Наведені засоби (способи) реалізації права на житло спричинюють виникнення права власності на житло (будинок, квартиру).

4. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІСТ І ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ.

До державної власності в Україні згідно із Законом України “Про власність” належать:

- загальнодержавна,

- республіканська власність

- власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської — Автономна Республіка Крим, а суб’єктами права комунальної власності — адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, Районних, міських, селищних, сільських рад. У пункті 5 ст. 116 Конституції України зазначається, що управління б’єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України. Декретом “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15 грудня 1992 р. Кабінет Міністрів України поклав здійснення функцій з управління зазначеним майном на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади.

Органи, які здійснюють управління майном, що є державною власністю, реалізують надані їм повноваження таким чином:

– приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;

– затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх додержання та приймають рішення у зв’язку з порушенням статутів (положень);

– укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;

– контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна;

– дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю;

– готують разом з відповідними місцевими радами висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування майна між державною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю;

– беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України з питань державної власності.

При здійсненні зазначених повноважень з управління майном міністерствам та іншим органам державної виконавчої влади заборонено пряме втручання в господарську діяльність підприємств.

До об’єктів права державної власності відносять:

– землю; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів;

- майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;

– оборонні об’єкти; єдину енергетичну систему; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення;

– кошти державного бюджету; національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди;

– майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об’єкти соціальнокультурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У державній власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, і відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. від імені і в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які на своїх пленарних засіданнях вирішують питання:

– встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

– про відчуження відповідно до закону коммунального майна;

– затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

– визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності;

– придбання у встановленому законом порядку приватизованого майна, включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано недійсним;

– створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

– про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

– створення у разі потреби органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

– відповідно до законодавства про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. місцева державна адміністрація:

– здійснює на відповідній території управління об’єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;

– здійснює управління майном інших суб’єктів права власності в разі передачі його у встановленому порядку;

– вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ та організацій.

5. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Відповідно до статі 35 Закону України “Про власність” об’єктами права комунальної власності в Україні є:

– майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово_комунального господарства;

– майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування;

– майно підприємств;

– місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям;

– інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність відповідної територіальної громади іншими суб’єктами права власності. Поза сумнівом, у комунальній власності не можуть бути об'єкти виключної власності й деякі інші об'єкти, покликані забезпечувати лише загальнодержавні інтереси та державну безпеку.

Згідно зі ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Комплексний аналіз чинного законодавства України дозволяє виділити такі основні засоби (способи) реалізації права на житло, як:	\|	Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.