• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Короткі відомості з теоретичної частини.

Підпрограма– це поіменована (тобто кожна підпрограма має своє унікальне для даної програми чи модуля ім’я) послідовність операторів, які визначені та записані тільки у одному місці програми (модулі) так, що їх можна використовувати при виконанні одного або кількох фрагментів програми (модуля). Це робиться у двох випадках:

1. Однакова послідовність операторів використовується у багатьох моментах реалізації алгоритму. Тоді для економії місця та обсягу програми цю послідовність операторів “виносять” до підпрограми, а потім просто викликають цю підпрограму у відповідних моментах.

2. Для виділення фрагменту алгоритму у окремий блок. Цим досягається краща візуалізація виконання алгоритму.

У Delphi існує два типи підпрограм: процедури та функції.

При використанні процедур та функції у Delphi відповідний модуль має містити у собі текст процедури або функції та звертання (сам виклик) до неї.

Послідовність текстів процедур та функцій має йти у порядку зростання вкладеності. Тобто спочатку описуються процедури, які не використовують нестандартних процедур та функцій, потім ті, що можуть використовувати написані автором підпрограми, описані вище у програмі.

Підпрограма може містити такі ж блоки опису модулів, констант, типів, змінних та ін., що і сам модуль.

Змінні, константи, та інші описові блоки підпрограми “працюють” тільки у цій підпрограмі (локальні змінні, локальні типи та ін). Крім того підпрограма може використовувати усі змінні, типи та ін., описані у самому модулі (перед текстом підпрограми).

Процедура має наступну структуру:

Procedure <ім'я процедури> ([список формальних параметрів]);

Const [опис використовуваних констант];

Type[опис використовуваних типів];

Var [опис використовуваних змінних];

Begin

… // Оператори

End;

На відміну від процедур функції можуть використовуватися у виразах у якості операнда, тому вони мають наступну структуру:

Function <ім'я функції> ([список формальних параметрів]): <тип результату>;

Const [опис використовуваних констант];

Type[опис використовуваних типів];

Var [опис використовуваних змінних];

Begin

… // Оператори

Result:= … ; // Занесення результату обчислень в Result

End;

Процедури й функції можуть бути використані як формальні параметри підпрограм. Для цього визначається тип:

Type <ім'я> = function ([список формальних параметрів]):<тип результату>;

або Type <ім'я> = procedure ([список формальних параметрів]);.

Ім'я процедури або функції повинне бути унікальним у межах програми. Список формальних параметрів необов'язковий і може бути відсутнім. Якщо ж він є, то в ньому перераховуються через крапку з комлою імена формальних параметрів і їхні типи. Є три види формальних параметрів: параметри-значення, параметр-змінні, параметри-константи. При виклику підпрограми передача даних для цих видів здійснюється по-різному.Параметри-Значення копіюються, і підпрограма працює з їхньою копією, тому при виклику на місці такого параметра можна ставити арифметичний вираз. При використанні параметрів-змінних (в описі перед ними ставиться Var) і параметрів-констант у підпрограму передається адреса й вона працює із самої змінної. За допомогою параметрів-змінних підпрограма передає результати своєї роботи програмі, яка визивається.

У функціях використовується спеціальна змінна Result, інтерпретуєма як значення, що повернить в основну програму функція по закінченню своєї роботи.

У мову Object Pascal убудований ряд найбільш часто вживаних процедур і функцій, які є частиною мови й викликаються без попереднього визначення в розділі описів.

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
6. Білковий обмін: загальні відомості
7. Біографічні відомості
8. Боротьба з проявами національної самосвідомості
9. В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.
10. Вальниці ковзання. Загальні відомості
11. Варіанти для теоретичної частини
12. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.

Переглядів: 450