Скорочена тривалість робочого часу передбачена законодавством для працівників освіти, медичних працівників, а також для деяких категорій інвалідів.
На рівні безпосередньо підприємств у колективних договорах може встановлюватись скорочена тривалість робочого часу для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. В цьому випадку скорочення робочого часу компенсується за рахунок коштів підприємства.
Неповний робочий час,як різновид основного робочого часу, встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Такий робочий час може бути встановлено як безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, в процесі існування трудових відносин.
Договірне встановлення неповного робочого часу характеризує рівність сторін трудового договору і належить до істотних умов трудового договору. Разом з тим законом передбачено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або яка здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий час.
Неповний робочий час можна поділити на два види: неповний робочий тиждень і неповний робочий день. Перший передбачає скорочення кількості робочих днів протягом робочого тижня без скорочення тривалості робочого дня, другий - скорочення тривалості робочого дня без скорочення кількості робочих днів у тижні. На практиці застосовується також поєднання обох цих видів неповного робочого часу.
Робота на умовах неповного робочого часу за загальним правилом не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Що стосується оплати праці, то вона проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Неосновний,або надурочний, робочий часяк різновид робочого часу - це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим договором роботу понад встановлену норму тривалості робочого часу. В законодавстві така робота називається надурочною роботою.
Цей вид робочого часу відрізняється від інших видів певними особливостями:
- проведення надурочних робіт можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством (див. ст.62 КЗпП) і лише при наявності згоди профкому на їх проведення;
- на роботи понад норму робочого часу встановлюються граничні норми. Так, на кожного працівника надурочні роботи не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Доплата праці за роботу в надурочний робочий час здійснюється в підвищеному розмірі.