ПІДСТАВИ ПРЕДСТАВНИЦТВА ТА ЙОГО ВИДИ (ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗА ЗАКОНОМ. КОМЕРЦІЙНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ТА ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗА ДОВІРЕНІСТЮ)

Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі. Ч. 3 ст. 237 ЦК передбачає, що представництво виникає на підставі:

- договору,

- закону,

- акта органу юридичної особи

- та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво.

Розрізняють такі види представництва:

1. представництво, яке грунтується на договорі - Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

1.1. комерційне представництво. - відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Таким чином, комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно, на свій ризик і спрямована на систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва.

Комерційними представниками можуть бути як громадяни, так і юридичні особи з урахуванням норм про їх дієздатність та правоздатність. Комерційне представництво необхідно відрізняти від комерційного посередництва. Справа в тому, що комерційний посередник діє від власного імені, хоч і в інтересах особи, яку представляє, а комерційний представник діє від імені підприємця. Крім того, комерційний посередник може представляти інтереси будь-яких осіб та в багатьох сферах, а комерційний представник — лише підприємців і лише у сфері підприємництва.

Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що за згодою сторін та у випадках, передбачених законом, допускається одночасне комерційне представництво різних сторін правочину. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю..

2. представництво, яке грунтується на законі - Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону. законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни. Батьки (усиновителі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною, законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом.

3. представництво, яке грунтується на адміністративному акті. - Представництво, за якого повноваження представника виникають з адміністративного розпорядження особи, яку представляють, або з акта органу юридичної особи, Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду, пов'язану зі здійсненням представницьких функцій, зокрема з укладенням угод. Згідно ЦК України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністративного акта, є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють.

4. ДОВІРЕНІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ.ЗМІСТ, ФОРМИ І СТРОК ДІЇ ДОВІРЕНОСТІ.

Довіреність - це письмовий документ, що видається особою, яку представляють (довірителем) іншій особі (представнику) для представництва перед третіми особами. Є одностороннім правочином.

За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Тому її видача не вимагає згоди представника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правом представника. Довіреність адресована третім особам та засвідчує повноваження представника перед третіми особами. Зміст довіреності визначається межами правоздатності особи, яку представляють. За загальним правилом, довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами. Неповнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону повинен вчинятися правочин.

Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, вона має відповідати загальним умовам дійсності, що їх повинні задовольняти цивільно-правові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіреності. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. ЦК України дозволяє видачу довіреності без зазначення строку і в цьому разі довіреність зберігає чинність до її припинення. У довіреності обов'язково має бути зазначена особа, якій вона видана.

Довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч. 2 ст. 245 ЦК України).

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, організацією за місцем його проживання, також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні (ч. 4 ст. 245 ЦК України).

Довіреність військовослужбовців , особи, що перебуває на лікуванні можуть посвідчуватися начальниками цього закладу. Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Вказані довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів і посилок, поштової кореспонденції може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи і може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Передоручення.	\|	За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.