• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Задача 14.

Розрахувати планову чисельність робітників за професіями на основі таких даних : виробнича програма підприємства складає – 60 тис.шт./рік. Трудо-місткість виконання окремих видів робіт на один виріб складає: токарні роботи – 10 н-год., свердлильні роботи – 17 н-год., фрезерні роботи – 8 н-год., шліфувальні роботи – 6 н-год., складальні роботи – 16 н-год. Середній процент виконання норм складає – 104 %, а річний дійсний фонд робочого часу одного робітника складає – 1780 год. Чисельність допоміжних робітників – 30 % від числа підрядників.

Задача 15.

У звітному році трудомісткість виробничої програми підрозділу складала 1778 тис.нормо –годин. Пропонується на наступний рік у зв’язку з ускладненням виробництва продукції збільшення загальної трудомісткості на 11%. Очікується, що річний фонд робочого часу одного робітника, який складав у звітному році 1785 нормо-годин, за рахунок скорочення внутрішньо змінних простоїв повинен збільшитися приблизно на 6 %, а прогнозне виконання норм виробітку кожним робітником, яке складало в звітному році 112 %, збільшиться на 5 %. Потрібно визначити необхідну чисельність основних виробничих робітників.

Вказівки до теми: «Планування витрат (прибутку)»

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, потребує затрат ресурсів. Затрати ресурсів підприємства у грошовому виразі для досягнення певної мети – це його витрати.

Поточні витрати (далі - витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку – головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Управління витратами і передусім планування їх рівня належить до основних складових внутрішнього економічного механізму й істотно впливають на ефективність його функціонування. Тому питанням планового формування витрат слід приділити належну увагу. У результаті вивчення цієї теми студент повинен мати чітке уявлення про склад витрат підрозділів підприємства, їх поділ на прямі й непрямі, змінні та постійні, порядок розробки плану витрат формування кошторисів підрозділів і собівартості продукції.

Величина постійних витрат у зазначених періодах однакова. Вона визначається за допомогою простого рівняння, в якому невідома величина – постійні витрати (частка постійних витрат в загальній їх сумі, % - Р _СП ):

(100- Р_СП)* І_В + Р_СП = 100*І_С , (13)

де Р_СП – частка постійних витрат в загальній їх сумі, %;

І_В – індекс зростання обсягу виробництва;

І_С – індекс зміни загальних витрат.

У разі зростання обсягу виробництва в межах наявної виробничої потужності та організаційно структури частка постійних витрат у їх загальній сумі знижується. Тому в динамічному виробництві цей показник нестабільний.

Під час вивчення теми слід мати на увазі, що згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які впроваджено на промислових підприємствах в 2000р., є певні зміни в системі управління витратами. Так, витрати підрозділів вважаються виробничими. Вони мають чітко поділятися на прямі (насамперед матеріали і оплата праці), на загальновиробничі (непрямі) витрати. Останні при плануванні поділяються на змінні та постійні. Це потрібно для того, щоб можна було складати гнучкі кошториси і легко перераховувати загальні витрати на різні варіанти обсягу виробництва. Крім цього, при визначенні фактичної собівартості продукції змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат за певною базою розподілу, виходячи з фактичного обсягу виробництва (фактичної виробничої потужності), постійні – на основі планового обсягу виробництва (нормальної виробничої потужності).

Величина прибутку в підрозділах визначається наступними методами:

- у разі калькулювання за неповними витратами ту частину ви­трат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на пев­ний період і за обчислення прибутку (П_р ) відраховують від вируч­ки, тобто

П_р = В_р - С_рнв - С_н ( 14 )

де В_р — виручка від продажу продукції;

С_рнв — собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними

витратами;

С_н — витра­ти, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено

на пев­ний період.

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вва­жають головним.

Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних чин­ників у плановому (розрахунковому) періоді. Такий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Читайте також:

1. Б. Задача
2. Взаємне положення площин. Перша позиційна задача
3. Взаємне положення прямої і площини. Друга позиційна задача.
4. Вторая задача анализа на чувствительность
5. Головна задача м/н фінансового менеджменту полягає у оцінці короткострокових і довгострокових активів і зобов’язань фірми у часовому і просторовому використанні м/н ринків.
6. Двоїста задача
7. Двухмерная задача Коши
8. З праці В. Леніна «О задачах пролетариата в данной революции»
9. Загальна задача лінійного програмування (ЗЛТ)
10. Задача # 12 (з тих, що вона скидувала)
11. Задача 1
12. Задача 1

Переглядів: 1401