Бухгалтерський облік операцій з урахування векселів

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк заяву разом із пакетом фінансових документів, що характе­ризують його платоспроможність. Працівники банку з'ясовують суму векселів, що будуть надані для врахування, перевіряють кре­дитоспроможність потенційного позичальника за звичайною про­цедурою, після чого вирішується питання про можливість надан­ня кредиту.

Векселі до врахування надаються в банк разом з реєстрами. Реєстри складаються позичальником-векселедержателем і містять інформацію про векселі, що передаються банкові, а саме: номер векселя, вексельну суму, назву і реквізити векселедавця (акцеп­танта), індосантів, аваліста, дату і місце платежу, складання век­селя. Векселі з погашенням у місцезнаходженні банку заносять­ся в окремий реєстр від іногородніх векселів. Працівник банку звіряє записи в реєстрі з реквізитами наданих векселів і в разі» виявлення помилок у реєстрах повертає їх для переоформлення. Крім оригіналів векселів, клієнт подає в банк дві ксерокопії кож­ного векселя з лицьового та зворотного боку. Прийняття векселів оформляється квитанцією, яка видається позичальнику. Після цього реєстри векселів нумеруються і записуються у Відомість реєстрів, поданих до врахування векселів. На векселях, поданих банку для врахування, позичальник повинен проставити бланко­вий індосамент, залишивши перед підписом достатньо місця для штампу банку, яким буде перетворено бланковий індосамент на іменний.

Перед укладанням договору на врахування векселів векселі повинні пройти перевірку юридичної та економічної надійності.

Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не меншб двох підписів: векселедавця та першого векселедержателя. Біль­ша кількість передавальних підписів засвідчує вищу надійність векселя.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів – також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування), а та­кож витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів. Сума дис­конту нараховується за формулою:

(6.1)

де D - сума дисконту;

k - річна процентна ставка;

S - номінальна сума векселя;

t - строк у днях від дня врахування до дня платежу за векселем;

n - кількість днів року.

Приклад. Вексель на суму 25 000 грн ураховано в банку за 60 днів до дня платежу за ставкою 15% річних. Сума дисконту становитиме:

Власнику векселя буде сплачено: 25 000 - 616,44 = 24 383,56 грн.

Розрахунок суми, яка належить до сплати пред'явнику вексе­ля, може здійснюватися за формулою:

(6.2)

де Р - сума, що виплачується продавцю за врахований вексель;

S - номінальна сума векселя;

k – річна процентна ставка, за якою нараховуються проценти на номінальну суму векселя;

d - дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і проценти, що утримуються на користь банку;

v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р - сума порто;

п - кількість днів року;

t¹- кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

t - кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну cуму векселя до дня платежу за векселем.

Фактична ставка банківського процента при дисконтуванні суми векселя вища за номінальну ставку процента.

У прикладі фактична ставка процента становитиме:

Операції банків з векселями мають документарний характер, а тому вимагають жорсткого обліку та контролю. Основними до­кументами, які відображають операції байку з урахування вексе­лів, є книга врахованих векселів, а також книга обліку вексель­них позичальників і термінова відомість урахованих векселів.

Операція з урахування векселів передбачає їх утримання до строку погашення й відображається за рахунками з обліку кре­дитів.

На дату укладення договору про врахування векселя на суму зобов'язань з кредитування банк здійснює таке бухгалтерське про­ведення:

Дебет: рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування;

Кредит: контррахунок - на суму зобов'язань за цим договором.

Урахування векселів у бухгалтерському обліку відображаєть­ся такими проведеннями:

Дебет: рахунки для обліку кредитів, які надані за враховани­ми векселями, - на номінальну суму векселя (2020, 2220);

Кредит: рахунки для обліку неамортизованого дисконту за врахованими векселями - на суму дисконту (2026, 2226);

Кредит: рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієн­тів - на суму наданих коштів.

Одночасно зменшується зобов'язання з кредитування на суму балансової вартості врахованих векселів.

Ураховані векселі обліковуються за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи» за номінальною вартістю.

Амортизація суми дисконту за векселем за період від дати при­дбання до дати погашення векселя здійснюється не рідше одного разу на місяць і відображається в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Дебет: рахунки для обліку неамортизованого дисконту за врахованими векселями;

Кредит: рахунки для обліку процентних доходів за враховани­ми векселями - на суму амортизації дисконту (6022, 6042).

Погашення врахованого векселя в визначений строк відобра­жається в обліку таким чином:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієн­тів - на суму, отриману від платника за векселем;

Кредит: рахунки для обліку кредитів, які надані за враховани­ми векселями, - на номінальну суму векселя.

Неоплачені в день строку платежу векселі банк повинен пере­дати наступного дня нотаріусу для опротестування, яке здійсню­ється за встановленою процедурою. Векселі передаються нотаріу­су разом з описом, у якому зазначаються: назви й адреси векселе-держателів та написантів, суми векселів, строк платежу, причи­ни протесту, назва банку, від імені якого здійснюється протест. Після здійснення процедури протесту векселі повертаються бан­ку з написом про протест, а банк виставляє вимогу позичальнику оплатити вексель. У разі невиконання вимоги банк припиняє кре­дитування і передає матеріал у судові органи.