Режим робочого часу.

В трудовому праві під режимом робочого часу розуміють встановлений локальним правовим актом (графіком, розпорядком і т.п.) і обов'язковий для даного колективу працівників порядок розподілу норми тривалості робочого часу протягом доби, тижня та інших календарних періодів.

Залежно від сфери застосування та кола осіб режими робочого часу можна поділити на загальні і спеціальні.

Під загальними режимами робочого часу слід розуміти такий розподіл норми робочого часу, при якому її виконання досягається за тижневий або інший обліковий період. До загальних режимів робочого часу належить-п'ятиденний робочий тиждень, шестиденний робочий тиждень та режим. що базується на підсумованому обліку робочого часу.

Найбільш поширеним є п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Виходячи із загальної норми тривалості робочого тижня 40 годин, робочий день може тривати по 8 годин щоденно або ж по 8 годин 15 хвилин щоденно зі скороченням тривалості робочого часу на одну годину напередодні вихідного дня.

На тих підприємствах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при нормі 40 годин і відповідно 6 годин при нормі 36 годин та 4 години при тижневій нормі 24 години.

Право вибору того чи іншого режиму робочого часу належить самому підприємству. Однак встановлення того чи іншого режиму потребує дотримання досить ускладненої процедури. Законом передбачено, що п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням із місцевою радою народних депутатів.

Режим із підсумованим обліком робочого часу встановлюється на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і для деяких видів робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Суть такого режиму полягає в тому, що вибирається найбільш оптимальний період (місячний, квартальний, річний), протягом якого здійснюється сумування робочого часу з умовою, що в розрахунку на тиждень норма на кожного працюючого не повинна перевищувати 40 годин.

Спеціальні режими робочого часу застосовуються лише у виняткових випадках і по відношенню до певного кола осіб. Найбільш поширеними спеціальними режимами робочого часу є ненормований робочий день і поділ робочого дня на частини.

Ненормований робочий день - це особливий режим праці, встановлений законом для певної категорії працівників, який полягає в тому, що вони в окремі дні у випадку виробничої необхідності повинні виконувати на пропозицію роботодавця чи зі своєї власної ініціативи роботу в позаурочний час, який не визнається надурочною роботою.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюються правила, що визначають час початку і закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Ці особи на загальних підставах звільняються від роботи в дні щоденного відпочинку і святкові дні.

Переліки посад працівників з ненормованим робочим днем, згідно із чинним законодавством, визначаються безпосередньо на підприємстві роботодавцем за погодженням із профспілковим комітетом і додаються до колективного договору.

У зв'язку з прийняттям Закону про колективні договори (угоди), яким визначено новий порядок укладення колективного договору, видається, що перелік посад працівників з ненормованим робочим днем повинен стати обов'язковою складовою колективного договору, а отже, і затверджуватися він повинен за тією ж процедурою, що й сам колективний договір.

Як компенсація за особливі умови праці (додаткові навантаження і роботу в позаурочний час) працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Оскільки залучення працівників з ненормованим робочим днем до роботи понад норму робочого часу допускається лише у виняткових випадках (у разі виробничої потреби), то роботодавець не вправі зобов'язувати цих працівників працювати постійно надурочно, перетворюючи ненормований робочий день в подовжений. Взагалі, і серед практиків, і серед науковців домінує думка про недоцільність збереження в майбутньому ненормованого робочого дня як спеціального режиму робочого часу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Скорочена тривалість робочого часу передбачена законодавством для працівників освіти, медичних працівників, а також для деяких категорій інвалідів.	\|	Режими робочого часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.