Особливості оволодіння індивідуумом моральним досвідом

· У ранньому віці моральні уявлення дитини формуються у процесі її життєдіяльності і повністю залежать від дорослого. Вже на першому році життя дитина орієнтується в оцінці власної поведінки за мімікою, тоном голосу дорослого. Другий і третій рік життя відзначається усвідомленням дитиною певних правил поведінки, розрізненням «хороших» та «поганих» вчинків, проте мотиви, що спонукають дитину до дій, часто переважають над усвідомленням того, що так поводитися не можна. Вольові зусилля дитини короткотривалі, тому вона часто порушує заборони дорослих. Основним регулятором поведінки є дорослий, який має виявляти терпимість і розуміння.

· Дошкільний вік відзначається розвитком смислових орієнтацій, формуванням моральних уявлень та оцінки, формуються первинні етичні норми поведінки. Проте немає самоконтролю, саморегуляції, і тому імпульсивність поведінки переважає, поступово згасаючи до кінця дошкільного віку. Вразливі діти виявляють гуманістичну спрямованість, бувають чуйними, співчувають іншим. Діти, у яких виражено почуття власного «Я», обстоюють свою точку зору, виявляють активність і нетерпимі до авторитарного тону, принижень, покарань.

Дорослим слід пам'ятати, що якщо дитина вдається до брехні — то це результат страху перед покаранням.

Адекватне сприйняття ваших зауважень відбудеться, якщо навіть під час корекції поведінки дитини відчувається повага дорослого до неї, віра у її позитивний потенціал, а тривалі моралізування та покарання створюють лише дискомфорт у житті малюка.

· У молодшому шкільному віці розвивається моральна саморегуляція. Найбільше позитивних емоцій дитина отримує, якщо її відзначають за результатами поведінки, вчинків. Гордість за свої вчинки є стимулятором доброзичливих взаємин, виявлення чесності та гуманності. Дитина стає дуже чутливою до невідповідності між вимогами і реальними діями дорослого (батьків, учителів), у неї може розвинутися нещирість, пристосувальна поведінка.

Дитина потребує розумної вимогливості, довіри, поваги, похвали, розуміння, співчуття, підтримки та любові. Атмосфера доброзичливості створює моральний комфорт, стимулює духовне зростання. Дуже важливо щоденно розмовляти з дитиною про повсякденні події, давати їм власну оцінку, пояснювати власне ставлення, оптимістично переконувати у перемозі добра над злом, формувати відповідальність за власні вчинки — таке спілкування створюватиме передумови для того, щоб ваша дитина зростала здоровою, витривалою, духовно багатою і психологічно стійкою. А духовно збагачена дитина, у якої сформована відповідальність за свої дії та вчинки, здатна протистояти злу, агресії, шкідливим звичкам, адже насиченість та повноцінність її життя, активна життєва позиція є противагою ілюзорним миттєвостям задоволення.

Здорова особистість характеризується духовною орієнтацією, самоконтролем, дисципліною розуму, емоцій і вчинків, адекватністю реакцій на різні ситуації, події. Добрі, шляхетні, пристойні, вдумливі слова породжують такі ж думки, а думки породжують відповідні вчинки.

Діти молодшого шкільного віку, як зазначає І. Бех, особливо першо-і другокласники, орієнтуються на норми поведінки та цінності вчителя більше, ніж на думки ровесників. Тож учитель повною мірою причетний, як і батьки, до зміцнення духовного здоров'я дитини-школяра. Учитель має створити атмосферу розкутості, поваги до кожної особистості, якою б неординарною вона не була, пошуку і творчості, має сприяти тому, щоб дитина почувалася впевненою, не боялася помилитися, не тремтіла від вірогідного осуду.

