• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку

Аналіз діяльності ПАТ АКБ “Львів” здійснюється за допомогою різноманітних показників діяльності банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.

Аналіз фінансової звітності - це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.

Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові звіти, має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем знання бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку.

Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок.

Надійність інформації передбачає :

- Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.
- Перевагу змісту над формою.

Інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою. Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки “життя” виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом “обережності”.

Економічні нормативи регулювання діяльності банку та вимоги до їх дотримання :

1. Банк має право самостійно володіти, користуватись та розпоряджатись майном, що перебуває у його власності.

2. Держава не несе відповідальність за зобов’язаннями банку, а банк не несе відповідальність за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

3. Національний банк України не відповідає за зобов’язаннями банку, а Банк не відповідає за зобов’язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

4. Банк несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, відповідно до законодавства України. Арешт на майно або кошти Банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в Банку, здійснюються на підставі та в порядку, визначених чинним законодавством .

5. Банк не відповідає за зобов’язаннями акціонерів. До банку та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, окрім випадків прямо передбачених законодавством України.

6. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банку у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, які за напрямом регулювання групують таким чином:

група 1 — нормативи капіталу;

група 2 — нормативи ліквідності;

група 3 — нормативи кредитного ризику;

група 4 — нормативи інвестування;

група 5 — нормативи відкритої валютної позиції.

Основний капітал, або капітал першого рівня, - це найбільш стабільна частина фінансового капіталу банку, яка не підлягає передаванню, перерозподілу.

Додатковий капітал, або капітал другого рівня, - це та частина фінансового капіталу банку, обсяг якої, навпаки, піддається змінам.

Розмір регулятивного капіталу розраховується за формулою:

Регулятивний капітал (РК) = Основний капітал (ОК) + Додатковий капітал (ДК) – Кошти вкладені (КВ).

У розрахунок величини регулятивного капіталу додатковий капітал включається у розмірі, що не перевищує основного капіталу, а субординований капітал — у розмірі, що не перевищує половини основного капіталу. Крім того, первинний розмір субординованого капіталу за угодою останні п’ять років до настання терміну погашення боргу щорічно зменшується на 20 % при включенні його вартості у додатковий капітал.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від різних факторів, серед яких найважливішими є: наявність у банку необхідної кількості ліквідних коштів; можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх мобілізації чи реалізації активів; залежність банку від позичених коштів; структура депозитів.

Ліквідність банківської системи регулюється центральними банками через механізми рефінансування, управління золотовалютними резервами, операції на відкритому ринку.

Для вимірювання ліквідності банку використовується, щонайменше два підходи:

- на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балансами і відображають стан ліквідності балансу банку;

- на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах для виконання своїх зобов’язань.

Ліквідність банку піддається регулюванню через установлення певних вимог до ліквідності його балансу. На основі балансу можна розрахувати цілий ряд показників ліквідності, які відображають або співвідношення між активами і зобов’язаннями з однаковими строками повернення (один день, один місяць, три місяці, рік тощо) або співвідношення між активами різного рівня ліквідності (високоліквідні активи; активи первинної ліквідності, загальні активи тощо).

Національний банк України на сьогодні регулює ліквідність банку за допомогою трьох нормативів: нормативу миттєвої ліквідності (Н4), нормативу поточної ліквідності (Н5) і нормативу короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) характеризує спроможність банку погашати свої зобов’язання за поточними рахунками за рахунок активів первинної ліквідності і розраховується за формулою:

де Кк — кошти в касі банку;

Ккр — кошти на кореспондентських рахунках даного банку, відкритих в інших банках;

Зп.р — зобов’язання банку, що обліковуються за поточними рахунками.

Норматив поточної ліквідності (Н5) характеризує спроможність банку погашати свої поточні зобов’язання за рахунок активів первинної та вторинної ліквідності, до яких, крім абсолютно ліквідних активів, відносять активи зі строками повернення до одного місяця. Цей норматив розраховується за формулою:

де Aпот - поточні активи - всі активи первинної та вторинної ліквідності із кінцевим строком повернення до 30 днів;

Зпот - поточні зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30 днів.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) характеризує спроможність банку погашати свої короткострокові зобов’язання за рахунок короткострокових активів. Розраховується норматив короткострокової ліквідності за формулою:

де Акс - короткострокові активи банку;

Зкс - короткострокові зобов’язання банку.

Постійний контроль за допустимою мірою ризику незбалансованої ліквідності дає змогу банку “тримати руку на пульсі” ліквідності банківської системи в цілому і своєчасно застосовувати ті чи інші механізми регулювання.

Крім ризику незбалансованої ліквідності, банку притаманний кредитний ризик. Для “ПАТ АКБ Львів” найбільш уразливим є ризик несплати чи несвоєчасної або неповної сплати позичальником основного боргу та процентів за ним, які належать йому як кредитору. Центральні банки регулюють рівень допустимого кредитного ризику шляхом установлення граничних значень ряду нормативів кредитного ризику. Передусім регламентується максимальний розмір заборгованості одного позичальника перед банком (кредитний ризик на одного позичальника) і максимальний розмір великих кредитів, наданих банком усім категоріям позичальників (великі кредитні ризики).

валютну позицію банку

Індикатором валютного ризику “ПАТ АКБ Львів” є валютна позиція. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті:

VP = АV – LV,

де AV (сума активів);

LV (сума пасивів).

Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою і розраховується окремо за кожною іноземною валютою, що входить до мультивалютного портфеля банку. Валютна позиція називається відкритою, якщо сума активів в іноземній валюті не збігається з сумою пасивів в тій самій валюті. Існують два види відкритої позиції:

- чиста довга валютна позиція (АV > LV) - сума активів в іноземній валюті перевищує суму відповідних пасивів (показник валютної позиції має знак “плюс”);

- чиста коротка валютна позиція (АV < LV) - сума зобов’язань перевищує суму активів у одній і тій самій іноземній валюті.

фактичний розмір капіталу банку

У процесі управління капіталом банку важливе значення має метод обчислення (оцінювання) величини капіталу. Розмір капіталу визначається з допомогою базового балансового співвідношення

А = З + К,

де А - активи; З - зобов’язання; К - капітал банку.

Звідси К = А - З.

У банківській практиці існує кілька методів обчислення розміру капіталу.

МЕТОД БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ

Згідно із цим методом усі активи та зобов’язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали в момент придбання або випуску. Такий метод оцінювання капіталу прийнятний у тому разі, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов’язань не дуже різняться між собою. У періоди, коли кредити та цінні папери знецінюються, метод оцінювання капіталу за балансовою вартістю не дає надійних результатів для визначення ступеня захисту вкладників від ризику.

МЕТОД РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ

Цей метод полягає в тому, що активи та зобов’язання банку оцінюють за ринковою вартістю. Такий метод оцінювання банківського капіталу є найкориснішим як для інвесторів та вкладників, так і для менеджерів банку. Ринкова вартість капіталу достатньо точно відбиває реальний рівень захищеності банку від ризику банкрутства.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II. Мотивація навчальної діяльності
3. II. Мотивація навчальної діяльності
4. II. Мотивація навчальної діяльності
5. II. Мотивація навчальної діяльності
6. II. Мотивація навчальної діяльності
7. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
8. II.1 Програмне забезпечення
9. III. Етапи розробки програмного забезпечення
10. III. Мотивація навчальної діяльності
11. III. Мотивація навчальної діяльності
12. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя

Переглядів: 743