При налагодженні режиму за постійним струмом використовуються наступні міркування.
а) При підключенні навантаження параметри каскаду зміняться, оскільки навантаження відбере на себе частину струму. Для того, щоб не проводити перерахунки струм колектора обирається у кілька разів більшим за струм навантаження. Максимальний струм колектора обмежується резистором Rк, навантаження – Rн. Значить, слід обрати Rк < Rн у кілька разів. Проте, занадто малим цей опір обирати не варто, оскільки завеликий струм через транзистор буде його нагрівати, що, з одного боку, може зруйнувати транзистор та, з іншого, призводить до зайвих витрат енергії.
б) При підсиленні струмів різної полярності транзистор буде як відкриватись, так і закриватись. Це значить, що вихідна напруга буде як збільшуватись, так і зменшуватись. Мінімальне її значення – нуль, максимальне – напруга живлення. Логічно, що для досягнення максимального ефекту за відсутності сигналу вихідна напруга повинна становити середнє – половину напруги живлення. Тобто транзистор має бути частково відкритим. Це досягається регулюванням резистора RБ, який задає струм бази і відкриває транзистор.
В якості прикладу зберемо підсилювальний каскад на налагодимо його роботу за постійним струмом. На рис. 8.2 наведена схема каскаду та покази вимірювальних приладів.
Нехай джерело живлення має напругу 12 В, а опір навантаження 100 кОм. Тоді за п. а) оберемо колекторний опір 6 кОм – у 16 разів меншим за навантаження. За додаткову умову поставимо обмеження колекторного струму на рівні 1 мА (див. покази А2). Зазначене обмеження визначається з параметрів транзистора.
Далі регулюємо опір резистора R1, досягаючи показів вольтметра V2 на рівні половини напруги (як видно, рисунок відповідає не максимальній якості настройки). Додатково контролюємо струм бази (амперметром А1) та напругу бази (вольтметром V1) для повноти опису каскаду.