У родині, де є молодший школяр, контакти складаються загалом легко. Необхідно, щоб батьки розуміли дитину, її проблеми, переживання, хвилювання. При цьому батьки повинні знати, що у віці 6—8 років дитина може переживати кризу, яка відома у психології як «криза семи років». У деяких дітей вона буває бурхлива: вони стають неслухняними, вередливими, відмовляються ходити до школи. Настрій такої дитини дуже мінливий, і тому батькам треба зробити все, щоб гармонізувати середовище, в якому перебуває дитина, і взаємини з нею. Спільні прогулянки, неквапні розмови, цікаві спостереження, слухання музики, малювання — шляхи, які батьки шукають разом з дитиною, щоб вийти із такого стану. Зважати треба ще й на те, що молодший школяр вступає у другий семирічний цикл (фазу) розвитку. Відповідно до теорії про те, що життя проминає семирічними циклами подібно тому, як Земля обертається навколо своєї осі за 24 години, перші сім років надзвичайно важливі, бо закладається фундамент життя. У віці від семи до чотирнадцяти років діти набувають досвіду спілкування з протилежною статтю, зустрічаються, знайомляться. Цей період ще називають репетицією статевозрілих стосунків. Важливо, щоб дитина мала перед собою приклад тієї родини, в якій вона виховується, як повноцінну модель міжстатевих взаємин між матір'ю і батьком, повсякчас спостерігала їхню духовну спорідненість, бачила турботу одне про одного та про неї — дитину. Крім цього, вона повинна мати змогу обговорювати з батьками всі питання, які її цікавлять у сфері взаємин між людьми різної статі. Якщо дитина цікавиться якимись питаннями, батьки мають правдиво відповідати. Якщо ж ні, то у цьому немає потреби, їй ще нецікаво.

Саме в родинному колі дитина має отримати духовне наповнення понять: любов, кохання, секс. Згадаймо слова Марії Монтессорі про те, що дитина повинна просуватися до більш високого рівня організації духу за допомогою конкретних речей. Тому, говорячи дітям про високі істини, варто поєднати слова з практичними діями. Батькам слід ознайомитися з рекомендаціями щодо пояснення дітям молодшого шкільного віку складних духовних законів. Ці пояснення мають бути красивими і простими. Наприклад, розмірковуючи з дитиною над суттю закону бумеранга, варто пригадати приказку «Що посієш, те й пожнеш». Якщо ми допомагатимемо іншим, будемо добрими, то нас обов'язково оточуватимуть люди, які будуть з нами доброзичливими.

Дуже уважно треба ставитися до перегляду дітьми телепередач, а з дорослішанням дитини до її прагнення спілкуватися в Інтернеті. При недогляді батьків дитина може міцно заплутатися в тенетах цієї павутини, і її буває важко вирвати з ізольованого від дійсності світу героїв комп'ютерних ігор.

Цей вік дає змогу залучати дитину до таких джерел духовності, як музеї. Проте батьки мають знати, що це поступовий процес. Спочатку під час прогулянки покажіть дитині будинок музею і розкажіть, для чого він існує і що у цьому музеї знаходиться. Наступного разу — відвідайте один із залів музею, в якому оберіть один цікавий для дитини об'єкт і побудуйте про нього цікаву розповідь. Під час наступного відвідування музею коло об'єктів може бути розширене до трьох. Будьте уважні до власної дитини, якщо помітили, що їй стало нецікаво, — залиште музей. І лише через декілька короткотривалих відвідувань пройдіться з дитиною всіма залами музею. Тепер дозвольте їй самій обрати цікавий об'єкт для ознайомлення, вислухайте її запитання, спробуйте відповісти, а можливо, зверніться за допомогою до екскурсовода.

Контрольні питання

1. Дайте поняття духовне здоров’я

2. Охарактеризуйте духовне здоров’я дитини та його складові.

3. Розкрийте зміст морального здоров’я як складової духовності.

4. Навіть механізм формування морального досвіду.

5. Визначте особливості формування духовного здоров’я у молодших школярів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рушійними силами розвитку людства мають стати рівень людської культури, глибина духовного надбання та мудрості кожної людини зокрема і людської спільноти в цілому.	\|	Лекція 4. Соціальне здоров’я дитини молодшого шкільного віку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.