Режими роботи і фонди часу роботи обладнання і робітників

Режим роботи - це кількість робочих днів у році і робочих змін на добу, а також тривалість кожної зміни в годинах. Крім цього, режим роботи може передбачати, які операції технологічного процесу здійснюються в ту чи іншу зміну. Кількість робочих днів у році залежить від того, чи є дане виробництво перервним або безперервним. Машинобудівні заводи в цілому відносяться до перервного виробництва.

Розрахункова кількість робочих днів у році визначається повною річною кількістю календарних днів без загальних вихідних і святкових днів (крім мартенівських, термічних, фарбувальних, сушильних, ливарних цехів, які відносяться до безперервного виробництва). Кількість робочих змін у добу залежить від характеру виробництва, програми випуску і завантаження підприємства замовленнями. За норму прийнято, що у добу дві зміни. Три зміни приймаються для цехів з особливими умовами виробництва (ливарні, термічні) або з устаткуванням, яке не допускає зупинки (доменне виробництво), або для унікального устаткування, яке не забезпечує при двозмінній роботі виконання заданої програми та необхідної рентабельності виробництва. Одна зміна звичайно використовується у випадку недостатнього завантаження, або на особливо точних роботах, які вимагають тільки денного освітлення.

Тривалість робочого часу робітників та службовців, що працюють у нормальних умовах - 40 годин на тиждень при 5 робочих днях і 2 вихідних. При роботі в шкідливих умовах - 36 годин.

Розрізняють календарний, номінальний та дійсний (розрахунковий) фонди часу роботи устаткування і робітників.

Календарний річний фонд часу визначається як добуток числа годин у добу на кількість календарних днів у році:

Ф_К = 24´365=8760 годин (8784 години у високосному році).

Номінальний річний фонд часу - кількість годин у році відповідно до прийнятого режиму роботи підприємства без урахування втрат часу через простої виробництва, планові та непланові перерви в роботі. Номінальний робочий час змінюється з року в рік в залежності від кількості вихідних та передсвяткових днів. Наприклад, в разі однозмінної роботи у 2012 році він складе – 2028 годин, двозмінної роботи – 4056 годин, тризмінної – 6084 годин. Слід врахувати, що 2012 рік є високосним.

Розраховується номінальний річний фонд часу Ф_Н за формулою:

Ф_Н = (t_З (N_К – N_В – N_С) - t₁N_ПС) n,

де t_З– тривалість зміни, години, N_К– кількість календарних днів на рік, N_В– кількість вихідних днів, N_С – кількість святкових днів, N_ПС – кількість передсвяткових днів, t₁– час скорочення зміни у передсвяткові дні (1 година).

Дійсний (розрахунковий) річний фонд часу - це час, що може бути цілком використаний для виробництва і визначається відрахуванням з номінального фонду неминучих утрат. Дійсний фонд роботи Ф_Д визначається за формулою:

Ф_Д = Ф_Н(1 - g/100),

де g – коефіцієнт втрат у відсотках.

Для робітників - це відпустки чергові, по навчанню, хворобі, вагітності та скороченому робочому дню для підлітків. Як правило вони складають 10-12%. Для обладнання – обслуговування, контроль технічного та санітарного стану, налагодження і переналагодження, плановий та капітальний ремонт. Для легких верстатів з масою до 1000 кг втрати складають 2-4%, для середніх (маса від 10000 кг до 10000 кг) – 3-5%, важчих за 10000 кг (унікальних) – 6-10%, автоматичних ліній – 8-10%. плавильних печей ливарних цехів – не менше 10% (іноді вказуються цифри від 4% до 12% для двозмінної роботи та від 4% до 14% для тризмінної), пресів та молотів ковальсько-штампувальних цехів – 4-14%, термічних печей та іншого термічного обладнання – 3-6% для безперервної роботи та 6-15% для перервного. Слід відзначити, що різниця у значеннях коефіцієнту втрат та різна кількість робочих та вихідних та передсвяткових днів дозволяють іноді використовувати усереднені значення дійсного фонду роботи обладнання, наприклад, для плавильних печей ливарних цехів дійсний фонд роботи складає 1985 годин для однозмінної роботи, 3890 – для двозмінної та 5840 – для тризмінної.

Для виробництв, у яких установлені регламентовані перерви для відпочинку (конвеєр), приведений дійсний річний фонд часу підлягає коректуванню відповідно до галузевих норм.

За допомогою коефіцієнта використання обладнання за календарним часом визначається ефективність використання обладнання:

К_ВО = Ф_Д/ Ф_К

Слід також відзначити, що для ливарних цехів можуть застосовуватися послідовний та паралельний режими роботи. При послідовному режимі протягом доби здійснюється один або два повні технологічні цикли виготовлення виливків. В цьому разі в кожну зміну виконується лише частина технологічного циклу. В залежності від кількості змін режим роботи має назву тризмінного або двозмінного послідовного. У випадку паралельного режиму роботи протягом кожної зміни незалежно від їх кількості виконуються всі операції технологічного циклу виготовлення виливків.

Слід відзначити, що на деяких підприємствах, особливо в Західній Європі, використовується послідовний режим роботи. При цьому одні й ті ж самі робітники виконують спочатку операції заготівельного виробництва (наприклад, виготовлення виливків або поковок) потім обробляють їх (механічна, термічна обробка, нанесення покриттів) та складають вироби. Звісно є така форма роботи придатна лише для одиничного та дрібносерійного виробництва. Крім цього, необхідна надзвичайно висока кваліфікація робітників. Переваги – у найкоротші терміни можуть бути виготовлені дослідні зразки та навіть малі серії товарної продукції.

2.7. Технічне нормування

2.7.1. Складові частини технічних норм часу.

Технічне нормування встановлює технічно обґрунтовану норму витрати виробничих ресурсів (робочого часу, енергії, сировини, матеріалів, інструментів та тому подібне).

Нормою часу називають регламентований час виконання будь якого об’єму робіт у визначених виробничих умовах одним або декількома робочими (одиницями обладнання).

У структурі норми часу можуть бути присутні такі складові частини:

t_o – час технологічного процесу, який витрачається на зміну і (або) послідуюче визначення становища предмету праці (основний час);

t_доп – час технологічного процесу, який витрачається на виконання прийомів, необхідних для забезпечення зміни і послідуюче визначення стану предмету праці (допоміжний час);

t_обс – час який витрачається виконавцем на підтримку засобів технологічного оснащення та робочого місця у працездатному становище (час на обслуговування).

Буває t_обс^техн – це час на зміну інструменту, регулювання та налагодження обладнання; t_обс^орг – це час на огляд випробування, змащування, обладнання, прибирання робочого місця.

t_обс = t_обс^техн + t_обс^орг.

T_відп – час відпочинку робітників, зайнятих виконанням технологічного процесу.

В технічному нормуванні розрізняють два види норм:

норми трудоємністі;

норми верстатоемності.

Під трудоємністю (Т_р) розуміють час, який витрачається виробничим робітником, на виготовлення одиниці продукції. Розмірність має вигляд (люд.-год.)/шт. або (люд.-хвил.)/шт.

Під верстатоемністю (С_т) розуміють час, який витрачається обладнанням для виготовлення одиниці продукції. Розмірність має вигляд (верст.-год.)/шт. або (верст.-хвил.)/шт. Замість верстатів можуть вказуватися інші види обладнання (преси, печі, стенди).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доцільність використання обладнання з числовим програмним управлінням. Гнучкі виробничі системи	\|	Вихідні дані та послідовність технічного нормування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.