• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стимулювання через участь у прибутку.

Участь працівників у прибутку, який виражає, як правило, основну мету і кінцевий результат діяльності підприємства, є важливим напрямком стимулювання підвищення ефективності виробництва. Така участь здійснюється у формі виплат із прибутку, тобто певна частина прибутку розподіляється між працівниками. Як уже зазначалося, виплати персоналу підприємства з прибутку поділяються на два види: виплати за участь у капіталі та виплати за результати діяльності. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що виплати за участь у капіталі ґрунтуються на відносинах власності і є формою доходу на капітал. Другий вид виплат не пов’язаний з відносинами власності на капітал підприємства і є формою заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Виплати працівникам за участь у капіталі стосуються передусім акціонерних підприємств. Вони здійснюються у формі щорічних дивідендів тим працівникам, які є власниками акцій підприємства. Джерело виплат дивідендів – прибуток підприємства як суб’єкта власності, а не умовні чи реальні прибутки підрозділів, оскільки останні не є емітентами акцій.

Іноді дивіденди виплачуються не грошима, а акціями – шляхом додаткового їх випуску. Таку форму розрахунків часто застосовують компанії, що швидко розвиваються і потребують коштів на інвестування. Підприємство зберігає гроші, а акціонери додатково одержують акції. При цьому треба мати на увазі, що форма виплати дивідендів впливає на структуру балансу підприємства, а саме:

- у разі грошової виплати дивідендів на суму виплат зменшується актив (гроші) і пасив (прибуток); зменшується ліквідність і частка власного капіталу;

- якщо дивіденди виплачуються через додатковий випуск акцій, актив не змінюється; у пасиві змінюється структура власного капіталу (збільшується статутний капітал і відповідно зменшується прибуток на суму емісії акцій).

Досить ефективним і поширеним є стимулювання працівників із прибутку, не пов'язане з відносинами власності. Його механізм може бути різним залежно від конкретних умов і політики сти­мулювання на підприємстві. При цьому важливе значення має економічний статус підрозділів підприємства — є вони центрами витрат чи центрами прибутку.

У першому випадку, тобто коли підрозділи — центри витрат, виплати із прибутку працівникам підрозділів здійснюються цент­ралізовано на основі певної системи оцінки результатів роботи чи просто у відсотках від заробітної плати. Такі виплати можуть бу­ти періодичними (1—2 рази на рік. так звані бонуси), епізодич­ними — за окремі особливі результати, пов'язані з видатними да­тами, у вигляді матеріальної допомоги та ін.

Виплати з прибутку (премії) доцільні й за економне викорис­тання ресурсів і зниження витрат порівняно з установленим пла­новим завданням (нормами), оскільки воно безпосередньо впли­ває на його величину. У цьому разі суму виплат треба встанов­лювати у відсотках від одержаної надпланової економії з ураху­ванням оподаткування.

Можливі виплати з прибутку за надпланову економію перебу­вають у межах

0 В_е Е(1-l),

де В_е - можливі виплати (премія) за зниження витрат, грн.;

Е — надпланове зниження витрат (економія), грн.;

l — ставка оподаткування в частках одиниці.

Коли В_е = 0, весь ефект від зниження витрат залишається на підприємстві. Якщо В_е = Е(1-l), він повністю передається працівникам. Очевидно, що величина ефекту має бути справе­дливо розподілена залежно від ролі обох сторін в досягненні економії.

У випадку, коли підрозділи є центрами прибутку, стимулю­вання з останнього здійснюється децентралізовано і має форми індивідуального і колективного заохочення. Варіанти знову-таки можуть бути різними. При цьому важливо, який прибуток фор­мує підрозділ — умовний (розрахунковий) чи реальний (від про­дажу продукції).

Якщо прибуток підрозділів умовний, тобто утворюється як розрахункова величина в межах підприємства, то така форма стимулювання є трансформованою формою централізованого за­охочення виплатами з прибутку. Хоча формально прибуток під­розділів утворюється за результатами їх діяльності (різниця між обсягом кінцевої продукції у трансфертних цінах і витратами підрозділу), фактично він являє собою певну частину прибутку підприємства, що розподіляється між підрозділами на цілі стиму­лювання. При цьому сума прибутків підрозділів не може бути більшою за ту частину прибутку підприємства, яка спрямовуєть­ся на децентралізоване стимулювання.

Читайте також:

1. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
2. Аналіз варіабельності прибутку.
3. Аналіз ризику через моделювання.
4. Аналіз розподілу прибутку.
5. Аналіз розподілу чистого прибутку.
6. Аналіз формування прибутку.
7. Бізнес через Internet
8. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
9. В чому полягає явище тунелювання через потенціальний бар’єр, наведіть приклади.
10. В. Розрахунки через Інтернет
11. Ввезення громадянами транспортних засобів із метою транзиту через територію України
12. ВИВЧЕННЯ ВИМОГ ДО ОРГАНІЗАЦІЙ, УСТАНОВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СЕРТИФІКАЦІЇ

Переглядів: 317