Особливості ринку споживчих товарів і ринків факторів виробництва.

План

Тема № 6. Становлення та функціонування ринкової економіки.

6.1. Взаємозв’язок понять „ринок"і "ринкова економіка". Класифікація ринків.

Ринкова форма господарювання стала панівною 300 років тому, хоча як явище з'явилася разом із товарним виробництвом. Первісною моделлю ринкової економіки було саме товарне господарство. Спочатку воно розвивалося на підвалинах рабовласницького суспільства, а потім — у системі приватної земельної власності, що сформувалася у І тисячолітті до н.е. у Стародавній Греції. Сучасна ж ринкова економіка вільної конкуренції виникла в Європі у XVIII ст.

Дуже важливо відзначити відмінність понять "ринок" і "ринкова економіка". Ринок виник разом із появою обміну товарами кілька тисяч років тому. Спочатку він розумівся як базар — місце роздрібної торгівлі, де відбувається регулярний обмін товарами. Пізніше виникли такі явища, як розрив купівлі-продажу у часі (кредит) та просторі (продаж на великі відстані), тому під ринком почали розуміти усю сферу товарно-грошового обміну (обігу). У сучасному розумінні тлумачення терміна ринок

розширилося ще більше:це не тільки відносини купівлі-продажу, а й усі соціально-економічні відносини, які забезпечують взаємодію виробництва та споживання (всі види власності, виробництва, розподілу та ін.). Ринок – це сукупність усіх соціально економічних відносин, які забезпечують взаємодію виробництва та споживання. Ринкова економіка — це тип економічної системи, складником якої є ринок (рис. 6.1),

Ринки можна класифікувати за різними ознаками. Наприклад:

І. За територіальною ознакою:

ü місцевий; регіональний;

ü національний; світовий.

II. За ступенем легальності:

ü тіньовий (нелегальний, чорний);

ü легальний.

III. За економічним призначенням:

ü ринок капіталів;ринок товарів і послуг;

ü ринок праці;ринок цінних паперів;

ü ринок науково-технічних розробок;ринок грошей;ринок природних ресурсів та ін.

Національний ринок за об'єктами купівлі-продажу поділяють на дві основні групи ринків:

ü товарів і послуг, призначених для кінцевого споживання;

ü факторів виробництва, призначених для використання у виробничому процесі. До них належать:

ü ринок праці; ринок земельних ресурсів; ринок капіталів; ринок грошей; ринок цінних паперів; ринок інформації.

Ці дві великі групи ринків мають суттєві відмінності:

ü Основна частка продукції виробничого призначення зазвичай надходить до покупця безпосередньо від виробника, а на ринку споживчих товарів між покупцями і продавцями завжди є багато посередників.

ü Ринки виробничих факторів більше, ніж споживчі, піддаються впливу неекономічних факторів — держави, профспілок, громадських організацій.

ü На цих ринках розрізняють характер попиту на об'єкти купівлі-продажу. Так, попит на предмети споживання прямо залежить від потреби споживачів. Попит на продукцію виробничого призначення є похідним від споживчого попиту. Наприклад, попит на устаткування для шкіряної фабрики є похідним від попиту населення на шкіряні вироби (куртки або сумки).

ü Попит на споживчі товари гнучкіший, ніж на виробничу продукцію, тому що реакція споживачів еластичніша за реакцію підприємств, для яких перебудова виробництва потребує великих витрат.

ü На ринках факторів виробництва діє набагато вужче коло партнерів, які добре знають один одного.

Ці відмінності безпосередньо впливають на механізми функціонування ринків, особливо щодо ціноутворення. У подальшому аналізі будемо виходити з того, що всі економічні ресурси мають своїх власників — домогосподарства, підприємства або державу. Власники ресурсів продають або надають їх у тимчасове користування на відповідних ринках і отримують за це плату у вигляді доходів, які називаються факторними. Зауважимо, що для покупців цих ресурсів грошова плата є ціною. Наприклад, ренту як платіж за користування земельною ділянкою розуміють, з одного боку, як ціну, що її платить користувач, а з іншого — як дохід, що його отримує власник. Тож у процесі укладання однієї угоди формуються водночас доходи і ціни.

У загальному вигляді формування цін на всіх цих ринках залежить від співвідношення між попитом і пропозицією, тобто ринкова ціна тяжіє до рівноважної, за якої попит дорівнює пропозиції.

Остання класифікація є найбільш поширеною. Сукупність різновидів ринку поєднується в єдиний національний ринок, а зміни будь-якого сектору відбиваються на інших (рис. 6.2).

6.2.Фундаментальні проблеми та функції ринку.

Основні проблеми ринкової економіки полягають у трьох питаннях: що, як і для кого виробляти?

1) Питання що виробляти вирішують підприємства, які випускають лише ті товари, що приносять прибуток. Проте вирішальну роль у цьому відіграють споживачі. Саме вони "голосують грошима" за той або інший товар. "Грошове голосування" — це грошові витрати споживачів. Якщо потреба в якомусь товарі зростає, то збільшується і кількість купівель, тобто витрат людей, а виробники реагують на це збільшенням випуску товару.

2) Завдання як виробляти охоплює такі питання: як організувати виробництво, як скомбінувати ресурси, яку застосувати технологію? Ці питання вирішуються завдяки конкуренції між фірмами. Саме конкуренція визначає, які фірми ефективніше за інші можуть забезпечити виробництво певного товару за потрібною ціною та необхідної якості. Виграє та компанія, яка зможе досягти мінімальних витрат і максимального прибутку.

3) Проблема для кого виробляти тільки на перший погляд покладена на виробників, але насправді її вирішення цілком залежить від споживачів, а точніше, їхніх доходів і побажань. Придбання товарів споживачем

залежить також від цін на них, вартості супутніх товарів і товарів-замінників Значення ринку для суспільства й економічних відносин виражається в його функціях: Фундаментальні проблеми ринкової економіки: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

ü інтегрувальна — ринок поєднує виробництво та споживання;

ü регулювальна — ринок усуває диспропорції в обміні та розподілі товарів між регіонами, в асортименті, у співвідношенні між ресурсами різних галузей та ін.;

ü контрольна — ринок допомагає з'ясувати, у якому ступені потребам споживачів відповідає кількість та якість продукції;

ü стимулювальна — ринок спонукає виробників до створення нової продукції з мінімальними витратами, сприяє прискоренню науково-технічного прогресу та впровадженню його здобутків у виробництво;

ü інформаційна — ринок надає його учасникам повну інформацію щодо цін, які постійно змінюються, відсоткових ставок за кредит, кількості та якості товарів, його різновидів та ін.;

очищувальна — ринок допомагає позбутися слабких підприємств і неконкурентоспроможних товарів, сприяючи розвитку сильних та ефективних виробництв і створенню якісної продукції. Функції ринку: інтегрувальна, регулювальна, контрольна, стимулювальна, очищувальна, інформаційна.

Читайте також:
I визначення впливу окремих факторів
I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
VII. За видами товарів і послуг
А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
Автомати для продажу штучних товарів
Автоматизовані інформаційні системи для технічного аналізу товарних, фондових та валютних ринків.
Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.

Переглядів: 894

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Види грошових коштів і поняття грошової маси. | Поняття і функції ринкової інфраструктури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.