У чому полягає природа кооперування виробництва: його цілі та методи?

Створення динамічної національної системи відкритої економіки, одним із завдань якої є активізація участі в процесі міжнародного кооперування, стає необхідним атрибутом та цільовою функцією побудови відкритого суспільства, передумовою розв’язання складних та суперечливих завдань українського розвитку.

Колапс господарського комплексу на території колишнього Східного блоку, а потім Радянського Союзу відбувся тоді, коли в майже решті світу дедалі поширюються та поглиблюються процеси всебічної інтеграції, скасовуються митні обмеження на пересування виготовлених товарів, а також руху капіталів. Для України це означало радикальне зменшення коопераційного простору, погіршення умов розвитку спеціалізованого виробництва.

Без важелів міжнародного кооперування неможливо розв’язати і ряд інших завдань розвитку усієї системи міжнародної економічної діяльності, зокрема:

· додатково збільшити фізичні обсяги експорту та імпорту багатьох видів продукції;

· подолати тенденції відпливу капіталу через несприятливі умови його докладання всередині країни;

· оптимізувати структуру торгівлі, зокрема подолати значною мірою сировинний характер вивезення та надто помітну орієнтацію неенергетичного імпорту на товари некритичного імпорту, збільшивши частину машинотехнічного обладнання;

· знизити вразливість експорту від антидемпінгових санкцій країн-споживачів;

· запобігти поширенню безгрошових, часто невигідних для держави товарообмінних операцій;

· збільшити питому вагу складних технологічних виробів та наданих інтелектуальних послуг інформаційного, дослідницького та науково-технічного характеру в структурі експорту.

Кооперація, міжнародна кооперація мають об’єктивну природу, вони притаманні усім країнам, суспільствам, з будь-яким соціально-економічним ладом.

Обидва терміни — кооперація та міжнародна кооперація — використовуються в двох значеннях: у широкому та у вузькому. В широкому розумінні ці поняття синонімічні поняттям «співробітництво», «міжнародне співробітництво». Інакше кажучи, ці категорії визначають сутнісні риси економічної, міжнародної економічної діяльності як такої. У вузькому плані зазначені терміни трактуються як кооперування виробництва, і саме під таким кутом зору вони є предметом вивчення в цій главі.

Кооперування - безпосередньо спрямовану на виробництво матеріальних цінностей та послуг діяльність економічних суб’єктів, які поєднують свої зусилля з метою економії витрат, підвищення ефективності та прибутковості виробництва, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється, поліпшення систем управління та умов реалізації продукції.

Змістовим наповненням міжнародної промислової кооперації в сучасних умовах є спільне виготовлення складної, технологічної, наукомісткої продукції зі спеціалізацією (подетальною, повузловою) окремих суб’єктів виробничого, як правило, на базі довгострокових договірних відносин, які передбачають безпосередні постійні виробничі та/або науково-технічні, конструкторсько-впроваджувальні зв’язки між партнерами. Поза сферою виготовлення високотехнологічних товарів, їх компонентів та обміну такою продукцією міжнародне кооперування в сучасних умовах відбувається тільки в обмежених та малозначущих, у масштабах економіки, формах.

Міжнародне кооперування набуває дедалі більшого значення, адже спеціалізація все далі відходить від колишньої монофункціональності у вигляді створення та наступної реалізації надлишків продукції залежно від внутрішніх національних потреб. (Однією з найпростіших та історично висхідних форм міжнародної кооперації праці є національна спеціалізація з наступним міжнаціональним обміном товарами.)

Натомість поширюється погоджений обмін між різнонаціональними підприємствами-кооперантами, який дуже часто набуває складних суб’єктно-організаційних форм. Інакше кажучи, кооперування здійснюється не між незалежними господарськими агентами, а в межах інтернаціональних господарських структур, наприклад таких, якими є міжнародні за своєю будовою комерційні структури.

Поняття «кооперування» та «міжнародне кооперування» не мають однозначних визначень і трактувань. Різноманітні форми промислового співробітництва з погляду національної, галузевої специфіки, конкретних комерційних цілей господарських структур тощо не «вписуються» в жодну жорстку схему. При цьому слід зазначити, що не існує чітких кордонів між кооперуванням і менш та більш вираженими інтегративними формами співробітництва. Скажімо, компенсаційні угоди, які ми віднесли раніше до такої торгівлі, що використовує натуральні засоби розрахунків, передання ліцензій, ноу-хау та виробничого досвіду з подальшою оплатою вартості таких послуг поставками продукції, яка виготовляється на їх основі, можна назвати «м’якими» формами виробничого кооперування. Тим більше, що після введення об’єкта в дію інколи можуть здійснюватися подальші взаємовигідні контакти. Разом з тим кооперування у найбільш «сильних» формах (у межах цілісних господарських структур) інколи трактується як взагалі інший вид економічної діяльності — міжнародна інвестиційна.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки було визначено як одну з форм міжнародного співробітництва, нарівні з торгівлею та іншими формами взаємодії.

Цей закон дає і розгорнуте визначення міжнародної кооперації (у найбільш вузькому, згідно з нашою градацією, розумінні): міжнародна кооперація — взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним. У процесі такої взаємодії здійснюється спільне розроблення або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

Згідно з класифікацією ЄЕК ООН формами виробничої кооперації можна вважати:

· поставку комплектних підприємств та обладнання з наступною оплатою їх вартості продукцією, що має бути виготовлена на їх основі;

· надання ліцензій та (або) виробничого досвіду і знань з наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їх використанням;

· підряд;

· спільне виробництво, включаючи науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);

· організацію спільних підприємств;

· запровадження спільних проектів.

На відміну від цього у класифікації ЮНКТАД виділяються такі виробничо-коопераційні форми:

· спільне виробництво;

· підряд;

· поставки в рамках ліцензійних угод;

· взаємне доповнення виробничих потенціалів;

· розподіл виробничих програм у вигляді спеціалізації;

· організація спільних підприємств.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Діяльності сучасних держав?	\|	Якими є основні передумови участі України в міжнародній кооперації та у міжнародному поділі праці?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.