• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Повне товариство: загальна правова характеристика.

Повне товариство визначається ЦК України як товарис­тво, учасники якого відповідно до укладеного між ними догово­ру здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Повне това­риство, поряд з командитним, належить до товариств — об'єд­нань осіб.

Крім ЦК (статті 119—132), статус повних товариств (ПТ) регулюється частинами 5, 7 ст. 80 ГК та статтями 66—73 Закону «Про господарські товариства».

Установчим документом ПТ є засновницький договір.

Якщо хоча б одним з учасників ПТ є фізична особа, такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з того, що учасники ПТ «займаються спільною підприємницькою діяльністю» (ст. 66 Закону «Про господар­ські товариства») і «відповідно до укладеного між ними догово­ру здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства» (ст. 119 ЦК), ГК вводить правило, відповідно до якого учасника­ми ПТ можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти під­приємництва. Тому при нотаріальному посвідченні засновниць­кого договору ПТ його учасники — фізичні особи мають надати виписку про їх державну реєстрацію як суб'єктів підприємни­цької діяльності.

Кількість учасників ПТ законодавством не обмежується. Однак характер відносин, що складаються в ПТ, і, зокрема, від­повідальність учасників усім своїм особистим майном за зобов'я­заннями товариства визначають невелику їх кількість. Закон не визнає ПТ корпорацією однієї особи, оскільки забороняє ство­рення ПТ одним учасником (ч. 2 ст. 114 ЦК). Відповідальністю учасника своїм майном за зобов'язаннями ПТ пояснюється й інша норма — одна особа може бути учасником тільки одного повного товариства (ч. 2 ст. 119).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 119 ЦК, ст. 66 Закону «Про гос­подарські товариства» найменування ПТ повинно містити:

імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слів «повне товариство».

Організація діяльності ПТ. У діяльності ПТ виділяють два аспекти: управління товариством та ведення його справ.

До питань управління товариством належать питання внут­рішньої організації ПТ, зокрема визначення персонального скла­ду його учасників та порядку прийняття рішень, внесення змін до засновницького договору, визначення напрямів діяльності ПТ тощо. При вирішенні таких питань, за загальним правилом, кожен учасник має один голос, незалежно від розміру та форми внеску. В цьому випадку всі рішення приймаються одноголос­но. Проте засновницьким договором може бути передбачено, що кількість голосів визначається залежно від кількісного та якісного складу внеску учасника. В цьому випадку правила під­рахунку голосів тапорядок прийняття рішень також мають бу­ти визначені в засновницькому договорі.

Одним із найважливіших питань управління товариством є визначення складу його учасників. До обставин, наслідком яких є зміни у складі учасників (ст. 125 ЦК), належать:

1. Вихід учасника з його складу з власної ініціативи. Поря­док реалізації права учасника ПТ на вихід залежить від строку діяльності товариства і визначений ст. 126 ЦК, ст. 72 Закону «Про господарські товариства». Якщо ПТ створено на невизна- чений строк, учасник може у будь-який момент вийти зі складу учасників, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фак­тичного виходу. Однак вихід з товариства, заснованого на пев­ний строк, допускається лише з поважних причин. Які причини вважаються поважними, має бути визначено в засновницькому договорі ПТ. У цьому випадку попереднього повідомлення то­вариства ЦК не вимагає.

2.Передання учасником частки (її частини) у складено­му капіталі ПТ. Таке передання здійснюється:

а) за згодою всіх учасників ПТ;

б) іншому учасникові (учасникам) ПТ або третій особі з наслідками, передбаченими у ст. 127 ЦК, ст. 69 Закону «Про господарські товариства».

3. Виключення зі складу учасників дозволяється лише у ви­няткових випадках — у разі систематичного невиконання чи неналежного виконання учасником своїх обов'язків або якщо останній перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягнен­ню цілей товариства. Порядок виключення викладений у ст. 128 ЦК України, ст. 72 Закону «Про господарські товариства».

4. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника. До таких причин належать смерть учасника або ого­лошення його померлим, ліквідація (реорганізація) юридичної особи-учасника ПТ (добровільна — за рішенням учасників, або примусова — за рішенням суду) та інші причини, передбачені ст. 129 ЦК. До підстав зміни складу учасників закон відносить і вибуття учасника з ПТ у разі звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у скла­деному капіталі товариства.

