Методичні вказівки

Мета семінару полягає у вивченні розвитку теорії управління в Україні. Під час розкриття першого питання слід охарактеризувати трансформацію протоуправлінської думки та практик українського народу в ІХ – ХVІІ ст. Спочатку слід проаналізувати особливості соціальної структури та стратифікації у слов’ян, а також проаналізувати існуючі у них історичні форми соціальної самоорганізації. Такий підхід уможливить розкриття проблеми сутності, змісту та ефективності повсякденних управлінських практик в господарській діяльності населення Київської Русі. Важливо при цьому звернути увагу на наявність ознак патріархальної влади, яка на рівні само управлінської активності міських та сільських громад базувалася не лише на особистісних, а й на організаційних її джерелах. Студенти повинні враховувати й фактор впливу звичаєвого права на реалізацію в територіальних спільнотах функцій саморегуляції, саморозвитку та соціального контролю. В цьому контексті слід відштовхуватися від тези про те, що Київська Русь була ранньофеодальною державою з монархічною формою правління. Це дозволить провести аналогії між практиками адміністрування у слов’ян та інших народів Європи. Акцент на пошуку ознак васально-лінної системи дозволить студентам прийти до висновку про патримоніальний характер влади та управління в Київській Русі. В цьому контексті логічно здійснити теоретичну реконструкцію її адміністративно-територіального устрою. Важливо простежити трансформацію останнього від періоду княжіння Ігоря до перебування на київському столі Володимира Мономаха. Спираючись на науковий доробок В. Ключевського, В. Соловйова, Б. Грекова, М. Грушевського студентам необхідно проаналізувати розподіл функціональних обов’язків між ключовими посадами у владній ієрархії.

Крім того у відповіді мають бути розкриті такі складові теми як адміністративний устрій, система місцевого самоврядування, історичні форми соціальної самоорганізації у Великому Князівстві Литовському. Використовуючи праці М. Грушевського, Д. Дорошенка, А. Кредисова студенти повинні проаналізувати принципи розподілу влади та характер діяльності представницьких установ в державі. Особливу увагу слід приділити проблемі соціальної дистанційованності громад українських міст та сіл від влади, що виступала передумовою подальшого розвитку в них само управлінської активності. Студенти повинні відтворити теоретичну модель політичного та адміністративно-територіального устрою Великого Князівства Литовського. Слід врахувати, що розкриття цього питання вимагає наявності вмінь та навичок контент-аналізу історичних джерел. Головним серед останніх має стати хрестоматійний текст Люблінської унії 1569 р. Студенти мають охарактеризувати блоки статей, в яких зафіксовано принципи соціального, політичного життя в Речі Посполитій. Особливу увагу вони повинні звернути на інформацію про адміністративно-територіальний устрій й права магнатів та шляхти. Окремо доцільно охарактеризувати динаміку надання українським містам магдебурзького права, за яким громади отримували право на місцеве самоврядування. Не менш важливими є й такі аспекти питання як організаційна структура міських цехів, самоорганізація братств, соціальна реципрокція в громадах. В цьому контексті студенти мають проаналізувати протоуправлінські погляди таких українських мислителів та політичних діячів як Іпатій Потій, Інокентій Гізель, Дмитро Острозький.

Окремо в першому питанні магістри повинні охарактеризувати організаційну систему Вольностей Низових Запорізьких. Під час підготовки до відповіді вони повинні використати роботи А. Скальковського, Д. Яворницького, В. Голобуцького, а також тексти козацьких літописів – С. Величка, Г. Грабянки та Самовидця. Під час відповіді слід розкрити такі аспекти як військовий та адміністративно-територіальний устрій Війська Низового Запорізького, організація праці в зимівниках та бурдюгаг, розподіл функціональних обов’язків між представниками козацької старшини, роль козацьких рад в системі управління Запорізької Січі. Крім того, студенти повинні прокоментувати систему графічну модель паланкового устрою Вольностей.

