• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Об’єктом права власності є земельна ділянка.

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташу вання, з визначеними щодо неї правами. Окрім цього право власності на земельну ділянку поширю ється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насаджен ня, які на ній знаходяться.

Об’єктом права державної власностіна землю виступають усі землі України, за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність. Виключ но в державній власності знаходяться землі атомної енергетики та космічної системи; землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами соціально-культур ного, виробничого та житлового призначення; землі під об’єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об’єктами, що мають національне та за гальнодержавне значення; землі під водними об’єкта ми загальнодержавного значення; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міні стрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Об’єктом права комунальної власності є усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності. До земель комунальної власності належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під залізницями, ав томобільними дорогами, об’єктами повітряного і тру бопровідного транспорту; земельні ділянки, які вико ристовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування тощо.

Об’єктом права приватної власності юридичних осіб(заснованих громадянами України або юридични ми особами України) є земельні ділянки для здійснен ня підприємницької діяльності, або які використову ються для житлової, промислової та громадянської за будови. Наприклад, це земельні ділянки, надані для жи тлово-будівельних кооперативів, або сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільсь когосподарського виробництва.

Об’єктом права приватної власності іноземних юридичних осібє тільки земельні ділянки несільськогосподарського призначення у разі придбання ними об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єк тів, пов’язаних із здійсненням підприємницької ді яльності в Україні, в першу чергу, в межах населених пунктів.

Земельні ділянки, як об’єкти права власності громадян України, мають визначені законодавством граничні розміри і розрізняються за метою викорис тання. Наприклад, для ведення фермерського господар ства земельна ділянка надається в розмірі земельної частки (паю); для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара; для ведення саді вництва — не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара; для індивіду ального дачного будівництва — не більше 0,10 гекта ра; для будівництва індивідуальних гаражів — не бі льше 0,01 гектара.

Об’єктом права приватної власності іноземних громадян та осіб без громадянстває земельні ділян ки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також земельні ділянки несіль ськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дару вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і ко мунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були рані ше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

д) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Слід відмітити, що право власності на землю за цивільноправовими угодами виникає з моменту нотаріального посвідчення договорів.

При укла данні угод із земельними ділянками не допускається зміна їх цільового призначення і мети використання (наприклад, не можна без відповідного дозволу вилучити землі у сільськогосподарського господарства і передати їх для будівництва промислового підприємства, залізниці, автомобільної дороги тощо, оскільки у цьому разі землі сільськогосподарського призначення переходять до категорії земель промисловості, транспорту).

Законодавством встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) з метою відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв), а також передачі прав на відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності (приватизація) за рішенням органів виконав чої влади або органів місцевого самоврядування.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами на селених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділян ки у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дару вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташова ні об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Права власників:

1. Продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

2. Самостійно господарювати на землі.

3. Використовувати посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, виробляти сільськогосподарську продукцію.

4. Використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі.

5. На відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Обов’язки власників:

1. Забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

2. Додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

3. Своєчасно сплачувати земельний податок.

4. Не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

5. Підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші ко рисні властивості землі.

Юридичні особи набувають право власності на землю для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання землі за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених зако ном.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’ єктів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.

Особливістю набуття землі у власність юридичними особами є те, що земельні ділянки у власність їм надаються тільки для підприємницької діяльності, тобто для здій снення безпосередньої самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Договір відчуження земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню!

У випадку, якщо продавцем виступають державні або комунальні органи, вартість земельної ділянки визна чається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за відповідною методикою.

Якщо продавцем земельної ділянки виступає юридична або фізична особа, вартість земель ної ділянки визначається за згодою сторін, але не може бути меншою, ніж її грошова експертна оцінка.

Обов’язковою умовою для набуття іноземною юридичною особою права власності на земельну ділянку є реєстрація постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Для здійснення угод на придбання у власність земельних ділянок, які перебувають у державній власності, іноземними юридичними особами потребується погодження Верховної Ради України. Для придбання земельних ділянок, які є у комунальній власності, потребується погодження Кабінету Міністрів України.

Не можуть передаватись у приватну власність наступні землі комунальної власності:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об’єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об’єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначен ня, що мають особливу екологічну, оздоровчу, нау кову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісового фонду, крім визначе них випадків;

д) землі водного фонду, крім визначених випадків;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самовря дування.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників

з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, дару вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

д) виникнення інших підстав, передбачених зако ном.

Особливим способом набуття права комунальної власності є примусове відчуження земельних ділянок у приватних власників у разі виникнення суспільних потребабо суспільної необхідності.

Це два різних по няття і дві підстави набуття права комунальної влас ності. До суспільних потреб відносяться:

1.примусовий викуп земельних ділянок під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

2.під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності; під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

3.оборони та національної безпеки;

4.під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеро портів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

5.під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнарод них організацій;

6.під міські парки, майданчики відпо чинку та інші об’єкти загального користування, необ хідні для обслуговування населення.

Суспільна необхідність виникає тільки у разі введення військового або надзвичайного стану і є за своєю суттю форс-мажорними обставинами припинення права приватної влас ності на землю.

Читайте також:

1. D (правая) S (левая)
2. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
3. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
4. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
5. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
6. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
7. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
8. А/. Право власності.
9. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
10. Абсолютна земельна рента.
11. Абсолютна земельна рента.
12. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір

Переглядів: 987