Поняття робочого часу та його види.

Утрудовому законодавстві України не сформульовано визначення поняття робочого часу. Але наука трудового права визначає його як встановлений законом або на його основі час, протягом якого працівники зобов’язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.

Серед видів робочого часу розрізняють основний робочий час та неосновний, або надурочний робочий час. Основний робочий час у свою чергу можна поділити на ^нормальний, ^скорочений та ^неповний робочий час.

Нормальний робочий час є найбільш поширеним видом робочого часу. Це час, визначений законом як норма протягом робочого тижня. В Україні вона не може перевищувати 40 годин. Разом з тим нарівні окремого підприємства вона може бути зменшена, якщо це буде обумовлено колективним договором. Тоді для цього підприємства нормальним буде вважатися робочий час, визначений колективним договором.

Скорочений робочий час законодавство передбачає для окремих категорій працівників. При цьому, незважаючи на досить суттєве його скорочення порівняно з нормальним робочим часом, він так само є нормою для тих, на кого він поширюється. А отже, для них нема жодного погіршення в оплаті праці, тривалості відпустки та ін. порівняно з тими, що працюють на у мовах нормального робочого часу.

Першою категорією працівників із скороченим робочим часом є неповнолітні. Залежно від віку закон передбачає декілька варіантів. Для осіб віком від 16 до 18 років тривалість робочого часу встановлюється 36 годин на тиждень, а для тих, що не досягли 16 років, - 24 години на тиждень. Така ж тривалість робочого часу і для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул.

Наступна категорія осіб із скороченою тривалістю робочого часу -працівники, зайняті на роботах з шкідливими умовами праці. За загальним правилом, тривалість їх робочого тижня не повинна перевищувати 36 годин, а в окремих випадках ця норма може бути і меншою. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, встановлюється підзаконними нормативними актами. Робочий час скорочується в ті дні, коли працівник фактично зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини встановленої Переліком для даного виробництва, цеху, професії чи посади тривалості робочого дня. Однак якщо в Переліку вказується "постійно зайнятий", "постійно працюючий", то робочий день скорочується лише за умови, що працівник фактично зайнятий в шкідливих умовах протягом всього скороченого робочого дня.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Трудові спори	\|	Скорочена тривалість робочого часу передбачена законодавством для працівників освіти, медичних працівників, а також для деяких категорій інвалідів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.