Методичні вказівки

Мета семінару полягає у вивченні ґенези світової управлінської науки. В межах першого питання слід охарактеризувати стан управлінських знань та практик у стародавньому Єгипті, Індії, Вавілоні та Китаї. Необхідно звернути увагу на проблему значущості іригаційних систем у створенні структур адміністративного управління в цих державах. Відштовхуючись від знань про особливості політичного, економічного та соціального розвитку студенти повинні визначити рівень інституціоналізації протоуправлінських організаційних структур в країнах Стародавнього Сходу. Під час аналізу зародків соціального управління логічно порівняти тексти Закони Ману та Законів Хамурапі. Невідємною складовою відповіді є характеристика епохи античності. Студенти повинні розрізняти системи управління в Спарті, Афінах, Ольвії, Пелопоннесі, Карфагені, а також реконструювати теоретичну модель адміністративної структури Римської імперії. Головна увага у відповіді має бути прикута до протоуправлінських поглядів Платона, Аристотеля, Варона та Катона. Їх порівняльний аналіз слід відобразити у таблиці кваліметричного типу. Крім того важливо, щоб була простежена трансформація адміністративної системи Риму з ІІІ ст. до н.е. й до ІІІ ст. н.е.

Особливу увагу слід звернути на проблему генези середньовічної протоуправлінської теорії. Прийняття християнства, в цьому контексті, кардинально вплинуло на їїхарактер. Але студенти повинні побачити відмінність у статусі православної та католицької церкви щодо держави. Виходячи з цього слід робити порівняльний аналіз протоуправлінських поглядів в трактатах А. Блаженного, Ф. Аквінського, Ф. Прокоповича та інших теологів. Разом з цим, слід звернути увагу на відмінність церковного та цивільного підходів до питання ефективності функціонування державної адміністративної системи й сенсу васально-лінних відносин в її межах. Магістри повинні простежити вплив римської традиції на управлінські практики в середньовічних країнах. Щодо особливостей протоуправління доби Відродження та Нового часу необхідно звернути увагу на зростання значущості цілераціональності як у повсякденних практиках чиновництва, так і теоретичних пошуках мислителів означеної епохи. Важливо простежити вплив неоплатонізму та неоаристотелізму на протоуправлінські погляди філософів та науковців доби Відродження. Особливу увагу в цьому контексті треба звернути на трактати Л. Валла, Ф. Петрарки, Н. Макіавеллі, Т. Мора, Т. Кампанелли. Студенти також повинні визначити вплив концепцій меркантилізму, протекціонізму та фізіократії на формування управлінських вчень ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Особливе місце під час відповіді доцільно приділити аналізу соціально-управлінських експериментів Р. Оуена.

В межах відповіді на друге питання магістри повинні охарактеризувати науковий доробок представників трьох одномірних шкіл – науового управління, людських відносин, адміністрування. Спочатку слід відзначити факт концентрації уваги науковців першої з них лише на одному з трьох концептів, що були популярними в управлінській думці на поч. ХХ ст. Спочатку слід охарактеризувати життєвий шлях, наукову кар’єру, громадську діяльність засновника управлінської науки та школи наукового управління – Ф. Тейлора. Крім того, необхідно проаналізувати внесок представників школи у розвиток теорії управління. Слід сконцентрувати увагу на таких персоналіях як Г.Л.Гант, Ф. і .Л. Гілбрети, Г.Емерсон, Г. Форд. В ході характеристики біографій останніх важливо синхронізувати їх практику управлінської діяльності та кроки наукового пошуку. Не менш важливо врахувати й те в якій галузі економіки працювали ці особи, яким був соціальний та виробничий попит на їх теоретичні розробки, яке відлуння їх поглядів в сучасній управлінській науці.

Крім того, у відповіді на питання слід розлого висвітлити передумови та причини виникнення школи людських відносин. Доцільно підкреслити, що перші представники її спрямовували свій дослідницький пошук від критики принципів школи наукового управління. Гуманізація управління мала на меті не стільки впровадження принципів антропоцентризму в організаційні процеси, скільки підвищення рівня ефективності діяльності трудового колективу. Саме в цьому руслі магістри повинні охарактеризувати Хотторнські експерименти, що проводилися в компанії «Вестерн електрик» групою науковців. При цьому треба охарактеризувати типи, виокремити етапи, визначити наслідки та значення цих експериментів. Особливу увагу необхідно звернути на роль Е. Мейо та М. П. Фоллетт в розробці концепцій, проведенні та популяризації підсумків означених експериментів. Можливою є підготовка окремих доповідей по цих персоналіях. До того ж, слід підкреслити, що найвищого рівня популярності школа людських відносин досягла у 30-х рр. ХХ ст. Варто проаналізувати концептуальні принципи та положення школи. Студенти повинні здійснити аналіз у порівнянні з принципами школи наукового управління. Не менш важливим має стати й характеристика внеску представників шкли людських відносин у розвиток управлінської думки. В цьому контексті варто звернути увагу на наукову спадщину А. Маслоу, В. Д. Скотта, Д. МакГрегора, В. Оучі.

Позиція школи адміністрування серед одномірних управлінських шкіл має бути визначена як універсальна. З трьох концептів управління представники її зосередили дослідницьку увагу на «організації». Треба детально проаналізувати відмінності виробничого та бюрократичного напрямків в теорії адміністрування. В цьому руслі логічно проаналізувати наукову спадщину А. Файоля, М. Вебера, Л. Урвіка та Дж. Муні. Характеристикою внеску представників школи адміністрування у розвиток управлінської думки закінчується вивчення концепцій одномірного типу.

У третьому питанні магістри повинні охарактеризувати ґенезу синтетичних теорій управління з початку 1960-х рр. й до теперішнього часу. Попередньо вони мають охарактеризувати суспільні передумови виникнення нового типу концепцій, серед яких найбільш важливу роль займають перехід до постіндустріальної, посткапіталістичної, інформаційної стадії розвитку, інституціоналізацію законів та правил бізнесу трансконтинентального й транснаціонального рівнів, необхідність обґрунтування доцільності стратегічного довгострокового індикативного управління. Особливу увагу слід приділити внеску у розвиток управлінської думки засновників синтетичного підходу – П.Ф. Драккера, В. Атоса, Дж. Пітерса, Ф. Уотермана, Д. Паскаля та інших.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ	\|	Методичні вказівки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.