Зовнішні фінансово-валютні операції

Зовнішні валютно-фінансові відносини сьогодні діють абсолютно у всіх сферах економічного міжнародного життя. Йдеться не лише про зовнішньоторговельні операції, а й про інвестиційні договори, передавання технологій, страхування та багато інших угод. Таке операційне обслуговування зумовлюється ситуацією, що складається у міжнародній валютній системі.

Валютна система — це сукупність механізмів і правил, які забезпечують дію валютно-фінансових відносин різних суб'єктів світового господарства. Міжнародна валютна система впродовж своєї історії зазнала цілої низки перетворень на всіх етапах її розвитку: система Золотого стандарту, Бреттон-Вудська валютна система, Ямайська валютна система.

Валютна система будь-якого періоду оперує такими поняттями, як «валюта», «валютний ринок», «валютний курс» тощо:

· валютою називають грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних та національних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. Валюта має дві суттєві властивості: зовнішню обіговість, тобто можливість вільного переводу на рахунки нерезидентів (іноземних фізичних або юридичних осіб) і вільної конверсії коштів у цій валюті; внутрішню обіговість, тобто можливість для резидентів (громадян та організацій певної країни) здійснювати платежі за кордон та купівлю іноземної валюти без будь-яких обмежень. Внутрішня обіговість містить зовнішню і є повною формою конвертованості валюти. Залежно від комбінації зовнішньої та внутрішньої обіговості валюти розрізняють такі типи валют: вільноконвертовану – має зовнішню і внутрішню обіговість та передбачає відсутність валютних обмежень; частково конвертовану – має одну з властивостей та стосується тих національних валютних систем, де зберігаються валютні обмеження, здебільшого для резидентів; неконвертовану – у неї відсутні ринкові ознаки, тобто вона не має зовнішньої та внутрішньої обіговості. Незважаючи на обраний тип валюти, уряди країн встановлюють особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів певних цінностей, що називаються валютними. До валютних цінностей в Україні належать валюта України та іноземні валюти, національні та іноземні платіжні документи, національні та іноземні цінні папери, монетарні метали;

· валютний ринок – сукупність відносин з приводу здійснення операцій купівлі – продажу валют, інших валютних цінностей та цінних паперів в іноземній валюті та рух іноземного капіталу. До різновидів валютних ринків належать регіональні (Європейські, Північно-Американські тощо); національні, що забезпечують рух валютних потоків вданій країні і обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами; валютні ринки, залежно від видів валютних операцій (ф'ючерсні, опціонні тощо); спеціальні, такі як відсоткові ставки та іноземні валюти чи євровалюти; біржовий, що представляє валютні біржі; позабіржовий – міжбанківський;

· валютний курс визначається як певна форма ціни, що сплачується в національних грошових одиницях за одиницю валюти і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною виходячи з її купівельної спроможності. Визначення валютних курсів є її котируванням. Повне котирування передбачає, що встановлюється курс покупця та продавця. Різниця (маржа) між курсом продавця га покупця є джерелом прибутку для особи, що здійснює котирування. Розрізнюють пряме котирування – коли визначається, якій кількості національних грошових одиниць відповідає одиниця іноземної валюти, та зворотне котирування, коли визначається вартість національної грошової одиниці в іноземній валюті. Режим валютних курсів є сукупністю механізмів, що забезпечують рух валютних потоків в певній країні. Кожна країна обирає режим валютних курсів відповідно до національної економічної політики, проте існують деякі загальноприйняті види режимів валютних курсів, а саме: фіксований, плаваючий, керований плаваючий, змішаний;

· валютна операція – комплекс дій контрагентів валютного ринку, що забезпечує певним чином рух валютних потоків. Систему валютних операцій складають такі їх види: депозитні – операції а розміщення коштів в іноземній валюті на рахунках клієнтів банків; конверсійні – валютні операції, що складаються з купівлі на валютному ринку тільки якоїсь однієї валюти; валютний арбітраж – купівля чи продаж іноземної валюти з наступною зворотною угодою для одержання прибутку від різниці валютних курсів; термінові – банківські трансакції (операції страхування валютник ризиків), в яких банк попередньо фіксує курс, за яким він купує у клієнта іноземну валюту.

