• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Захист права власності за позовами про визнання угод (правочинів) недійсними.

За загальним правилом, за недійсною угодою кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом. Такі правові наслідки в юридичній науці називають двосторонньою реституцією

Водночас можливі й інші правові наслідки визнання певних угод недійсними. Так, за недійсною угодою, укладеною малолітньою особою, застосовується двостороння реституція, крім того, дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про недієздатність другої сторони. Такі самі правові наслідки передбачено й щодо деяких інших недійсних угод, які визнані такими через вади суб'єктного складу та укладені внаслідок помилки.

Нарешті, законодавство передбачає можливість стягнення з однієї сторони або з обох сторін одержаного за недійсною угодою у доход держави. Так, якщо угода укладена з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу у обох сторін, у разі виконання угоди обома сторонами, в доход стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Спеціальні правові наслідки передбачено щодо недійсних угод, укладених внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин.

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності.

Ці засоби забезпечують захист права власності та інших цивільних прав осіб, між якими виникає цивільно-правове зобов'язання, тобто між особами, пов'язаними між собою певними правами та обов'язками.

На відміну від речових засобів захисту права власності, які базуються на праві власника вимагати від будь-кого утримуватися від порушення його абсолютного права, зобов'язальні засоби захисту права власності та інших цивільних прав базуються на можливості застосування примусових заходів у правовідносинах з цілком конкретно визначеними учасниками відносних правовідносин, у яких є уповноважена і зобов'язана особи.

Так, у договірних зобов'язаннях уповноважена особа (кредитор) може захистити свої цивільні права та інтереси шляхом:

а) примусу боржника виконати обов'язок у натурі;

б) розірвання договору;

в) застосування мір відповідальності;

г) застосування інших заходів, передбачених договором або законом.

Підставами виникнення зобов'язань можуть слугувати заподіяння шкоди (делікт) особі або майну громадянина, заподіяння шкоди організації та придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

У зобов'язаннях, що виникають внаслідок заподіяння шкоди визначальну роль у захисті інтересів потерпілих відіграє механізм деліктної відповідальності, для настання якої необхідно, як правило, встановити склад цивільного правопорушення (шкоду, протиправну поведінку, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вину).

Деліктна відповідальність настає тоді, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебувають у договірних відносинах щодо блага, якому заподіяно шкоду. Основними способами відшкодування шкоди, заподіяної майну особи слугують: відшкодування її в натурі (надати річ того самого роду і якості, виправити пошкоджену річ і т. ін.) або повне відшкодування заподіяних збитків, компенсація моральної шкоди.

Як уже зазначалося, віндикаційний позов може бути поданий, якщо майно збереглося у натурі. Тому коли, наприклад, злочинець зіпсував, спожив, відчужив невідомим особам вкрадену річ, власник може захистити порушене право власності лише шляхом звернення з позовом про відшкодування вартості цієї речі відповідно до (ст. 66 ЦК України).

Потрібно також відмежовувати позови з безпідставного збагачення від позовів з заподіяння шкоди. Першим критерієм для їх розмежування є принцип вини. Так, позов про відшкодування шкоди може бути задоволений, як правило, за наявності вини її заподіювача, в той час як позов про повернення безпідставно придбаного чи збереженого майна — за її відсутності. Другою ознакою є те, що позов про відшкодування шкоди є засобом покладення майнової відповідальності на заподіювача шкоди. А зобов'язання з безпідставного збагачення не є мірою відповідальності, адже воно не є деліктним.

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЧОВИХ ПРАВ НА ЧУЖЕ МАЙНО.

речові права на чуже майно - визначена договором з власником або законом міра можливої поведінки управомоченої особи по здійсненню обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування, розпорядження) стосовно речей, які їй не належать.

Поняття "речові права на чуже майно" охоплює такі види цих прав:

1.право володіння;

2.право обмеженого користування (сервітут);

3.право забудови земельної ділянки (суперфіций);

4.право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

5.Застава

6.притримання

Інститут речових прав на чужі речі (майно) має свої характерні особливості, які відрізняють його від інших речових інститутів.

1. Це речове право — абсолютне, виключне

2. Воно може бути припинене лише самим суб'єктом цього права або на підставі закону.

3. Це право не може бути припинене тим суб'єктом, права якого обмежуються речовими правами. Він повинен лише терпіти певне ущемлення своїх прав, не перешкоджати здійсненню речових прав.

4. Об'єктом речового права є певна річ або майно, які належать іншому власникові.

5. Об'єктами речових прав на чужі речі можуть бути всі індивідуально визначені речі, які є об'єктом права власності.

