Методичні вказівки

Мета семінару полягає у всебічному аналізі концепцій стилістики управління. Відправним моментом у розкритті першого питання є характеристика понятійно-категоріальної бази досліджуваної теми. Магістри повинні виявити відмінність категорії «управління» від поняття «соціальне управління». Особливу увагу вони повинні приділити тому, що будь-який тип управлінських відносин можливий лише за наявності керуючого та керованого акторів. Позиціонування останніх як контрагентів уможливлює формулювання визначення поняття «стиль управління». Необхідно проаналізувати такі складові останнього як стиль керівництва, стиль прийняття управлінських рішень, стиль відповідальності, стиль місії організації, комунікативний стиль, а також стиль організаційного лідерства. За допомогою методу «кіл Ейлера» магістри повинні окреслити співвідношення цих складових в теоретичному та практичному спектрах.

Відповідь на друге питання треба розпочати з аналізу шкіл організаційного лідерства, бо саме в їх межах відбулася не лише інституціоналізація понятійної номінації «стиль управління», а й були сформовані перші підходи до класифікації означеного феномену. Магістри мають проаналізувати трансформацію поняття «стиль керівника» в концепціях К. Левіна, Д. Хауса, Б. Мітчела, Д.МакГрегора. Особливу увагу слід приділити на еволюцію теоретичного образу стиля управління в дослідженнях науковців з університетів штатів Мічиган та Огайо. Слід виявити й охарактеризувати внесок вітчизняних теоретиків управління у розвиток досліджуваної теми. При цьому, магістри мають порівняти ті положення в концепціях, що пов’язані з проблемою класифікації стилів управління й керівництва.

При підготовці до відповіді на третє питання слід опрацювати підручники В.В. Гончарова, Ю.П. Сурміна, А.І. Кредісова, Г.В. Щекіна. Магістри повинні охарактеризувати етапи розвитку та сучасний стан теорії кадрового управління. Вони повинні проаналізувати еволюцію концептуальних положень останньої починаючи із одномірних шкіл й закінчуючи синтетичними. Особливу увагу слід приділити проблемі статусу означеної науки в системі управлінських знань. Доцільно також проаналізувати понятійно-категоріальну базу з теми семінару, особливу увагу приділивши співвідношенню понять «персонал», «кадри», «співробітник», «трудовий колектив», «сумісник». Під час характеристики впровадження інновацій в сфері кадрового менеджменту треба порівняти відповідний напрям діяльності на великих виробничих підприємствах, а саме концернах «Сіменс», «ІВМ», «Мацусіта», «Вольво» та інших. Варто відзначити вдалий досвід впровадження технологій оптимізації внутрішньої конкуренції й стимулювання праці в організаціях сфери великого та середнього бізнесу. Магістри мають порівняти досягнення теоретиків та практиків в галузі динаміки мотивації персоналу. Позитивним моментом відповіді був би аналіз досвіду фірм в галузі гуманізації, раціоналізації та стимулювання праці на вітчизняних підприємствах. Крім того, слід охарактеризувати загальні положення концепції соціальної держави. Розуміння того, що реалізація їх на мікрорівні забезпечує соціальний спокій в суспільстві є відправним моментом при характеристиці сутності й спрямування соціальних програм у промислових фірмах. Тому магістри повинні розкрити такі складові питання як фінансовий базис, критерії оцінки ефективності, значення, класифікація, спектри та етапи реалізації соціальних програм. Особливу увагу слід приділити опису сучасних технологій мікросоціального управління, партисипації, делегування повноважень, координації мотиваційної моделі.

В четвертому питанні магістри повинні розкрити вплив національних традицій та звичаїв на формування японського та американського стилів управління. Аналіз перетворення їх в систему філософських принципів японського менеджменту дозволить сформувати соціальний образ однієї з найбільш ефективних у світі моделей управління. Всебічного розкриття повинні отримати такі елементи моделі як корпоративний дух, пожиттєвий найм, горизонтальна кар’єра, прийнятність ротації. Слід також простежити трансформацію останніх в типові для трудових колективів підприємств Японії салогани типу «моя фірма – моя родина», а також в обов’язкову символіку – герб, значок, гімн, девіз організації. Під час підготовки до відповіді на питання необхідно розкрити принципи функціонування партисипативних управлінських структур, що отримали найбільшого розповсюдження на великих японських підприємствах. Магістри повинні охарактеризувати такі різновиди партисипації як «Канбан», «Кейрецу», «Сога-Соша», «Сенмоншоша», «Дзайбацу». Варто підкреслити, що високий рівень децентралізації в усіх сферах управління та зорієнтованість на упередження проблем й дотепер дозволяє великим японським концернам та корпораціям уникати звинувачень в монополізації сегментів ринку. Окремо слід охарактеризувати функції принципи та методи діяльності гуртків якості. Добровільний характер їх створення та повсякденної праці щодо розробки та впровадження інновацій буде розкритий більш вдало, якщо за основу взяти роботу одного з великих автомобільних концернів – «Міцубіши», «Хонда», «Тойота», «Кавасакі», «Сузукі». Найбільш логічно використати метод ідеальної типологізації. Оскільки американський та японський стилі управління є абсолютними протилежностями, магістри повинні зробити їх порівняльний аналіз за допомогою таблиці з двох частин. Але по закінченні слід підкреслити той факт, що означені моделі є, переважно, теоретичними. Їх існування на практиці заперечували більшість власників не лише японських, а й американських компаній та корпорацій вже на початку 80-х рр. ХХ ст. Саме таке бачення проблеми дозволить магістрам прийти до висновку про оптимальність синтезу декількох національних моделей управління, яскравим прикладом чого виступає «організація «Z» У.Оучі.

Під час підготовки відповіді на п’яте питання спочатку треба сформувати бачення відносно проблеми ролі соціальних технологій в управлінні. Аналіз останніх з позицій статики, динаміки інституціональної значущості статусно-рольових відносин дозволяє перейти до теми значущості наукового консультування, тренінгів у формуванні стилю управління. Слід звернути увагу на технології виховання лідерських якостей керівника, відповідальності у підлеглого управлінської субординації у відносинах між ними. Розуміння того, що стиль управління це системне, а не персоніфіковане явище та фактор розвитку організації, дозволить магістрам охарактеризувати значущість групових тренінгів й фокус-груп щодо його вдосконалення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні вказівки	\|	ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.049 сек.