Вибір типів центрів фінансової відповідальності (ЦФВ)

З метою класифікації підрозділів (організаційних ланок), тобто віднесення їх до того або іншого типу ЦФВ при формуванні центрів відповідальності вибирають типи ЦФВ. При виборі типів ЦФВ конкретне підприємство керується визначеними повноваженнями для виконання поставлених перед ним задач. Рівень повноважень за строками буде показувати, яку відповідальність несе підприємство та його функціональні підрозділи.

Вибір типів центрів фінансової відповідальності здійснюють в такому порядку:

1. Визначають типи ЦФВ, які будуть використовуватись на підприємстві:

2. На основі складу основних типів ЦФВ вибрати для підприємства або додати до нього свої типи ЦФВ, чи залишити без зміни відповідно до того рівня повноважень, яким наділене конкретне підприємство. Розглянемо методичні підходи щодо вибору типів ЦФВ на прикладах.

Наприклад, якщо виробниче підприємство у складі холдингу випускає продукцію згідно встановленого ”зверху” асортименту і відповідно до розподілу функцій між підприємствами в холдингу продажами не займається, уся продукція передається торговельній компанії холдингу (тобто функція збуту на підприємстві відсутня. Таким чином, підприємство відповідає тільки за величину споживаних ресурсів, тобто є центром витрат. Усі підрозділи, що в нього входять, теж є центрами витрат і склад типів ЦФВ, які мають використовуватись для цього підприємства будуть тільки одного типу – ЦФВ витрат.

Другий приклад. Якщо ж виробниче підприємство у складі холдингу випускає продукцію згідно профілю свого виробництва і її реалізує на ринку самостійно, то у цьому випадку, підприємство може регулювати величину обсягу продажів (доход), і величину споживаних ресурсів (витрати), тобто несе відповідальність уже за різницю між ними (прибуток) і тому є центром прибутку. Змінювати склад основних засобів підприємство не може, цим правом наділена холдингова компанія. Тоді склад типів ЦФВ, які використовуються для цього підприємства має бути:

ЦФВ прибутку

ЦФВ доходу

ЦФВ витрат

Третій приклад. Якщо ж виробниче підприємство виготовляє і реалізує свою продукцію як самостійний і незалежний учасник ринку то аналогічно попередньому випадку, підприємство є центром прибутку. Крім управління оборотним капіталом, воно ще може змінювати склад основних засобів (поставити нову виробничу лінію, ввести в лад її один цех, продати застаріле обладнання, тощо). Це означає, що підприємство має право управляти ще й необоротним капіталом, тобто відповідає за ефективне використання в господарському обороті усіх своїх активів (всього інвестованого в підприємство капіталу). Отже, підприємство є ще й центром інвестицій. Тоді перелік типів ЦФВ, які доцільно використовувати для цього підприємства має бути таким:

ЦФВ інвестицій

ЦФВ прибутку

ЦФВ доходу

ЦФВ витрат

Четвертий приклад. Торгово-виробниче підприємство здійснює три напрямки діяльності – торгівля, надання послуг, виробництво напівфабрикатів. Кожен напрямок (бізнес) самостійно займається реалізацією, ряд служб є загальнофірмовими (фінанси, логістика, персонал). Кожен напрямок (бізнес) може регулювати величину обсягу продажів (доход), і величину споживаних ресурсів (витрат). Однак, контролювати витрати бізнесові структури можуть тільки свої власні (прямі), а незагальнофірмові. Тому напрямки (бізнеси) є центрами маржинального доходу, і відповідають за величину маржинального прибутку (як різниці між продажами і змінними витратами свого напрямку). Маржа всіх трьох напрямків (бізнесів) повинна покрити загальнофірмові накладні витрати і забезпечити необхідний загальнофірмовий рівень прибутку, за який відповідає уже підприємство в цілому як центр прибутку. Окремі бізнеси не мають право управляти основними засобами, які знаходяться в їхньому користуванні, цим правом володіє підприємство, виступаючи в такий спосіб центром інвестицій. Тоді перелік типів ЦФВ, які мають використовуватись для цього підприємства повинен бути таким:

ЦФВ інвестицій

ЦФВ прибутку

ЦФВ маржинального доходу

ЦФВ витрат

П’ятий приклад. Торговельне підприємство реалізує через оптову торгівлю і через роздрібний магазин. Оптова і роздрібна торгівля в даному випадку є центрами доходу, тому що за рахунок цінової й асортиментної політики можуть забезпечувати необхідні обсяги продажів, і регулювати закупівельні ціни, визначаючи таким чином величину торговельної надбавки. Інші витрати контролюють інші підрозділи компанії, що є центрами витрат. Відповідає за отриманий прибуток тоді підприємство в цілому, воно ж має право управляти основними засобами, тобто є центром прибутку і центром інвестицій. Тоді перелік типів ЦФВ, використовуваних для цього підприємства має бути таким:

ЦФВ інвестицій

ЦФВ прибутку

ЦФВ доходу

ЦФО витрат

Шостий приклад. Багатопрофільний концерн здійснює диверсифіковану діяльність у формі непов'язаних видів бізнесу: виробництво і реалізація товарів побутової хімії, виробництво і реалізація автозапчастин, надання теле-комунікаційних послуг. Кожен бізнес здійснює окрема юридична особа. В концерні юридичні особи відповідають за рівень принесеного прибутку, тобто є центрами прибутку. Бізнеси не мають права управляти основними засобами, які знаходяться в їхньому користуванні. Цим правом володіє концерн, виступаючи таким чином центром інвестицій. Сама материнська компанія здійснює загальні функції для всіх учасників концерну: загальне управління, планування, контроль, логістика, персонал. Тобто споживає ресурси, і тому є центром витрат. Тоді перелік типів ЦФВ для цього концерну, має бути таким:

ЦФВ інвестицій

ЦФВ прибутку

ЦФВ витрат.

За вибраними центрами фінансової відповідальності потрібно розподілити організаційні ланки підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування фінансової структури підприємства	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.