При підготовці до другого питання магістри повинні виходити з того, що в межах досліджуваного в ньому періоду українці ще не мали своєї держави. У зв’язку з цим, управлінська думка в Україні несла в собі елементи загальноімперської концепції протоменеджменту. Крім того, необхідно врахувати факт кристалізації господарської та економічної спеціалізації регіонів, а також фактор зайнятості переважної більшості населення в аграрному секторі. Втім, доцільно охарактеризувати динаміку розвитку гірничо-видобувної справи й промисловості в українських губерніях з сер. ХІХ ст. Оскільки він став поштовхом для розвитку управлінської думки, в цьому контексті, слід проаналізувати стан практик виробничого менеджменту. Магістри повинні зрозуміти що паралельний розвиток теорії та практики управління забезпечив інтенсивний розвиток ринково-капіталістичних відносин в українському суспільстві. Особливу увагу слід приділити аналізу якості економічної й, в руслі останньої – управлінської, освіти в українських вишах. Окремо необхідно розглянути наукову спадщину І.В.Вернадського, М.Х. Бунге, М.І.Туган-Барановського.

В межах третього питання слід охарактеризувати загальні політичні, економічні, соціальні умови розвитку науки в УРСР після 1917 р. Магістри мають визначити рівень впливу тоталітарного режиму, комуністичних ідеологічних штампів, репресій на розвиток гуманітарних та суспільствознавчих наук, в тому числі й теорії управління. Особливо слід звернути увагу на діяльність Інституту червоних професорів, а, згодом, і Академії суспільних наук при Вищій партійній школі, на кафедрах яких отримали розвитку принципи планового господарювання й диктатури КПРС. Варто врахувати й вплив радянського повсякдення на погляди фахівців з управління. Поряд із характеристикою «розстріляного Відродження», голодомору, репресій, колективізації доцільно проаналізувати й досягнення українських радянських теоретиків та практиків управління в галузях організації праці, виробничого контролю, соціального менеджменту у післявоєнний період. Слід врахувати,що згортання наукового плюралізму в Україні почалося лише після 1929 р. У зв’язку з цим, увага магістрів повинна бути сконцентрована на проблемах ґенези двох напрямків у вітчизняній управлінській науці міжвоєнного періоду. В ході характеристики першого з них, що отримав назву загальноцивілізаційного, треба висвітлити головні принципи та положення концепцій А.Богданова, А.К.Гастєва та Є.Ф.Розмирович. Логічно було б порівняти науковий доробок цих дослідників із базовими концептами представників одномірних управлінських шкіл Європи та США. В межах аналізу другого – національного підходу треба висвітлити не лише передумови його виникнення, а й базові принципи. Ключовим моментом для розуміння сутності цього підходу є націонал-комуністична теорія М.Волобуєва. Варто враховувати, що у 1950-80-х рр. марксизм залишався єдиною методологічною основою усіх гуманітарних та суспільствознавчих, в тому числі й управлінської, наук. Разом з цим, слід враховувати, що догматизація його в роки застою не завадила впровадженню в усі сфери радянської управлінської практики принципів тейлоризму, веберіанства й біхевіоризму. Слід охарактеризувати головні течії, що існували в українській управлінській науці у післявоєнний період, добу «відлиги» та «застою». Окремо слід проаналізувати ґенезу теорії управління часів перебудови.

Відправним моментом у відповіді на четверте питання повинна стати теза про те, що побудова дієвих, ефективних систем управління в усіх сферах суспільного життя є одним з найважливіших завдань на шляху розбудови державності України. Створення публічної моделі управління європейського зразку, в цьому контексті, вимагає трансформації не лише адміністративних практик, а й професійної свідомості суб’єкта менеджменту. Магістри повинні охарактеризувати сучасний стан управлінської теорії та практики в Україні на основі аналізу співвідношення цілераціональних, соціально-ціннісних та атрактивних регуляторів, принципів, методів. Такий підхід надасть їм можливість охарактеризувати вітчизняну модель управління як перехідну, або гібридну, що отримала в науковій літературі назву раціонально цілепокладеної клієнтели. Крім того варто звернути увагу на єдність трьох обов’язкових складових управління – «практика-теорія-освіта». Саме в такому руслі логічно охарактеризувати стан управлінської науки та освіти, центрами яких стали вітчизняні вищі навчальні заклади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні вказівки	\|	Методичні вказівки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.274 сек.