Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Спілкування з персоналом

Риси, які мають бути властиві заступникові

1. Проявляти лояльність.

Ніколи не беріть заступником того, хто не демонструє готовності або прагнення бути лояльним.

2. Уміти брати під сумнів попередні рішення.

Така людина має захистити начальника від неприємності, сказавши йому, що він допускається помилки.

3. Не завжди думати так, як керівник.

4. Мати достатнє самолюбство.

Заступник мусить мати мужність, щоб суперечити керівникові, бути спроможним сприймати критику, мати достатню силу волі, щоб керувати персоналом за відсутності керівника. Він також мусить мати твердість характеру, щоб уміти визнавати свої помилки, і стійкість, щоб приносити погані новини.

5. Бути чесним.

6. Виявляти розсудливість.

7. Уміти зберігати конфіденційну інформацію.

8. Бути комунікабельним.

Заступник мусить уміти робити переконливі доповіді, писати лаконічні листи, уважно вислуховувати й мати повну інформацію про діяльність організації.

9. Бути переконаним членом команди.

10. Мати навички міжособистісного спілкування.

11. Підтримувати в собі мотивацію.

12. Бути здатним посісти в перспективі посаду керівника.

Невербальне спілкування

У людини, як і в тварин, є набуті та вроджені інстинкти. До них можна віднести й невербальні засоби спілкування.

Більшість із них мають спадкову природу. Поряд із цим частини з них набувається в процесі життєдіяльності людини. Психологами встановлено, що від 60 до 80 % комунікацій здійснюються за рахунок невербальних засобів спілкування, і тільки 20—40 % — за рахунок вербальних.

У людини є кілька зон особистісного простору, і кожна має свої призначення. Американський антрополог Е. Холл виділив чотири типи особистісного простору або просторові зони.

Інтимна зона (15—45 см) розділяє людей досить близьких, які не бажають посвячувати в свої справи третіх осіб. Дозволяється про никнути в цю зону тільки тим людям, які перебувають у тісному емоційному контакті. У неї допускаються діти, батьки, чоловіки, коханці, близькі друзі й родичі. З усіх зон ця вважається найголомнішою. Вона охороняється людиною як власність. У ній ще є підзона радіусом 15 см, у яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного контакту. Це надінтимна зона людини.

Особиста зона (45 см — 1,5 м) визначається як дистанція, яку індивід схильний витримувати між собою і всіма іншими в ситуаціях повсякденного спілкування, на вечірках, офіційних прийомах, зустрічах, у приятельських компаніях.

Соціальна зона має діапазон 1,5—3,5 м. На такій відстані люди на визнає за краще триматися від сторонніх людей, нових працівників на роботі й т. ін.

Суспільна зона (більше 3,5 м) визначається дистанцією, що зберігається при зустрічі двох або більше людей на привселюдних зборах.

Просторові зони залежать від національної специфіки і регулюються нормами етикету, що діють у рамках тієї чи іншої культури Так, етикет допускає мінімальні варіанти дистанцій у латиноамериканців та арабів, а максимальні — у північноамериканців і північноєвропейців.

Офіційна зона українців і росіян визначається звичайно відстанню, яка дорівнює довжині двох рук, простягнених для рукостискання, я приятельська — довжині двох зігнутих у ліктях рук.

Як поводитися з "важкими" людьми

1. Тип "танк". За своєю натурою це грубі й безцеремонні люди. Вони вважають, що навколишні зобов'язані давати їм дорогу. Звичайно, вони глибоко переконані у своїй правоті і хочуть, щоб про це знали всі.

У разі конфлікту з такими людьми (якщо суть конфлікту не дуже важлива для вас) кращий вихід — ухилитися від нього або пристосуватися, поступившись такій людині в малому.

Якщо розв'язання конфлікту таким способом для вас неможливе, то необхідно дати такій людині виговоритися. Після цього можна спокійно висловити свій погляд, ні в якому разі не ставлячи під сумнів правоту співбесідника. При такому розвитку конфлікту є великий ступінь імовірності прийти до спільного рішення.

2. Тип "прихований інтриган".

Така людина намагається заподіювати людям прикрості за допомогою прихованих інтриг, шахрайств, шпильок.

Найцікавіше полягає в тому, що звичайно вона глибоко переконана в тому, що такі форми її поведінки цілком виправдані обставинами, які склалися. Хтось інший у такому разі чинить неправильно, вона виконує шляхетну роль таємного месника, який бореться за справедливість.

Ще однією причиною такої поведінки може служити те, що в цієї людини немає необхідної влади для втілення задуманого.

