ОСОБЛИВОСТІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОМУ ОБІГУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів господарської діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. В міжнародній практиці контрагенти, як правило, називають угоди купівлі-продажу контрактами в розумінні, ідентичному договорові купівлі-продажу чи іншому відповідному договорові.

Учасниками (продавцями і покупцями) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу можуть бути:

- фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на її території;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцеперебування на території України, в тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України, філії, відділення тощо, але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства з участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління.

Таким чином, сторонами в зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу можуть бути лише ті особи, які мають спеціальну правоздатність щодо укладення такого договору відповідно до законів України та (або) закону країни, де його укладено. Фізичні особи для укладення зовнішньоекономічних угод повинні мати достатню цивільну дієздатність, а якщо ці угоди є підприємницькою діяльністю, то вони повинні також набути статусу підприємця.

Договір купівлі-продажу в зовнішньоекономічній діяльності необхідно укладати, додержуючись загальних і спеціальних вимог чинного законодавства міжнародних договорів України. Його учасники мають право використовувати усталені міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 6 червня 2001 р. затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), в якому сформульовано вимоги, яким має відповідати зовнішньоекономічний контракт. Насамперед він повинен бути належно оформлений і підписаний. У Положенні зазначається, що в зовнішньоекономічному договорі (контракті), зокрема, мають бути визначені:

Ø його сторони та їх реквізити;

Ø предмет договору;

Ø кількість та якість договору;

Ø базисні умови поставки товарів відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 p.;

Ø ціна та загальна вартість контракту, а у бартерному контракті — загальна вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються за цим контрактом, виражені в іноземній валюті;

Ø умови платежів;

Ø умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);

Ø форс-мажорні обставини;

Ø санкції та рекламації;

Ø судове врегулювання спорів;

Ø місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Безперечно, сторони мають право передбачати й інші різні додаткові умови. При цьому права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, що і відображається в умовах договору (контракту).

відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у його первісній редакції було передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі (якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України), який від імені фізичної особи підписується цією особою, а від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — двома особами: відповідною посадовою особою та особою, уповноваженою довіреністю. Встановивши порушення цього правила, суди нерідко визнавали недійсними зовнішньоекономічні договори, укладені з порушенням форми і порядку їх підписання.

У ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" сформульовано кілька принципових положень щодо застосовуваного до угод права, а саме:

- форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладення;

- форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, встановлюється законами України;

- права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження;

- за відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватися до договору купівлі-продажу, застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є продавцем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСОБЛИВОСТІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОГО МАЙНА.	\|	ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ МІНИ (БАРТЕРУ). СХОЖІСТЬ І ВІДМІННІСТЬ ІЗ ДОГОВОРОМ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.