5. Ведення справ ПТ — це здійснення безпосередньої підпри­ємницької діяльності від його імені — вивчення ринку, пошук контрагентів, укладання договорів та організація їх виконання, сплата податків, надання звітності тощо. Цей напрям діяльності ПТ може реалізовуватись:

а) спільно всіма учасниками,

б) кож­ним учасником самостійно,

в) одним з учасників.

Кожен учас­ник ПТ має право діяти від імені товариства, якщо засновниць­ким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

6.Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками, за загальним правилом, пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі. Однак у засновницькому до­говорі або за домовленістю учасників може бути встановлений і інший порядок такого розподілу.

7.Відповідальність учасників ПТ. За загальним правилом (ст. 96 ЦК) юридична особа відповідає за своїми зобов'язання­ми усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юри­дична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (заснов­ника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

Повне товариство — це така організаційно-правова форма юридичної особи, для якої законом встановлена повна відпові­дальність її учасника. Питання відповідальності учасників ПТ за боргами товариства врегульовано ст. 124 ЦК та ст. 74 Закону «Про господарські товариства». Вона наступає тільки у разі не­достатності у ПТ майна для задоволення вимог кредиторів у пов­ному обсязі. Факт недостатності майна ПТ для задоволення ви­мог кредиторів виявляється лише при його ліквідації, в тому числі і в процедурі банкрутства. В цьому випадку учасники ПТ солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім сво­їм майном, на яке може бути звернене стягнення. Солідарна пов­на відповідальність усіх учасників є визначальною ознакою ПТ. Така відповідальність є обов'язковою і не може бути змінена за домовленістю сторін. Безпосереднє звернення стягнення на майно учасників без звернення до товариства є недопустимим.

8.Ліквідація ПТ здійснюється в загальному для всіх юри­дичних осіб порядку, встановленому статтями 110—112 ЦК. Із особливостей ліквідації саме цієї організаційно-правової форми юридичної особи ст. 132 ЦК передбачає ситуацію, коли у ПТ залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником това­риства, перетворити таке товариство в інше господарське това­риство у порядку, встановленому ЦК. Це ще одне підтверджен­ня вищенаведеного висновку, що ЦК не передбачає можливості існування ПТ — корпорації однієї особи.

Характерними рисами повного товариства є:

- відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку форму­вання майна, вирішення цих питань є прерогативою учасників і фіксуєть­ся в установчому договорі;

- установчим документом є тільки установчий договір, підписаний
усіма учасниками;

- особа може бути учасником тільки одного повного товариства;

- відсутність органів управління товариства, оскільки управління
справами товариства здійснюється його учасниками;

- кожен учасник повного товариства має 1 голос, якщо засновниць­
ким договором не передбачений інший порядок;

— учасник повного товариства зобов'язаний повідомити інших учас­ників про свій вихід зі складу товариства за 3 місяці до фактичного ви­ходу;

- повне товариство підлягає ліквідації або реорганізації в 6-місячний термін з моменту, коли в його складі залишився 1 учасник;

- учасники товариства несуть додаткову необмежену солідарну
відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на
яке може бути звернено стягнення.

- кожен учасник повного товариства відповідає за зобов'язаннями
товариства всім своїм майном незалежно від його частки в повному то­варистві і від частки участі інших учасників. При неможливості стягнен­ня за зобов'язаннями товариства з одного з учасників (наприклад, через
його банкрутство), його відповідальність за зобов'язаннями товариства
повинні нести інші учасники товариства пропорційно їх внескам.

Крім того, учасник повного товариства відповідає за боргами това­риства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу до товариства.

2. Командитнетовариство: загальна правова характеристика

3.

Командитне товариство ЦК визначає як товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вклад­ників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю това­риства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Командитне товариство, разом з пов­ним, належить до товариств — об'єднань осіб.

Крім Цивільного кодексу (статті 133—139), правовий статус командитних товариств регулюється частинами 6, 7 ст. 80 ГК та статтями 75—83 Закону «Про господарські товариства».