Кредитний, фінансовий сектор зовнішньоекономічної діяльності окреслює ті межі, в яких підприємці можуть застосовувати запозичений капітал. Очевидно, що кредит, надання коштів чи товарів у борг на певний термін на умовах повернення зі сплатою відсотків, використовується і для інвестування, і для одержання технологій за ліцензіями, і для забезпечення орендних угод, але найширшого розповсюдження кредитні підносний одержали у міжнародній торговельній практиці як так зване фінансування торгівлі.

Як зовнішня торгівля складається з двох взаємно протилежних потоків експорту та імпорту, так і фінансування торгівлі містить фінансування експортних та імпортних операцій. Фінансування експорту є сукупністю різних способів отримання експортером коштів від фінансової організації до одержання платежу від імпортера. Фінансування імпорту – це сума різних способів отримання позички імпортером від фінансової організації для виконання платежу експортеру. Як і будь-які кредитні угоди, операції з фінансування зовнішньої торгівлі можуть бути коротко-, середньо- та довгостроковими.

Короткострокове (до 12 місяців) фінансування здійснюється для закупівлі товару, його транспортування, продажу та оплати впродовж 90 днів. Короткостроковий кредит надається банками і окремими підприємствами. До методів короткострокового фінансування зовнішньої торгівлі належать:

· аванси під інкасо, коли банк здійснює інкасо від імені експортера та при цьому надає експортеру аванс;

· надання фінансування експортерам за чеки або векселі, виписані іноземним покупцем для сплати за кордоном;

· послуги за документарним акредитивом;

· акцептні кредитні лінії, коли банк погоджується акцептувати векселі, що були виписані на нього експортером, під забезпечення у вигляді торговельного векселя.

Середнє- та довгострокове фінансування зовнішньої торгівлі зазвичай здійснюється у вигляді відповідних банківських послуг. До традиційних методів належать такі: позики з фіксованою відсотковою ставкою, що видаються на 2 роки; роловерні позики – позики з плаваючою відсотковою ставкою; синдикативні роловерні позики – роловерні позики великої суми, що надаються синдикатом банків. Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі складаються з факторингу, форфейтингу, лізингу та певних операцій зустрічної торгівлі.

Зовнішня валютно-фінансова діяльність не обмежується валютними та фінансовими операціями. її зміст наповнюється також таким поняттям, як зовнішньоекономічні розрахунки. Останніми називають систему організації та регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають при здійсненні ЗЕД між державами, організаціями та громадянами, які перебувають на території різних країн. Система зовнішньоекономічних розрахунків містить такі методи:

· авансовий платіж – платіж для експортера, що полягає в одержанні повної сплати авансом перед відвантаженням товарів;

· торгівля за відкритим рахунком – продаж у кредит, коли в експортера відсутні гарантії, що покупець розрахувався зі своїм боргом в погоджений строк;

· оплата після відвантаження – за певною угодою експортер зобов'язаний сповістити покупця про те, коли були відвантажені товари, а покупець є відповідальним за відправлення платежу після цього у відповідній формі;

· документарний акредитив – розпорядження банку про сплату власнику акредитива вказаної в ньому суми у валюті тієї країни, де акредитив подали до сплати за курсом та на день платежу. Сума сплачується частинами чи повністю;

· документарне інкасо – банківська операція, що полягає в одержанні банком коштів за дорученням свого клієнта, та за його рахунок на основі різних розрахункових документів.

Підприємці, використовуючи всі методи та механізми системи зовнішньої валютно - фінансової діяльності, здійснюють їх відбір, коли найефективніші з них стандартизуються за міжнародними нормами. Валютно - фінансові відносини вирізняються тим, що саме тут з'являється значна кількість нових способів співробітництва, хоча у порівнянні зі сферою інвестиційної діяльності всі вони є дещо застарілими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зовнішня торгівля	\|	Спільне підприємництво та іноземне інвестування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.