Витрати виробництва: поняття, склад

ЛЕКЦІЯ 3. ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Витрати виробництва: поняття, склад.

3.2. Класифікації витрат за різними ознаками.

3.3. Собівартість продукції.

Витрати виробництва – вартість відшкодування використаних факторів виробництва, тобто праці, природних ресурсів, капіталу й підприємницьких здібностей.

Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати – це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати – це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Всі витрати на оплату даних факторів виробництва називають явними. Вони формують собівартість продукції або послуги і є валовими витратами підприємства.

Всі витрати, пов'язані з альтернативним використанням ресурсів, які становлять власність підприємства, називаються неявними або альтернативними. Вони не враховуються при розрахунку собівартості, але дозволяють точніше оцінити очікуваний прибуток при різних варіантах капіталовкладень (наприклад, вкласти гроші у виробництво або покласти в банк, зробити роботу самому або найняти працівника).

Існує також поняття безповоротних втрат – це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути, то вони не повинні чинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішення. Наприклад, придбання спеціалізованого обладнання. Припустимо, що це обладнання призначене для виконання певних цілей і не може бути використане в альтернативних цілях. Оскільки обладнання не має альтернативного застосування, його вартість втраченої альтернативи дорівнює нулю. Таким чином, воно не повинно бути складовою частиною поточних чи майбутніх витрат. Тому ці витрати, якщо вони вже виникли, не слід брати до уваги при економічному аналізі подальшої поведінки фірми.

Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські – обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Велике значення в економічному аналізі роботи підприємств мають граничні витрати. Граничні витрати (Marginal Cost – MC) – це витрати, котрі додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад певний обсяг. Зростання граничних витрат призводить до зменшення виробництва продукції, а отже – і до підвищення її ціни.

Зміну витрат на створення додаткової одиниці продукції зумовлено дією закону спадної продуктивності факторів виробництва. Суть його полягає в тому, що коли один із факторів виробництва є змінним, а інші постійними, то, починаючи з певного моменту, гранична продуктивність кожної наступної одиниці змінного фактора зменшуватиметься.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стандартизація та сертифікація продукції	\|	Класифікації витрат за різними ознаками

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.