Командитне товариство об'єднує риси товариства з обмеже­ною відповідальністю та повного товариства. Як і в повному то­варистві, у КТ повні учасники — один або декілька, які здійсню­ють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язан­нями товариства усім своїм майном, на яке за законом може бу­ти звернено стягнення. Подібно до ТОВ, вкладники КТ, тобто один чи кілька учасників, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Оскільки КТ має багато спільних рис з ПТ, то на КТ поши­рюються норми ЦК України, що регулюють діяльність ПТ (стат­ті 119—132). Специфікою КТ є взаємовідносини між повними учасниками та вкладниками, права і обов'язки вкладників, від­повідальність вкладників, особливості засновницького догово­ру (статті 134-139 ЦК).

Відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК повними учасниками командитно- го товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Установчим документом КТ є засновницький договір, що підписується тільки повними учасниками і вважається укладе­ним, якщо ними у належній формі досягнуто згоди з усіх істот­них умов, необхідних для його виконання (статті 88, 134 ЦК, статті 4, 76 Закону «Про господарські товариства»). Судова практика виходить з того, що відсутність цієї інформації є під­ставою для визнання договору неукладеним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 133 ЦК, ст. 75 Закону «Про гос­подарські товариства» найменування КТ має містити імена (на­йменування) всіх повних учасників, слова «командитне товари­ство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «коман­дитне товариство». Відсутність такої інформації відповідно до статей 8 і 27 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для відмови у прове­денні державної реєстрації ПТ.

Кількість повних учасників законом не регулюється, проте зі змісту ч. З ст. 134 ЦК випливає, що КТ може бути створено одним повним учасником — у цьому випадку установчим доку­ментом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відо­мості, встановлені ЦК для КТ. Виходячи зі змісту ст. 139 ЦК, КТ може існувати, якщо в ньому залишаються хоча б один пов­ний учасник і один вкладник.

Щодо кількості вкладників, то з визначення КТ (ст. 133 ЦК) слід зробити висновок, що у КТ може бути і один вкладник. Вкладники вступають до КТ шляхом внесення грошових або ма­теріальних вкладів (ст. 78 Закону «Про господарські товарист­ва»), що посвідчується свідоцтвом про участь у КТ (ст. 137 ЦК). Закон не регулює облік вкладників КТ, порядок внесення ними вкладів і додаткових внесків, притягнення їх до відповідальнос­ті за невнесення ними їх вкладу (ст. 138 ЦК). Тому процедура вступу та виходу з КТ, зокрема, у разі смерті вкладника або ого­лошення його померлим, ліквідації (реорганізації) юридичної особи-вкладника КТ, порядок притягнення вкладника до відпо­відальності перед КТ мають бути визначені в засновницькому договорі (меморандумі).

Управлін­ня діяльністю КТ здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому ЦК для повного товариства, вкладники в жодно­му разі не можуть брати участі в управлінні діяльністю КТ або перешкоджати діям повних учасників. Якщо в КТ є тільки один повний учасник, то і управління товариством, і ведення його справ здійснюється цим учасником самостійно (ст. 81 Закону «Про господарські товариства»).

До обставин, наслідком яких є зміни у складі учасників, на­лежать такі.

Вихід з товариства, регулювання якого залежить від того, виходить з КТ повний учасник чи вкладник. До виходу повних учасників застосовуються правила, передбачені для виходу учас­ника з ПТ (ст. 126 ЦК). Право вкладника КТ на вихід врегульова­но п. 6 ч. 2 ст. 137 ЦК, п. «е» ч. 1 ст. 79 Закону «Про господарські товариства», реалізувати його вкладник може після закінчення фінансового року шляхом отримання свого вкладу у порядку, передбаченому засновницьким договором (меморандумом). Од­нак права на отримання при виході з товариства частки майна товариства, пропорційної розміру їх частки у складеному капі­талі товариства, вкладник, на відміну від повного учасника, не має, що підтверджено і судовою практикою.

Передача частки повними учасниками та вкладниками та­кож має відмінності в правовому регулюванні. Порядок переда­чі частки повними учасниками КТ майже аналогічний порядку передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі повного товариства (ст. 127 ЦК). Однак треба пам'ятати про спе­цифіку КТ — повний учасник повинен отримати згоду на таку передачу лише від усіх повних учасників КТ, а не його вкладни­ків. Вкладник КТ має право передати свою частку іншим вклад­никам або третім особам незалежно від згоди інших учасників товариства — повних чи вкладників, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 137 ЦК та п. «є» ч. 1 ст. 79 Закону «Про господарські товариства» перед­бачено обов'язок вкладника лише повідомити КТ про таку пере­дачу.

