ПРАВО ВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНО

Володіння чужим майном – це право особи фактично утримувати річ у стані привласнення, вважаючи її своєю, належною їй, здійснюючи стосовно неї всі правомочності власника, не маючи підстав на законних підставах вважатися ним.

Це фактичний стан, за яким володілець має певну річ чи майно, вважає цю річ чи майно своїм, яке належить йому за правом, але самого права не має.

Отже, для такого фактичного стану необхідні два елементи:

1.. об'єктивний — фактично мати річ у своєму володінні і

2. суб'єктивний — вважати дану річ своєю, такою, що належить йому за правом.

За загальним правилом, власником придбаної речі не стане той, хто придбав її від особи, яка сама не мала права власності на цю річ і не могла передати іншій особі право, якого сама не мала. Власник позичив певну річ позичальнику на певний строк, який давно сплив, а позичальник річ не повертає. Власник позиченої речі вимог про повернення речі до позичальника також не заявляє — забув чи з іншої причини. На якій правовій підставі позичальник володіє чужою річчю? Такої правової підстави у нього немає, є факт: він має річ і вважає її своєю, оскільки власник від неї відмовився, але й права власності не передав. Ось у цьому й полягає феномен володіння — права немає, а правовий захист надається.

Законним володінням, як уже було сказано, визнається володіння, яке спирається на відповідний правовий титул. Якщо фактичне володіння такого титулу не має, воно визнається незаконним.

Незаконне володіння у свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісним визнається володіння, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю чи майном. Критерієм розмежування цих видів володіння є суб'єктивний фактор -- незнання про неправомірність свого володіння.

Визначати характер володіння має право тільки суд. Лише з урахуванням усіх обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю чи майном, суд може визначити добросовісність чи недобросовісність володіння. При цьому суд, визначаючи добросовісність, повинен виходити з того, що володілець не знав і не повинен знати, що він володіє чужим. Тобто обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності такого набуття. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

якщо продавець не є власником товару, покупець набуває права власності лише у тих випадках, коли згідно зі статтею 68 ЦК України власник не має права зажадати від нього товар. У цьому разі покупець стає законним володільцем-власником. Це означає, що, добросовісне володіння, хоч і не має правового титулу, все ж не позбавлене певної правової охорони. У разі добросовісного володіння за певних умов володілець може стати власником чужої речі, що перебуває у його володінні.

за ЦК України суб'єктом володіння може бути будь-яка особа, яка фактично тримає у себе чужу річ. Це може бути позичальник, орендар, наймач та інші. Зазначені та інші особи, які тримають чужу річ на законних підставах, безперечно мають право на захист від посягань третіх осіб, у тому числі і від власника, адже це законне володіння.

Одна й та сама чужа річ може перебувати у володінні кількох володільців — співволодільців.

Добросовісний володілець може здійснювати стосовно свого об'єкта володіння ті самі права, що власник, але до того часу, поки він не знає про неправомірність свого володіння. Після того, як добросовісний володілець дізнався про неправомірність свого володіння, він перетворюється на недобросовісного володільця. Останній зобов'язаний негайно повернути чужу річ чи майно особі, яка має на нього право власності або інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного обов'язку, заінтересована особа має право вчинити позов до суду про витребування майна.

Фактичне володіння, крім зазначених вище підстав припинення речових прав на чужу річ чи майно, може припинитися витребуванням майна від володільця власником або іншою особою, яка має право на дану річ чи майно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Захист права власності за позовами про визнання угод (правочинів) недійсними.	\|	ПРАВО ОБМЕЖЕНОГО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ (СЕРВІТУТ).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.