• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цивільний та Господарський кодекси України як джерела корпоративного права

Цивільний та Господарський кодекси, сфери регулюван­ня яких багато в чому збігаються, одночасно регулюють право­ве становище господарських товариств та, зокрема, відносин, що складаються в процесі їх створення, діяльності та припинен­ня. У Цивільному кодексі цьому присвячені статті 84, 87—100, 104—162, а в ГК — статті 56—60, 64—66, 79—92 та деякі інші.

На відміну від ЦК, в якому не використовується терміноло­гія, пов'язана з поняттям корпорацій, а тому і немає окремого регулювання відносин, що складаються з їх участю (корпора­тивних відносин), у ГК таке регулювання міститься. У статті 167 ГК наведено визначення корпоративних прав і корпоративних відносин, а в статтях 168—172 урегульовуються корпоративні права держави та особливості їх реалізації.

Така ситуація викликає чимало непорозумінь щодо не тіль­ки застосовності до регулювання корпоративних прав і відно­син ЦК, а й співвідношення такого регулювання з ГК.

Питання про те, чи утворюють корпоративні відносини сфе­ру регулювання ЦК, якщо в ЦК про них навіть не згадується, є не менш важливим, ніж те, чи мають корпоративні відносини господарсько-правову природу, оскільки їх регулювання визна­чено безпосередньо в ГК. Безумовно, порушені питання є надто складними, щоб відповіді на них були зведені до стандартних висновків на кшталт: «якщо корпоративні відносини врегульо­вано в ГК, то вони є господарсько-правовими, а за їх відсутності у ЦК вони не можуть вважатися цивілістичними».

Такі розмірковування не прийнятні хоча б тому, що, по-пер­ше, ЦК урегульовує відносини з приводу участі в господарських товариствах, а саме це розуміється в ст. 167 ГК під корпоратив­ними правами та відносинами. По-друге, той факт, що в ГК вво­дяться терміни «корпоративні права» та «корпоративні відноси­ни» і навіть міститься стаття, яка надає їм визначення, все одно не можезаперечувати їх належність до сфери регулювання ГК і не узгоджується зі ст. З ГК, якою визначається сфера господар­ських відносин. Адже не можна однозначно встановити те, до яких з трьох названих у ній груп відносин (господарсько-вироб­ничих, організаційно-господарських чи внутрішньогосподар­ських) слід віднести корпоративні.

Корпоративні відносини побудовані на дозвільному підході до їх регулювання, адже законом передбача­ється цілий спектр можливостей врегулювання на локальному рівні тих чи інших їх аспектів. Більше того, якщо навіть такого явно не зазначено в законі, але прямої заборони щодо цього не існує, учасники корпоративних відносин управі це зробити на власний розсуд.

Майнова самостійність учасників корпоратив­них правовідносин знаходить свій прояв у тому, що в кожного з учасників є свій об'єкт прав — акція або частка в статутному ка­піталі, щодо яких вони можуть здійснювати звичайні функції, як і з будь-яким іншим об'єктом цивільного права — продавати, заповідати тощо; а в корпорації свій об'єкт прав — майно.

Право на захист також має аналогічні прояви в корпоративних відно­синах, як у цивільних. Кожен учасник (акціонер), чиє право по­рушене, може звернутися до суду за захистом своїх прав, напо­лягаючи на їх відновленні, визнанні, припиненні порушення, відшкодуванні збитків тощо. Крім цього, корпоративне законо­давство передбачає цілий спектр можливостей захисту корпора­тивних прав іншого рангу, орієнтованих на власні дії суб'єкта корпоративних відносин. Це так зване право на незгоду.

Слід також наголосити на рівності учасників корпоратив­них правовідносин, для яких законом передбачаються рівні кри­терії виникнення, зміни чи припинення у них корпоративних прав. Рівні всі абсолютно учасники/акціонери, бо кожен з них має відповідні корпоративні права.

Учасники корпо­ративних відносин незалежні у вираженні своєї волі, вони не ма­ють підпорядкування, а навпаки, у них наявне вільне та рівне волевиявлення суб'єктів.

Викладене вище переконливо свідчить про цивілістичну при­роду корпоративних відносин і тому, попри відсутність у ЦК «корпоративної» термінології, вони регулюються названим Ко­дексом. Це стосується прав учасників господарських товариств та порядку їх здійснення. Наявність же регулювання корпора­тивних прав і корпоративних відносин у ГК не є підтверджен­ням їх особливої, окремої від цивілістичної, природи. Водночас за існування ГК слід використовувати також норми, що містять­ся в його статтях.

Читайте також:

1. D (правая) S (левая)
2. Http://www.minjust.gov.ua Міністерство юстиції України
3. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
4. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
5. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
6. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
7. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
8. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
9. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
10. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
11. VI. Накази Генерального прокурора України
12. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання

Переглядів: 898