Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття

Перш ніж розпочати розгляд цієї теми, слід зауважити, що права, свободи й обов’язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.

Правам людини мають відповідати зобов’язання держави. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Їх затвердження й забезпечення є головним обов’язком держави, яка відповідає за свою діяльність перед людиною (ст. 3 Конституції).

Аналіз теоретичних аспектів цієї теми передбачає, насамперед, визначення поняття правового статусу людини і громадянина як конституційно-правового інституту. Під час розгляду цього питання необхідно відштовхуватись від існуючих підходів, концепцій щодо правового статусу особи у світовому конституціоналізмі. Передбачається розгляд системи взаємовідносин держави і особи та її елементів. І найважливішим моментом цього питання є основні принципи конституційно-правового інституту прав і свобод людини. Для більш об’єктивної картини та ефективного засвоєння матеріалу передбачається проведення порівняльного аналізу конституційно-правової регламентації правового статусу особи в Україні і країнах СНД з використанням текстів Конституцій Росії, Білорусії, Молдови, Грузії тощо.

Правова характеристика механізму реалізації, системи гарантій конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина полягає у визначенні поняття механізму реалізації та його елементів; поняття системи гарантій. Необхідно розглянути класифікацію гарантій за певними критеріями та розкрити їх види. Як відомо, ефективність гарантій основних прав та свобод людини залежить від певних чинників, тому необхідно провести їх аналіз.

Значне місце у механізмі захисту прав і свобод людини належить контролю за додержанням законодавчими, виконавчими й судовими органами положень Конституції про права і свободи людини і громадянина. Отже, потрібно визначити, які форми контролю існують у світовій конституційній практиці та в Україні; систему органів, які здійснюють моніторинг (нагляд за додержанням прав і свобод людини).

Велике значення при висвітленні цього питання має інститут омбудсмена в Україні. Детально питання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені в Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Висвітлення питання щодо правового положення іноземців, біженців, осіб без громадянства важливо розпочати із розгляду наступних Законів України: «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про імміграцію», «Про закордонних українців» та інших. Відповідно до положень цих конституційно-правових актів необхідно визначити засади конституційно-правового статусу іноземців, біженців та осіб без громадянства. Тобто визначити поняття цих осіб, обсяг їх прав, свобод та обов’язків, особливості правового статусу певних осіб та співвідношення зі статусом громадян України.

Передбачається розгляд співвідношення міжнародно-правового і національного регулювання прав і свобод людини та забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні. Мова йде про співвідношення норм міжнародного та конституційного права. Провідними міжнародно-правовими актами в галузі прав і свобод людини є Загальна декларація прав людини, Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини й основні свободи, Європейська хартія для нової Європи тощо. І сутність співвідношення полягає в проведенні порівняльного аналізу норм Конституції України з прав і свобод людини з міжнародними документами про права людини, які в свою чергу ратифіковані Верховною Радою України. В кінці рекомендується зробити висновок з приводу відповідності положень національного законодавства міжнародно-правовим стандартам прав й свобод людини.

Важливим елементом правового статусу є громадянство. Потрібно визначити поняття громадянства як структурного елементу правового статусу особи та як конституційно-правовий інститут. Стаття 4 Конституції України та Закон «Про громадянство України» регламентують положення щодо порядку набуття та втрати громадянства України: перелік документів, які підтверджують належність до українського громадянства; положення про громадянство дітей; компетенцію органів, що розглядають справи, пов’язані з громадянством та інші. А також, буде доцільним розгляд міжнародно-правових документів, які регламентують положення про громадянство.

Потребує певного аналізу зміст одного з фундаментальних конституційних принципів прав і свобод – принципу необмеженості конституційних прав і свобод людини і громадянина, який має своє відображення в Конституції України. Передбачається розгляд положень міжнародно-правової регламентації щодо цього принципу. А також, слід визначити виключні випадки, що передбачені конституційно-правовими нормами, при яких передбачається обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Наступним питанням є визначення поняття та змісту права власності згідно з положеннями Конституції України та чинного законодавства. В межах цього питання необхідно визначити форми власності, які існують в Україні, суб’єктів та об’єктів цих форм власності.

Конституційно-правовий статус державної мови в Україні регламентується Конституцією України, Законами «Про засади державної мовної політики» (з урахуванням внесених змін), «Про Автономну Республіку Крим», Конституцією Автономної Республіки Крим та іншими конституційно-правовими актами. Відповідно до положень зазначених актів слід проаналізувати мовну політику держави; виділити напрями і тенденції розвитку національного законодавства про мову; визначити статус мов національних меншин.

Згідно з положеннями Закону України «Про звернення громадян», потрібно визначити зміст права на звернення громадян, основні форми звернення, охарактеризувати порядок розгляду звернень громадян відповідними суб’єктами, визначити юридичну відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян.

Аналіз юридичного змісту права на правову допомогу передбачає визначення поняття та сутності цього права, яке закріплено в статті 59 Конституції України та у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Необхідно визначити конституційно-правовий статус адвокатури в Україні: поняття, основні принципи та організаційні форми діяльності адвокатури, види адвокатської діяльності; правовий статус адвоката, гарантії адвокатської діяльності тощо.

Передбачається визначення поняття та змісту права звернення до міжнародних установ. Потребує особливої уваги характеристика права звернення осіб за захистом своїх прав в Європейський суд з прав людини. Таке право з’явилось у громадян України після вступу України до Ради Європи і прийняття Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Таким чином, потрібно розглянути порядок звернення до Європейського суду з прав людини, форму та зміст звернення, перелік прав, які можуть бути захищені Європейським судом та іншими міжнародними організаціями, членом яких є Україна.

Характеристика суб’єктивних прав, зазначених в статтях 28-32 Конституції України передбачає визначення поняття та змісту таких конституційних прав, як право кожного на повагу до його гідності, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність житла, право на таємницю листування, невтручання в особисте і сімейне життя тощо. Повний аналіз правової природи цих прав передбачає розгляд положень статей 162, 163 Кримінального кодексу України тощо.

Дайте визначення наступних понять:

абсолютне суб’єктивне право, відносне суб’єктивне право, свобода людини і громадянина, конституційний обов’язок громадянина і людини, правовий статус, індивідуальний статус особи, родовий (спеціальний) статус особи, галузевий статус особи, конституційно-правовий (базовий) статус особи, конституційно-правовий статус людини і громадянина як конституційно-правовий інститут, принципи конституційно-правового інституту прав і свобод людини і громадянина, конституційні права, свободи та обов’язки, загальна правоздатність, дієздатність, громадянство, принципи громадянства, філіація, принцип «права крові», принцип «права ґрунту», натуралізація, індивідуальна натуралізація, натуралізація внаслідок правонаступництва держав, іноземець, імміграція, іммігрант, міграція, апатриди, біпатриди, біженці, природні права і свободи людини, громадянські права, економічні права, соціальні права, культурні права, політичні права і свободи, конституційні обов’язки людини і громадянина, механізм реалізації прав і свобод людини і громадянина, система гарантій конституційних прав, свобод та обов’язків, організаційні гарантії, юридичні гарантії, механізм захисту прав і свобод людини і громадянина, право на захист, право на звернення, адвокат.

Скласти схеми:

ü Механізм захисту прав і свобод людини.

ü Міжнародний захист прав людини: особливості регламентації.

ü Міграційні процеси в Україні.

Тематика рефератів:

¨ «Конституція України та міжнародні стандарти в сфері прав і свобод людини».

¨ «Гарантії правового захисту прав і свобод людини і громадянина».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змістовий модуль ІІІ	\|	Задача №1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.