-ліквідація кровотечі (при пологовій травмі, гіпоксично-геморагічному ураженні ЦНС).
Розпочинається з проведення реанімаційних заходів у пологовому залі і продовжується в палаті інтенсивної терапії, відділенні новонароджених пологового будинку чи в разі потреби – у відділенні інтенсивної терапії і реанімації новонароджених.
У відновному періоді застосовують синдромологічний принцип.
Препаратом вибору для лікування хворих із гідроцефальним і гіпертензивно-гідроцефальним синдромом є діакарб, який має діуретичний ефект і одночасно зменшує секрецію спинномозкової рідини. Прогресування гідроцефалії і відсутність ефекту від медикаментозної терапії є показаннями до вентрикуло-перитонеального шунтування.
При судомному синдромі в період новонародженості використовують барбітурати, гідантоїни (дифенін), бензодіазепіни, похідні вальпроєвої кислоти.
При синдромі рухових порушень лікування проводять відповідно до характеру рухових розладів. Для зниження м'язового тонусу призначають мідокалм, баклофен, сірдалуд. Значну роль у лікуванні рухових розладів відіграють фізичні методи впливу (масаж, ЛФК, фізіотерапія, рефлексотерапія, водолікування).
У випадках затримки психічного і передмовного розвитку базовими є ноотропні засоби (церебролізин, кортексин, цераксон, семакс, ноотропіл, пантогам, енцефабол), вітаміни групи В, АТФ, вазоактивні засоби. Широко застосовують педагогічні програми, спрямовані на розвиток психічних і мовних функцій
ІІ. Дитячий церебральний параліч (ДЦП)
1. Визначення. ДЦП – це група непрогресуючих синдромів, які є наслідком недорозвитку або пошкодження мозку у пренатальному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах і характеризуються затримкою і патологією рухового, мовленнєвого і психічного розвитку.
Оскільки ДЦП є наслідком перинатальних уражень ЦНС, етіологія захворювання така ж (див. вище).