надання системних прикладів організації соціально-економічних відносин: ефективніші механізми економічного відтворення в національному масштабі стимулюють розвиток та модифікацію менш ефективних.

n Перелив технологій та прогресивних методик організації виробництва, поширення сучасного досвіду менеджменту.

n Фінансово-кредитно-монетарне балансування економіки; яскравий приклад такого впливу дають Росія, країни ОПЕК, для яких надходження від експорту енергоносіїв є важливим фактором формування бюджету.

Що стосується функціональної, а також організаційно-політичної сторони дійової та ефективної моделі відкритої економіки України, то з усією очевидністю вона має містити дві інколи діалектично суперечливі, проте взаємообумовлюючі риси.

По-перше, це стратегічні орієнтири, що відображають довгострокові пріоритети та цілі національного розвитку.

По-друге, це кон’юнктурність та врахування реальних можливостей української економіки, її здатності посідати певне місце в системі виробничої спеціалізації та міжнародної торгівлі на поточний момент, а також реальних можливостей щодо отримання певної частини перерозподілюваного світового доходу.

При цьому з метою більш дійового та оперативного використання результатів прогнозування кон’юнктури необхідно розробити комплекс засобів впливу на ринкові механізми експортно-імпортної діяльності, процеси міжнародної кооперації за допомогою фіскальних інструментів та інвестиційного регулювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Відкрита економіка та методи визначення відкритості економіки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.