Основні принципи цивільного права.

Принципи сімейного права - це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Провідні засади безпосередньо закріплені у відповідних сімейно-правових нормах, реалізуються вони також у правозастосовній практиці та в процесі здійснення особами своїх сімейних прав та обов'язків. Визначення нових пріоритетів розвитку українського суспільства спричинило необхідність переосмислення багатьох усталених постулатів сімейного права, що знайшло відбиток і в реформуванні основних засад сімейного права, способах та цілях правового регулювання сімейних відносин.

Ст. 7 СК України.

Основними засадами (принципами) сучасного сімейного права є:

1) державна охорона сім'ї, материнства, батьківства;

2) рівність учасників сімейних відносин;

3) недопустимість державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя;

4) пріоритет сімейного виховання;

5) регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками;

6) пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім'ї;

7) одношлюбність;

8) свободи і добровільності при укладенні шлюбу;

9) моральності та матеріальної підтримки нужденних членів сім'ї.

1. Відповідно до ч. З ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. На підставі цього держава здійснює стосовно сім'ї соціальну політику, мета державної сімейної політики полягає в забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.

Основними принципами державної сімейної політики є: суверенітет і автономія сім'ї у прийнятті рішень щодо свого формування та розвитку; диференційований підхід до надання державою гарантій соціального захисту сім'ї; паритетна рівновага та партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життя; соціальне партнерство сім'ї та держави; пріоритетність інтересів кожної дитини незалежно від того, в якій сім'ї вона виховується, та наступність поколінь.

2. Принцип рівності учасників сімейних відносин базується на положеннях ст. 21 Конституції України та частин 5, 6 ст. 7 СК України, відповідно до яких учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Однак рівність прав учасників сімейних відносин не означає, що вони однакові, оскільки в деяких випадках враховуються біологічні, статеві особливості чоловіка та жінки - чоловік не має деяких прав, які за своєю природою можуть належати тільки жінці (материнство) і, навпаки, жінка не набуває прав, які належать чоловікові. При здійсненні права на материнство, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності, а також до досягнення дитиною, яка проживає з матір'ю, трьох років на підставі ст. 84 СК України.

3. Принцип недопустимості державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя закріплено в ст. 32 Конституції України, ч. 5 ст. 5, ч. 4 ст. 7 СК України, він є новим для вітчизняного сімейного права. За радянських часів держава не визнавала сім'ю сферою приватного існування людини і вважала за необхідне проводити політику активного формування сімейних відносин, втручання в сімейні стосунки. Така політика проводилася за допомогою соціальних та правових механізмів. Зараз в Україні послідовно закріплюються ідеї, спрямовані на втілення в життя європейських стандартів ставлення до прав та свобод людини, які відображають позитивні зміни у суспільстві. Це безпосередньо стосується розширення сфери приватного життя людини, прикладом чого є розширення особистих немайнових прав - відповідно до ч. 4 ст. 7, ч. 5 ст. 5 СК регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя. Жодна особа не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

4. Важливим сучасним принципом сімейного права є закріплений в законодавстві пріоритет сімейного виховання дитини (ч. З ст. 5 СК), в той час як основою соціальної політики радянської держави було, навпаки, суспільне виховання дітей, коли за допомогою різноманітних громадських заходів виховання мало формувати свідомість дитини. Підтримка сім'ї означає розширення приватної сфери життя дитини, посилення впливу батьків на формування її свідомості. Тільки в сім'ї дитина повноцінно формується як особистість, набуває перших навичок соціального спілкування, визначається як особа, яка має певні культурні, мовні, релігійні переконання, які виокремлюють її серед інших і перетворюють на неповторну особистість. Враховуючи це, дитина, яка за тих чи інших причин була позбавлена батьківського піклування, в першу чергу має бути влаштована в сім'ю (усиновлення, опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я), а в разі неможливості цього має направлятися до державного дитячого закладу або закладу охорони здоров'я.

5. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками є новелою сімейного права - ч. 2 ст. 7 СК України. За радянських часів регулювання відносин у сім'ї здійснювалося за допомогою прямих імперативних приписів, а можливість втілення засад самоорганізації та саморегулювання в сімейній сфері не визнавалася. Зараз змінилися основні принципи регулювання сімейних відносин, тому спостерігається перевага диспозитивного регулювання, а договір набуває особливого значення (ст.92 СК України). Окрім шлюбного договору подружжя може укладати договори щодо умов та порядку надання утримання одне одному - ст. 78 СК України, припинення права на утримання - ст. 89 СК України. Батьки можуть укласти договір щодо здійснення ними батьківських прав та виконання обов'язків відносно дитини - ч. 4 ст. 157 СК України; визначення місця проживання дитини у разі розірвання шлюбу, порядку участі у забезпеченні умов життя дитини того з батьків, хто буде проживати окремо - ч. 1 ст. 109 СК України.

6. Сімейне законодавство регламентує заходи щодо підвищеного захисту прав та інтересів дитини. Такий захист здійснюється батьками дитини - ст. 154 СК України, іншими родичами: — бабою, дідом, сестрою, братом, мачухою, вітчимом – ст. ст. 258, 262 СК України або іншими особами, які нею опікуються — опікуном, патронатним вихователем - ст.ст. 249, 255 СК України. Особа, яка досягла 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу - ч. 1 ст. 18 СК України. Учасниками сімейних відносин, які потребують підтримки та допомоги, окрім неповнолітніх, є також непрацездатні особи, тому визначаються спеціальні юридичні механізми їх захисту. Повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги - ч. 1 ст. 202 СК України; вони мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних нате повноважень - ст. 172 СК; той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання від іншого з подружжя - ст. 75 СК України тощо.

7. Громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі. Ця норма закріплена в ст. 25 СК України, укласти інший шлюб можна тільки після припинення попереднього.

8. Принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу визначають ст. 51 Конституції України і ст. 24 СК України. Він означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється з їх власного бажання. Суть цього принципу у тому, що держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено. Принцип свободи при укладенні шлюбу нерозривно пов'язаний з іншою основною засадою сімейного права - зі свободою розірвання шлюбу - ст. 105 СК України.

9.Правове забезпечення принципу моральності та матеріальної підтримки нужденних членів сім'ї здійснюється аліментними зобов'язаннями - п. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, а саме: батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Крім цього, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного у разі потреби, а в разі відмови в такій підтримці той з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, має право на одержання утримання від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати, у судовому порядку. Це право зберігається й після розірвання шлюбу.

Висновок . Основні принципи сімейного права закріплені у Конституції та СК України, вони являють собою основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод сімейного права.	\|	Етапи розвитку сімейного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.