Класифікація джерел корпоративного права.

Джерела корпоративного права можна класифікувати за різними підставами.

За характером прийняття джерела корпоративного права поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази,постанови тощо); і такі, що приймаються учасниками господарського товариства (статут, кодекс корпоративної поведінки тощо).

В залежності від юридичної сили необхідно виокремити Конституцію України, закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти.

Залежно від ступеня узагальненості слід розрізняти кодифіковані, поточні та комплексні джерела корпоративного права.

Кодифікованими джерелами корпоративного права є Цивільний кодекс України (ЦКУ), Господарський кодекс України [1].

Оскільки господарське товариство є юридичної особою, то на нього поширюються норми ЦКУ щодо юридичної особи. ГКУ регламентує правовий статус господарських товариств, зокрема, надає поняття підприємства, господарського товариства, визначає організаційно-правові форми господарського товариства, статутний капітал господарського товариства, права та обов’язки учасників господарського товариства тощо.

До поточних нормативно-правових актів можна віднести Закони України від 17 вересня 2008 р. «Про акціонерні товариства», від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства».

До комплексних нормативних актів належать Закон України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність», Закон України від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери» тощо.

За характером корпоративних правовідносин джерела корпоративного права доцільно поділяти на джерела як права внутрішньофірмовогота корпоративного права, норми якого регулюютьвідносини, пов’язані із створенням, діяльністю іліквідацією господарських товариств, включаючивідносини внутрішньофірмового характеру.

До внутрішньофірмових джерел корпоративного права відноситься корпоративний договір – нормативний договір, який містить норми корпоративного права, визначає універсалізацію прав і обов’язків сторін корпоративних відносин, надає їм тривалий, стабільний характер (наприклад, засновницький договір юридичної особи).

Серед внутрішньофірмових джерел корпоративного права важлива роль належить локальним нормативно-правовим актам (наприклад, статут, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо), які чинні тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації.

Корпоративний (локальний) правовий акт – документ органу корпорації, що містить корпоративні норми та регулює різні сфери діяльності товариства: управління товариством, фінансові питання, цінні папери товариства.

Окреме місце серед джерел корпоративного права займають корпоративні звичаї. Корпоративний звичай – це правило, підсумок постійного і однакового застосування правил (наприклад, завершувати роботу в певний час, повідомляти керівництво про факти, що порушують звичний розпорядок життя організації).

Корпоративні прецеденти – корпоративні рішення, що використовуються як зразок для вирішення в корпорації аналогічних справ (наприклад, вручення іменинникам цінних подарунків).

В залежності від окремих сфер господарської діяльності слід виокремити загальні і спеціальніджерела корпоративного права.

Застосування норм загальних законів пояснюється тим, що господарські товариства розглядаються національним законодавством як суб’єкти господарської (підприємницької) діяльності і, відповідно, підпадають під стандартні норми в галузі господарської (підприємницької) діяльності.

До загальних джерел треба відносити нормативні акти, які регулюють порядок здійснення господарської (підприємницької) діяльності в Україні: ЦКУ від 16 січня 2003 р., ГКУ від 16 січня 2003 р., Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р.; Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», Закон України від 17 вересня 2008 р. «Про акціонерні товариства», Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закон України вiд 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», Закон України від 30 червня 1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ін.

До спеціальних джерел корпоративного права відносяться нормативно-правові акти про господарські товариства у сфері приватизації, регулювання фондового ринку, інвестиційної діяльності тощо.

На акціонерні товариства поширюється не тільки законодавство про господарську діяльність, а й законодавство про цінні папери і фондовий ринок, зокрема: Закон України від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та інші нормативні акти.

О.Р. Кібенко правильно стверджує, що істотні особливості має правовий статус господарських товариств, які створюються у сфері спільного інвестування, банківської, страхової і депозитарної діяльності, на ринку цінних паперів та деяких інших сферах підприємницької діяльності.

Правовий статус цих господарських товариств визначається спеціальним інвестиційним, банківським, страховим, біржовим законодавством, законодавством, що визначає правовий статус професійних учасників фондового ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і види джерел корпоративного права	\|	Цивільний та Господарський кодекси України як джерела корпоративного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.