Цивільний та Господарський кодекси України як джерела корпоративного права

Цивільний та Господарський кодекси, сфери регулювання яких багато в чому збігаються, одночасно регулюють правове становище господарських товариств та, зокрема, відносин, що складаються в процесі їх створення, діяльності та припинення. У Цивільному кодексі цьому присвячені статті 84, 87—100, 104—162, а в ГК — статті 56—60, 64—66, 79—92 та деякі інші.

На відміну від ЦК, в якому не використовується термінологія, пов'язана з поняттям корпорацій, а тому і немає окремого регулювання відносин, що складаються з їх участю (корпоративних відносин), у ГК таке регулювання міститься. У статті 167 ГК наведено визначення корпоративних прав і корпоративних відносин, а в статтях 168—172 урегульовуються корпоративні права держави та особливості їх реалізації.

Така ситуація викликає чимало непорозумінь щодо не тільки застосовності до регулювання корпоративних прав і відносин ЦК, а й співвідношення такого регулювання з ГК.

Питання про те, чи утворюють корпоративні відносини сферу регулювання ЦК, якщо в ЦК про них навіть не згадується, є не менш важливим, ніж те, чи мають корпоративні відносини господарсько-правову природу, оскільки їх регулювання визначено безпосередньо в ГК. Безумовно, порушені питання є надто складними, щоб відповіді на них були зведені до стандартних висновків на кшталт: «якщо корпоративні відносини врегульовано в ГК, то вони є господарсько-правовими, а за їх відсутності у ЦК вони не можуть вважатися цивілістичними».

Такі розмірковування не прийнятні хоча б тому, що, по-перше, ЦК урегульовує відносини з приводу участі в господарських товариствах, а саме це розуміється в ст. 167 ГК під корпоративними правами та відносинами. По-друге, той факт, що в ГК вводяться терміни «корпоративні права» та «корпоративні відносини» і навіть міститься стаття, яка надає їм визначення, все одно не можезаперечувати їх належність до сфери регулювання ГК і не узгоджується зі ст. З ГК, якою визначається сфера господарських відносин. Адже не можна однозначно встановити те, до яких з трьох названих у ній груп відносин (господарсько-виробничих, організаційно-господарських чи внутрішньогосподарських) слід віднести корпоративні.

Корпоративні відносини побудовані на дозвільному підході до їх регулювання, адже законом передбачається цілий спектр можливостей врегулювання на локальному рівні тих чи інших їх аспектів. Більше того, якщо навіть такого явно не зазначено в законі, але прямої заборони щодо цього не існує, учасники корпоративних відносин управі це зробити на власний розсуд.

Майнова самостійність учасників корпоративних правовідносин знаходить свій прояв у тому, що в кожного з учасників є свій об'єкт прав — акція або частка в статутному капіталі, щодо яких вони можуть здійснювати звичайні функції, як і з будь-яким іншим об'єктом цивільного права — продавати, заповідати тощо; а в корпорації свій об'єкт прав — майно.

Право на захист також має аналогічні прояви в корпоративних відносинах, як у цивільних. Кожен учасник (акціонер), чиє право порушене, може звернутися до суду за захистом своїх прав, наполягаючи на їх відновленні, визнанні, припиненні порушення, відшкодуванні збитків тощо. Крім цього, корпоративне законодавство передбачає цілий спектр можливостей захисту корпоративних прав іншого рангу, орієнтованих на власні дії суб'єкта корпоративних відносин. Це так зване право на незгоду.

Слід також наголосити на рівності учасників корпоративних правовідносин, для яких законом передбачаються рівні критерії виникнення, зміни чи припинення у них корпоративних прав. Рівні всі абсолютно учасники/акціонери, бо кожен з них має відповідні корпоративні права.

Учасники корпоративних відносин незалежні у вираженні своєї волі, вони не мають підпорядкування, а навпаки, у них наявне вільне та рівне волевиявлення суб'єктів.

Викладене вище переконливо свідчить про цивілістичну природу корпоративних відносин і тому, попри відсутність у ЦК «корпоративної» термінології, вони регулюються названим Кодексом. Це стосується прав учасників господарських товариств та порядку їх здійснення. Наявність же регулювання корпоративних прав і корпоративних відносин у ГК не є підтвердженням їх особливої, окремої від цивілістичної, природи. Водночас за існування ГК слід використовувати також норми, що містяться в його статтях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація джерел корпоративного права.	\|	Закони та інші нормативно-правові акти як джерела корпоративного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.