Виключення учасника. Статтями 135, 151 ЦК, статтями 65 і 77 Закону «Про господарські товариства» передбачено можли­вість виключення з КТ лише повного учасника і не передбачено можливість виключення вкладників. Підставами для виключен­ня повного учасника є систематичне невиконання чи неналеж­ним чином виконання ним своїх обов'язків або перешкоджання ним досягненню цілей КТ. Це питання як елемент управління КТ належить до компетенції повних учасників. Судова практи­ка виходить з того, що питання про виключення повного учасни­ка не може бути предметом розгляду суду, який лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виклю­чення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Придбання частки вкладником врегульовано п. З ч. 2 ст. 137 ЦК, п. «в» ч. 1 ст. 79 Закону «Про господарські товариства». У ра­зі відчуження вкладником своєї частки (її частини) у складеному капіталі інші вкладники мають право переважно перед третіми особами набувати цю частку в порядку, встановленому ст. 147 ЦК.

Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника. Стосовно повних учасників КТ, то це питання регу­люється аналогічно з виходом учасника з ПТ (ст. 126 ЦК).

Стосовно другого аспекту організації діяльності КТ — веден­ня справ КТ, під яким розуміється здійснення підприємницької діяльності від імені КТ, то воно реалізується виключно повни­ми учасниками. Вкладник має право діяти від імені товариства тільки у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї. Дові­реність видається тим повним учасником (учасниками), який уповноважений в даному товаристві на ведення справ КТ.

Відповідальність вкладника встановлена лише за укладання правочину від імені та в інтересах КТ без відповідних повнова­жень (ст. 138 ЦК, ст. 82 Закону «Про господарські товариства»). Вона наступає тільки у випадку несхвалення товариством тако­го правочину і проявляється тому, що вкладник відповідає пе­ред третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнен­ня. Вкладник може стати повним учасником тільки шляхом вне­сення змін до засновницького договору (меморандуму), видані повними учасниками довіреності не змінюють статусу вкладни­ка. Вкладник не відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство.

Прибутки та збитки КТ розподіляються між його учасника­ми, за загальним правилом, пропорційно до їхніх часток у скла­деному капіталі. Однак у засновницькому договорі або за до­мовленістю учасників може бути встановлений і інший порядок такого розподілу. Це правило застосовується і до повних учас­ників, і до вкладників. Повні учасники КТ несуть солідарну від­повідальність за боргами товариства (ст. 75 Закону «Про госпо­дарські товариства»).

Ліквідація КТ здійснюється на підставах та в порядку, за­гальних для всіх юридичних осіб з особливостями ліквідації ПТ. Проте, на відміну від ПТ, КТ не повинно ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються один повний учасник та один вклад­ник. Якщо ж вибувають усі вкладники, КТ втрачає свою визна­чальну рису щодо суб'єктного складу учасників, і тому повні учасники повинні або перетворити КТ у ПТ, або ж іншим чином припинити діяльність КТ.

Особливістю ліквідації КТ є переважне право вкладників пе­ред повними учасниками на одержання вкладів (статті 137, 139 ЦК, ст. 83 Закону «Про господарські товариства»).

Характерними рисами командитного товариства є:

- установчим документом є тільки установчий договір, підписаний
усіма повними учасниками, у випадку якщо КТ створюється лише 1 пов­ним учасником, установчим документом є - одноосібна заява (мемо­рандум);

- особа може бути повним учасником тільки одного КТ;

- повний учасник КТ не може бути учасником ПТ;

- сукупний розмір внесків вкладників не може перевищувати 50% статутного капіталу;

- КТ ліквідується або реорганізується в ПТ при вибутті всіх вклад­
ників;

- КТ не зобов'язане ліквідуватися, якщо в ньому є хоча б 1 повний учасник і 1 вкладник.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
4. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. VI. ДОПОВНЕННЯ ДО ЗОБРАЖЕНЬ
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автоматичне заповнення таблиці
9. Административно-правовая защита ребенка
10. АКЦІОНЕРНА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ПІДПРИЄМСТВ
11. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
12. Англо-американська правова система

Переглядів: 8583