За кредитними операціями

Резерв для відшкодування ймовірних втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення рівня ризику кредитних операцій.

Відповідно до вимог МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання і оцінка» Інструкція Національного банку України з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007, передбачає такі дії:

1. На кожну дату балансу банк зобов'язаний здійснювати аналіз об'єктивних доказів, що свідчать про зменшення корисності
фінансового активу (наданих кредитів, розміщених депозитів) або
групи фінансових активів.

2.Зменшення корисності визнається банком, якщо є об'єктивне свідчення зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів внаслідок однієї або кількох подій, що відбулися після первісного визнання активу, і впливають на величину чи строки попередньо оцінених майбутніх грошових потоків від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.

Основними подіями, що можуть свідчити про зменшення корисності фінансового активу, можуть бути:

а) фінансові труднощі позичальника;

б) порушення умов договору (невиконання зобов'язань, прострочення сплати процентів або основної суми боргу);

в) висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація
позичальника;

г) надання банком пільгових умов з економічних або юридичних
причин, пов'язаних з фінансовими труднощами позичальника, які банк не розглядав за інших умов;

д) зникнення активного ринку для фінансового активу через фінансові труднощі.

Об'єктивними свідченнями зменшення корисності щодо групи активів є наявна інформація про зменшення попередньо оцінених майбутніх грошових потоків для групи фінансових активів з часу первісного їх визнання (хоча це зменшення не може бути ідентифіковане з окремим фінансовим активом у групі), яка містить відомості про:

а) негативні зміни платіжного статусу позичальника в групі;

б) зміни національних чи локальних економічних умов, які корелюють із невиконанням зобов'язань за активами в групі (наприклад, збільшення рівня безробіття в географічному регіоні позичальників, зменшення цін на нерухомість в іпотекаху відповідному регіоні, негативні зміни в умовах галузі, які впливають на позичальників у групі).

Тобто спочатку визначають, чи існують відносно окремо взятого кредиту докази збиткових подій, що вже сталися на дату оцінки.

Якщо такі докази існують, розраховують суму зменшення корисності та формують резерв на індивідуальній основі. Такий резерв є складовою амортизованої собівартості (балансової вартості) кредиту. За таким кредитом після визнання збитку від зменшення корисності процентний дохід визнаватиметься в меншій сумі, ніж мала бути за первісних умов (ефективна ставка при цьому не змінюється).

Якщо докази збиткових подій для окремого кредиту відсутні, такі кредити групують за певними ознаками подібності та оцінюють на зменшення корисності на груповій основі (банк має визначитися з конкретними критеріями, на основі яких відбуватиметься групування кредитів) (рис. 6.7).

3. Банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту (розміщеного вкладу (депозиту) та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка.

Банк здійснює портфельну оцінку майбутніх грошових потоків у групі фінансових активів з метою визначення зменшення корисності на основі досвіду фактичних збитків за минулий період для активів з характеристикою кредитних ризиків, подібною до характеристики цієї групи.

Тобто розрахунок резерву має базуватися на історичній інформації, скоригованій з метою відображення дійсних економічних умов, поточному аналізі динаміки кредитного портфеля.

Збитки, неплатежі та інша інформація за групами має накопичуватися з метою визначення точних розрахунків щодо формування резервів.

Банки виключають з оцінки на портфельній основі окремі фінансові активи, за якими визнаються збитки від зменшення корисності, і в подальшому оцінюють їх на індивідуальній основі.

Банк відображає в бухгалтерському обліку формування (збільшення) резерву за наданими кредитами таким проведенням:

Дебет: рахунки для обліку відрахувань у резерви (770);

Кредит: рахунки для обліку спеціальних резервів.

Банк формує (збільшує) резерви в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на день проведення операції. Банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо.

Переоцінка резервів в іноземній валюті в разі зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют відображається за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Банк сторнує попередньо визнаний збиток від зменшення корисності, якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується, що об'єктивно пов'язане з подією, яка відбувалася після визнання зменшення корисності (наприклад, покращення кредитного рейтингу боржника):

Дебет: рахунки для обліку спеціальних резервів;

Кредит: рахунки для обліку відрахувань у резерви (770).

Сторнування не повинне призводити до такої балансової вартості фінансового активу, яка перевищує суму, що її мала б амортизована собівартість у разі невизнання зменшення корисності на дату сторнування.

Якщо заборгованість за наданим кредитом визнана безнадійною (безнадійною є заборгованість, стосовно якої існує впевненість про її неповернення боржником, або заборгованість, за якою минув строк позовної давності), банк списує її за рахунок спеціального резерву:

Дебет: рахунки для обліку спеціальних резервів;

Кредит : відповідний рахунок простроченої заборгованості або рахунок, за яким обліковується відповідний актив.

Банк обліковує списану за рахунок спеціальних резервів безнадійну заборгованість за позабалансовими рахунками до визначеного обліковою політикою банку часу з урахуванням вимог законодавства України щодо відшкодування збитків:

Дебет: рахунки для обліку списаної у збиток заборгованості (961);

Кредит: контррахунок.

У разі часткового або повного погашення контрагентом раніше списаної за рахунок спеціального резерву суми безнадійної заборгованості здійснюються такі проведення:

а) якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в поточному році:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів;

Кредит: рахунки для обліку відрахувань у резерви (770);

б) якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в минулому році:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів;

Кредит: рахунки для обліку повернення раніше списаної заборгованості (671).

Одночасно за позабалансовими рахунками здійснюється таке проведення:

Дебет: контррахунок;

Кредит: рахунки для обліку списаної у збиток заборгованості (961).

Кореспонденції рахунків з обліку формування та використання спеціальних резервів за кредитами, наданими юридичним особам, та під заборгованість за нарахованими доходами наведені в табл. 6.3.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бухгалтерський облік формування і використання	\|	Особливості обліку міжбанківського кредитування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.