• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАФТУ І ТЕХНОЛОГІЮ її ПЕРЕРОБКИ

ВСТУП

Для одержання палив, мастильних матеріалів (ПММ) використовуються різні сировинні джерела, в першу чергу, нафта і газ. Серед паливних корисних копалин нафта та газ мають перевагу, передусім, технологією переробки та простотою використання продуктів переробки, більш високою калорійністю. Останнє обумовлене найбільшою кількістю водню, що міститься в них. Водень має найвищу теплоту згоряння порівняно з теплотою згоряння інших елементів та сполук. В табл. 1 наведений приблизний елементарний склад деяких паливних корисних копалин У нафті майже відсутні неорганічні домішки, в тому числі зола. Остання є великою перешкодою переробки багатьох корисних копалин на рідкі палива. Вугілля, наприклад, містить до 3... 5% золи і має малу кількість водню.

Таблиця 1. Приблизний елементарний склад паливних корисних копалин

Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає можливість переробити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші матеріали високої якості. Палива, одержані з нафти, мають високу теплоту згоряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж. За призначенням палива можна поділити на декілька груп:

• для поршневих двигунів з примусовим запалюванням (для авіаційних та автомобільних); для поршневих двигунів із займанням від стиснення (паливо для високообертових, середньо- та малообертових дизелів);

• для реактивних двигунів (паливо для повітряно-реактивних двигунів);

• для газових турбін (для газотурбінних двигунів);

• для паливних устаткувань паросилових обладнань (котельних) транспортного та стаціонарного типу.

На жаль, при видобутку нафти певна її кількість залишається в надрах, запаси нафти виснажуються і не відновлюються. Тому особливе місце посідають проблеми розширення енергетичних ресурсів, раціональне використання нафтової сировини і економії паливно-мастильних матеріалів.

Економію рідкого палива, його збалансоване виробництво та споживання на найближчі роки можна зобразити трьома напрямками: перший - поглиблена переробка нафти, включаючи важкі нафти та залишки нафтопереробки; другий - зменшення витрат палива в двигунах завдяки конструкційним змінам, економічної організації перевезень; третій - розширення паливних ресурсів за рахунок використання альтернативних палив.

Виробництво рідких палив з вугілля, сланців відомо давно, але їх застосування стримується великою вартістю переробки. Якість отриманих із них продуктів відрізняється від якості нафтових продуктів.

Не знаходять широкого використання електромобілі. На виготовлення акумуляторних батарей (кислотних, лужних) витрачаються величезні паливно-енергетичні ресурси, а енергоємність їх незначна; має місце забруднення оточуючого середовища при виготовленні батарей. Батареї потребують регулярної дозаправки, не вирішене питання довгопрацюючих батарей і їх утилізації.

Найближчими замінниками нафтових палив слід вважати вуглеводневі газові палива (метан, пропан, бутан), спирти, ефіри, які можуть використовуватись як самостійне паливо і як добавки до рідкого нафтового палива. Введення в експлуатацію водню як палива і як добавки до нафтового палива потребує більш ретельного вивчення деяких аспектів щодо особливостей його якості та методів збереження (на автомобілі, автобусі). Можливості використання водню як автомобільного палива для двигунів вивчається упродовж більше 100 років.

Парк автотракторної, дорожньо-будівельної, сільськогосподарської та іншої техніки постійно зростає, вимагає збільшення випуску ПММ та спеціальних рідин, покращення їх якості. Але, з іншого боку, в багатьох країнах світу темпи видобутку нафти зменшились. Виникла невідповідність між споживачами і виробниками нафтопродуктів. Тому нагальне стоїть завдання раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів за рахунок оптимізації якості ПММ, підвищення ефективності використання, створення і удосконалення методів оцінки якості паливно-мастильних матеріалів.

Оптимізація якості ПММ викликана тим, що не завжди високий показник якості веде до зменшення їх витрат, підвищення довговічності та безвідмовності техніки. Наприклад, високе цетанове число дизельного палива, яке забезпечує швидке самозапалювання палива, пов'язане з високими температурами помутніння та застигання, тобто не забезпечуються належні низькотемпературні властивості. Високі нейтралізуючі якості моторних олив запобігають корозійному зношуванню двигуна, але одночасно можуть провокувати підвищене механічне зношування та нагароутворення.

Необхідність створення та удосконалення системи й методів оцінки якості палив і мастильних матеріалів викликана, насамперед, неповною відповідністю між лабораторними дослідженнями і експлуатаційними показниками якості.

Крім того, термін і безвідмовність роботи техніки залежить від якості експлуатаційних матеріалів так само, як і від конструкційних матеріалів (металів, металокераміки, гуми, пластмас, оргскла тощо).

Технологічні процеси виготовлення товарних палив, олив дуже складні, супроводжуються процесами очистки, змішування, додаванням компонентів та присадок.

При переробці нафти фізичними методами (атмосферна та вакуумна перегонки) одержують палива (бензини, дизельні палива, палива для реактивних двигунів, гас, газойль в залежності від варіанту переробки), оливні фракції (індустріальні, моторні, циліндрові). Вторинні методи переробки важких нафтопродуктів та деяких дистилятів дозволяють одержувати додаткову кількість палива, в основному, бензин та деякі інші продукти. Сировинна база для одержання дизельних палив менша порівняно з сировинною базою для одержання бензинів. Переробкою нафти дизельні палива одержують, в основному, в такій кількості, яка міститься в нафті (максимально - 27... 28%), тоді як методи переробки, включаючи вторинні, дозволя­ють одержувати бензини із загальним виходом на нафту до 70%.

Для одержання газових вуглеводневих палив та "газових" бензинів як сировина можуть використовуватись гази нафтопереробних та нафтохімічних заводів, газоконденсатних та газових родовищ. Але газові, газоконденсатні родовища також виснажуються і не відновлюються. Все більшого використання набувають синтетичні продукти палива чи добавки до них, оливи, технічні рідини Сировиною для їх одержання є Індивідуальні вуглеводні, органічні та неорганічні сполуки, вузькі нафтові фракції Складність технологічних процесів одержання синтетичних олив, вартість та обмеженість сировинної бази, Іноді - екологічні аспекти стримують широке використання деяких типів синтетичних олив.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАФТУ І ТЕХНОЛОГІЮ її ПЕРЕРОБКИ

Читайте також:

1. I. Загальні збори АТ
2. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
3. I. Загальні положення
4. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
5. IX. Відомості про військовий облік
6. IX. Відомості про військовий облік
7. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)
10. А) загальні критерії
11. Білковий обмін: загальні відомості
12. Біографічні відомості

Переглядів: 1170