6. Речове право на чужу річ істотно обмежує право власності особи, яка є власником цієї речі (майна) в тій частині, на яку встановлено речове право.

7. Власник речі (майна), обмеженої речовим правом, не може припинити речове право або перешкоджати його здійсненню.

8. Будь-яке речове право все ж за своїм змістом є обмеженим правом, воно не може замінити права власності.

9. Власник зберігає за собою право володіння, право користування і право розпорядження, але ці правомочності власника обмежуються речовим правом.

10. Суб'єкт речового права може користуватися чи розпоряджатися чужою річчю (майном) лише в тих межах, які визначені речовим правом.

11. Суб'єкт речового права має право володіти, частіше користуватися і навіть розпоряджатися чужою річчю (майном) у визначених межах. Здійснення цих правомочностей не повинно шкодити праву власності, обмеженому речовим правом.

12. Речове право — це право на тривалий строк. Воно може бути не обмежене або обмежене певним строком, наприклад, довічне користування або користування на певний строк.

13. Речове право виникає у тих випадках, коли певна особа не може задовольнити свої потреби за рахунок використання власного майна. Постає потреба скористатися чужим майном (річчю).

Основні передумови виникнення речового права на чужу річ:

ü нагальна потреба певної особи скористатися чужою річчю чи майном для задоволення певних потреб, які ця особа не може задовольнити за рахунок власного майна.

ü у разі необхідності надійно захистити свої права, наприклад, шляхом застави чи притримання.

ü на підставі закону, заповіту, рішення суду.

ü може бути встановлено договором між особою, яка воліє скористатися чужою річчю, та особою, яка є власником даної речі

ü може бути встановлено законом, наприклад, законодавець може своїм законом встановити право певних осіб прокласти електролінію, трубопровід, шляхопровід через чужі земельні ділянки. Законом встановлюється право користування житлом членів сім'ї власника цього житла, право збирати в лісі ягоди, горіхи, коріння тощо.

Власник майна може встановити речове право на використання свого майна після своєї смерті заповітом. Спадкоємцем заповідач може призначити одну особу, водночас надавши іншій особі право обмеженого користування успадкованим майном спадкоємця. Наприклад, заповідач призначив сина спадкоємцем підприємства і водночас надав своїй вдові право користування половиною цього підприємства. Іншими словами, син є власником підприємства, але половину доходів від цього підприємства одержуватиме вдова померлого, тобто мати сина. Коли мати помре або відмовиться від свого права на половину доходів, право власності сина відновиться у повному обсязі.

У деяких випадках речове право на чужу річ може бути встановлено судовим рішенням. Наприклад, сусіди власника земельної ділянки постійно ходили через неї до річки. Власник ділянки продав її, а новий власник заборонив сусідам ходити через неї до річки. Сусіди звернулися до суду і мотивували свої вимоги тим, що їх діди ходили через цю ділянку і вони мають право проходу. Суд може визнати вимогу сусідів обґрунтованою.

Речові права можуть припинятися:

· при поєднанні в одній особі суб'єкта речового права і власника майна (речі), обтяженого речовим правом. Наприклад, суб'єкт речового права на чужу річ став власником цієї речі, що була обтяжена речовим правом;

· коли суб'єкт речового права відмовляється від подальшого його використання;

· коли спливає строк, на який було встановлено речове право;

· при зникненні обставин, які були підставою для встановлення речового права Наприклад, поблизу була прокладена дорога до річки і відпала потреба ходити через чужу земельну ділянку;

· при невикористанні речового права протягом трьох років. Це ще називають припиненням речового права за давністю.

· Особисті сервітути припиняються зі смертю особи, на користь якої було встановлено сервітут.

· Речове право може бути припинено також законом або судовим рішенням.

Захист речових прав на чужі речі чи майно здійснюється на тих самих засадах, що й захист права власності. Кожен суб'єкт речового права на чужу річ чи майно має право на захист відповідно до положень, передбачених ЦК України для захисту права власності. При цьому захист надається не тільки проти посягань третіх осіб, а й проти посягань власника речі чи майна, обтяженого речовим правом. У такій колізії речове право виявляється сильнішим за право власності. Власник має терпіти обмеження свого права власності, визначені речовим правом.

Читайте також:

1. D (правая) S (левая)
2. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
3. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
4. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
5. III. Захист інтересів клієнта
6. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
7. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи
8. VI. РАДІАЦІЙНИЙ, ХІМІЧНИЙ, БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ
9. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
10. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
11. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
12. А/. Право власності.

Переглядів: 476