• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особистість творчої людини і її життя

Творить особистість людини зі своїми особливими психічними проявами. Сьогодні дослідники схиляються до думки, що немає творчих (креативних) здібностей, а є лише творчі особистості зі своєю своєрідною мотивацією. Правда, різні автори вважають підґрунтям творчості і різні мотиви:
З. Фрейд – сублімацію енергії статевого потягу в інші сфери діяльності та творчості; А. Адлер – як результат комплексу неповноцінності; К.Г. Юнг – прояв архетипів колективного несвідомого; Р. Асаджіолі – як процес сходження особистості до ідеального «Я»; К. Роджерс – мотивацію особистісного росту; А.М. Матюшкін – мотивацію досягнень. Різноманітність поглядів на мотивацію творчості дозволяє стверджувати, що безсумнівним для творчих особистостей є наявність певної мотивації та особистої захопленості.

Дослідники творчих особистостей виділяють у них своєрідні риси:

- незалежність – особистісні стандарти важливіші за групові;

- нонконформізм оцінок і суджень;

- відкритість розуму – готовність повірити чужим і своїм фантазіям;

- сприйнятливість до нового і незвичного;

- висока толерантність до невизначених і нерозв’язаних ситуацій, конструктивна активність у них;

- висока активність головного мозку;

- розвинені естетичні почуття;

- емоційна нестабільність.

Так, Ф. Баррон стверджує, щоб бути творчим, слід бути трішки невротиком. Насправді, невротичність є побічним результатом творчої активності. Поведінку творця і невротика можна розглядати як вихід за межі стереотипних норм. Тому Ч. Ломброзо стверджує, що геній і безумство можуть поєднуватися в одній людині. Для них властиве постійне переповнення мозку кров’ю, сильний жар у голові і охолодження кінцівок. Крім того, їм властива погана м’язова та статева діяльність. Список геніїв, хворих душевними хворобами, психопатів, наркоманів, п’яниць і невротиків безкінечний.

На епілепсію хворіли Петрарка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, Македонський, Наполеон, Цезар. Психопатами були Санд, Мікеланджело, Байрон, Гете. Галюцинаціями страждали Байрон, Гоголь, Гончаров. Кількість п’яниць, наркоманів, самогубців серед творчої еліти не підлягає обліку: Мюссе, Клейся, Сократ, Сенека, Гендель, Блок, По, Єсенін, Маяковський. Сьогодні Д. Карлсон вважає, що геній є носієм рецесивного гену шизофренії. У гомозиготному стані цей ген спричиняє хворобу. Син геніального А. Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому списку Р. Декарт, Б. Паскаль, І. Ньютон, М. Фарадей, Ч. Дарвін, І. Кант, Р. Емерсон,
Ф. Ніцше.

Таким чином, талант, геніальність, творчість – це не тільки великий дар Божий, але й велике покарання.

Творчість має обмеження у часі. Максимум творчості припадає на вік 30 - 45 років. Російський письменник
М. Зощенко поділив творців на дві групи: тих хто прожив коротке, емоційно насичене життя, і тих хто помер до 45 років та довгожителів.

До першої групи належать: Моцарт (помер у 36 років), Шопен (39), Мендельсон (37), Рафаель (37), Ван Гог (37),
Е. По (40), О. Пушкін (37), М. Гоголь (42), Бєлінський (37), М. Лермонтов (26), В. Маяковський (37), С. Єсенін (30),
О. Блок (40), А. Чехов (43). Смерть і самогубство геніїв є наслідком перевтомлення від творчого процесу, неврастенії і тяжкого життя. Як зазначає М. Зощенко, «…долю свою вони заробили власними руками».

До цієї групи належать так звані «покійники за життя», тобто творці, які перестали творити у молоді роки і прожили довге життя. Це Глінка, Шуман, Фонвізін, Деві, Лібіх, Вудсворт, Колрідж. Творчий період завершується довготривалим спадом сили та депресією.

Для відтворення творчих сил необхідні зовнішні (регламент) і внутрішні (саморегуляція) зусилля. Хто ними володів, той належав до другої групи довгожителів: Кант (81), Лев Толстой (82), Г. Галілей (79), Гоббс (92), Піфагор (76),
Гете (82), І. Ньютон (84), М. Фарадей (77), Л. Пастер (74),
Ч. Дарвін (73), Платон (81).

Таким чином, здібності та творчість є монолітним сплавом комплексу детермінант, серед яких на перше місце виходять біологічні передумови, або задатки, власна активна діяльність та вміння управляти собою. Все це чудово у віршованій формі виклав Н.А. Заболоцкий:

Читайте також:

1. I. До первісного життя
2. II. Злочини проти життя та здоров'я особи
3. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
4. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
5. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
6. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
7. А. 5-7 день життя.
8. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
9. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
10. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
11. Автономне існування людини в екстремальних умовах
12. Адаптації до паразитичного способу життя

Переглядів: 426