Взаємодія ЛП для лікування суглобової патології з іншими
Фармакологічними засобами
Досить часто хворим, які отримують НПВС, призначають й інші лікарські препарати. При цьому обов'язково слід враховувати можливість їх взаємодії один з одним. Так, НПЗП можуть підсилювати дію непрямих антикоагулянтів і пероральних гіпоглікемічних засобів. У той же час вони ослабляють ефект антигіпертензивних препаратів, підвищують токсичність антибіотиків-аміноглікозидів, дигоксину й деяких інших лікарських засобів, що має істотне клінічне значення і спричиняє за собою ряд практичних рекомендацій (таблиця 29). Тому, по можливості, слід уникати одночасного призначення НПЗП і діуретиків, зважаючи на, з одного боку, ослаблення діуретичного ефекту і, з іншого, ризику розвитку ниркової недостатності. Найнебезпечнішою є комбінація індометацину з триамтереном.
Багато препаратів, що призначаються одночасно з НПЗП, у свою чергу, можуть впливати на їх фармакокінетику і фармакодинаміку: алюмінійвмісні антациди (альмагель, маалокс та інші) і холестирамін послаблюють всмоктування НПЗП в шлунково-кишковому тракті. Тому супутнє призначення таких антацидів може потребувати збільшення дози НПЗП, а між прийомами холестираміну і НПЗП необхідні інтервали не менше 4 годин. Натрію бікарбонат підсилює всмоктування НПЗП в шлунково-кишковому тракті; протизапальну дію НПЗП підсилюють глюкокортикоїди і протизапальні засоби, що "повільно діють" - базисні препарати золота, аміно хіноліни. Анальгезуючий ефект НПЗП підсилюють наркотичні анальгетики і седативні препарати.
При використовуванні НПЗП в ревматології, особливо при заміні одного лікарського засобу іншим, необхідно враховувати, що розвиток протизапального ефекту відстає за часом від анальгезивного. Останній відзначається в перші години, тоді як протизапальний — через 10-14 днів регулярного прийому, а при призначенні напроксену або оксикамів — ще пізніше — через 2-4 тижні.