Пан Сидоров мав на праві приватної власності земельну ділянку для дачного будівництва. Під час проведення будівельних робіт з’ясувалося, що його земельна ділянка є багатою на поклади залізної руди. Пан Сидоров, не маючи можливостей самостійно організувати видобуток залізної руди, запропонував ТОВ «Гірничорудне підприємство «Уголек»» виступити інвестором і придбати у нього право на видобування корисних копалин на належній Сидорові земельній ділянці. Директор «Уголька» погодився, і між ними було укладено договір на видобування корисних копалин, за яким Гірничорудне підприємство «Уголек» організовувало видобуток залізної руди самотужки, а 5 % чистого прибутку мало надходити панові Сидорові як плата за надані у користування надра.
Державний екологічний інспектор, довідавшись про укладення такого договору, подав позов до суду про визнання зазначеного договору між паном Сидоровим і ТОВ «Гірничорудне підприємство «Уголек» недійсним, посилаючись на те, що це є порушенням ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме – державної власності на надра. Крім того, у суді з’ясувалося, що «Уголек» розпочав видобуток корисних копалин без отримання гірничого відводу у відповідних державних органах. У суді пан Сидоров і представники «Уголек» заперечили, мовляв, відповідно до ч. 3 і 5 ст. 373 Цивільного кодексу, надра під земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності пана Сидорова, є його приватною власністю, відтак саме пан Сидоров має право розпоряджатися цими надрами і передавати їх у користування інвесторам, які у разі його згоди не зобов’язані отримувати гірничий відвід у державних органах.