Найкращий спосіб розв'язання конфлікту з такою людиною — виявити конкретний факт заподіяння зла, а потім приховані причини, що призвели до нього. При цьому слід обов'язково дати зрозуміти такій людині, що ви стоїте вище цього конфлікту. У розмові з нею необхідно спокійно навести докази виявлених фактів. Людина зрозуміє, що маску з неї зірвано і їй треба або припинити нападки на вас, або визнати викривальні факти.

3. Тип "вибухова людина".

Така людина за своєю природою не зла. Звичайно вибух емоцій відбувається в тому разі, якщо вона перелякана або розгублена й не може негайно прийняти рішення. При цьому у вибуху емоцій відображається її бажання взяти ситуацію під контроль.

Основний прийом, яким необхідно керуватися при подібному емоційному сплеску з боку такої людини, — дати їй виговоритися, переконуючи своєю поведінкою, що ви її слухаєте і вона контролює ситуацію. Найвірогідніше, що незабаром вона заспокоїться і з нею можна буде доброзичливо обговорити проблему, яка виникла.

4. "Вічний скаржник".

Основна риса, характерна для цього типу людей, — те, що вони в разі незадовільного розв'язання проблем, які виникли, або ідей, котрі їх осяйнули, мають схильність звинувачувати в цьому всіх або якусь конкретну особу.

Найбільш дійова лінія поведінки при спілкуванні з такою людиною, особливо якщо вона починає звинувачувати кого-небудь, — це уважно слухати її. Люди такого типу бажають бути почутими, що повертає їм відчуття власної значимості.

Якщо така скарга, на ваш погляд, обґрунтована, то необхідно дати зрозуміти це людині. Наступний етап — визнати або оцінити цю люди ну, показавши їй, що її зрозуміли. Потім необхідно знайти спосіб пере вести розмову на іншу тему або переключити увагу на шляхи розв'язання проблеми.

Якщо ваше бачення протилежне висловлюваному, необхідно допомогти такій людині побачити її помилку. Якщо розмова не пере ходить у конструктивне річище, то єдино правильним залишається припинити її.

5. Тип "тихоня".

Людям цього типу властива потайливість. Тому найбільш раціональним шляхом розв'язання конфлікту є подолання такого стану співрозмовника. Щоб узнати суть проблеми, необхідно задати кілька запитань у формі, яка б зініціювала розлоге пояснення. Це можуть бути запитання типу: "Що ви думаєте з цього приводу?" або "Яка причина вашої замкнутості?" і т. ін. Якщо співрозмовник усе ж не втягується в пояснення, можна тактовно поділитися своїми припущеннями з цього приводу. У процесі розмови необхідно постійно акцентувати свої співчуття й доброзичливість щодо спін розмовника.

Часто такі люди замикаються в собі лише тому, що не хочуть образити почуття інших, хочуть уникнути конфронтації, навчені гірким досвідом не ділитися ні з ким почуттями, впевнені, що їхню думку ніхто не візьме до уваги, або через те, що вони полохливі. Тому таку людину необхідно оцінити, визнати й підтримати.

Разом із тим у розмові з такою людиною необхідно зберігати по чуття міри. Якщо людина раптово замовкла або завзято пручається спробам продовжити бесіду, необхідно подякувати їй і, якщо ситуація потребує повторної зустрічі, спробувати домовитися про неї.

6. Тип "занадто покладистий".

У спілкуванні такі люди можуть здаватися приємними з будь-якого і погляду, бо вони завжди поступаються, щоб сподобатися. На практиці вони час від часу створюють проблеми, тому що не завжди підтверджують справами дані обіцянки.

Такій людині необхідно нав'язати дотримання правдивості з її боку. Це можна зробити в тому разі, якщо вона буде впевнена, що ставлення до неї визначатиметься не тим, що вона з усім погоджується, а тим, наскільки потім її зобов'язання співвідносяться :і конкретними справами.

 

 


Читайте також:

  1. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
  2. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
  3. Безпосереднє спілкування з журналістами
  4. ВЕРБАЛЬНІ, НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
  5. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
  6. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
  7. Види спілкування.
  8. Види спілкування.
  9. Види спілкування: міжособистісне, громадське, групове, матеріальне, знакове (мовне), смислове, ділове, інтимне, інтегроване.
  10. Види усного ділового спілкування
  11. Види усного спілкування
  12. Види, типи і форми професійного спілкування




Переглядів: 717

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Фактори, що перешкоджають повній реалізації особистих можливостей керівника. | Як краще використовувати телефон

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.