• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічні структури

Важливим елементом економічної структури є інфраструктура, а зокрема, транспорт та енерґопостачання. В Україні розвиваються усі види транспорту, але провідна роль у транспортно-економічних зв’язках належить залізницям. Загальна довжина залізничних колій становить 22,8 тисячі кілометрів, або 376 кілометрів на 10000 кв.км території (1989).^[301][301] Крім залізничного транспорту загального користування, в Україні є залізниці, що належать промисловим підприємствам. Довжина цих відомчих залізниць 26,8 тисячі кіло­метрів (що майже на 4 тисячі кілометрів перевищує довжину залізниць загального користування).^[302][302]

Важливе місце в Україні посідає морський та річковий транс­порт. Через морські порти Україна пов’язана з багатьма країнами світу. Головні порти - Одеса, Херсон, Жданів, Севастополь, Бердянськ.^[303][303]

У вантажообороті України друге місце після залізниці належить автомобільному транспорту. Усі населенні пункти країни сполучені автомобільними шляхами, довжина яких у 1989 році становила 166,8 тисяч кілометрів, у тому числі з твердим покриттям 154,7 тисяч кілометрів.^[304][304]

Повітряний та трубопровідний транспорт займають відносно незначне місце у транспортуванні вантажів.

Економіка України за відсотком зайнятих структурована так: 19% зайняті у сільському господарстві, 41% - у промисловості, 28% - у сфері обслуговування.^[305][305] Технічний стан підприємств України не можна вважати задовільним. Підприємства працювали в умовах автаркії, де ефективність роботи оцінювалась за підприємством, що працювало найгірше. Підприємства працювали, звичайно, на тому обладнанні, яке встановили на час будівництва заводу чи фабрики. І тому часто на ткацькій фабриці можна було побачити станки кінця XIX ст., чи у друкарні - машину 1905 року виробництва. Зрештою й сьогодні ще більша частина друкованої продукції ство­рюється за технологією, яку вже півстоліття не використовує цивілізований світ, по-перше, через шкідливість, по-друге, через економічну неефективність - коли текст набирається рядок за рядком на лінотипах і відливається зі свинцю. Якщо відкинути сировину, то лише лічені підприємства можуть запропонувати на світовий ринок конкурентноспроможну продукцію. Це стосується насамперед заводів колишнього військово-промислового комплексу, таких як Південмаш, Арсенал, Конструкторське бюро ім.Антонова тощо.

З початку 90-х років в Україні почали виникати недержавні фінансові, страхові, інформаційні структури. Ефективність їхньої діяльності не можна назвати високою, оскільки велика частка таких структур, залучивши кошти населення, вкладала їх у ризиковані проекти, або й просто займалась шахрайством. Як наслідок, урядовими рішеннями діяльність таких структур була припинена. Водночас втратили довіру і ті, хто працював не порушуючи законів.

Велике значення для розвитку економічної системи має рівень освіти та її якість. В Україні у 1989 році на 1000 осіб населення віком від 15 років припадало 932 особи, що мали освіту, у тому числі 104 - вищу, 15 - незакінчену вищу, 180 - середню спеціальну, 311 - середню загальну, 184 - неповну середню і 138 - початкову.^[306][306] Проте рівень освіти серед людей різних національностей не був однаковим. Така ситуація виявилась наслідком колоніального ста­ту­су і національної політики московського компартійного керів­ництва щодо України. Про це свідчать дані таблиці 4.

Т а б л и ц я 4

Рівень освіти всього населення України

по найчисельніших національностях, 1989 рік*

* Джерело: Заставний Ф. Географія України.- С.146.

Економічна система України ще не набула сформованих рис. П’ятирічна відсутність Конституції держави, яка повинна була б визначити основні параметри та характер національної економіки, такі як природа власності, характер ринку, рівень відкритості для іноземної конкуренції, завдання уряду, характер економічної політики тощо, заважає прийняттю стабільних і несуперечливих економічних законів. Відсутність чіткого і зрозумілого законо­давства створює Україні імідж нестабільної держави, ризико­небезпечної для капіталомісткого бізнесу.^[307][307]

Економічну ситуацію, що склалась в Україні характеризують дані, наведені у таблиці 5. Держава змушена фінансувати державні структури, які постійно зростають, армію та флот, освіту та охорону здоров’я тощо. Фінансування потребує надходження коштів. Кошти можна одержати головно із оподаткування підприємств та насе­лення. Чи здатні підприємства України навіть теоретично попов­нити державний бюджет? На момент введення в механізм госпо­дарювання принципів госпрозрахунку (липень 1979 року) у колиш­ньому СРСР з’ясувалось, що 60% підприємств збиткові, 20% самоокупні, а лише 20% давали прибуток. Враховуючи, що матеріально-технічне оснащення заводів та фабрик в Україні є старшим, ніж було в інших республіках, то, очевидно, що й відсоток прибуткових підприємств був би меншим. Реально, оскільки переважна кількість великих підприємств повністю або частково не працює, то податковий тиск збільшується на малу частину підприємств, які ще працюють.

Т а б л и ц я 5

Основні макроекономічні показники економіки

України, 1990-1994 роки*

* Джерело: Україна: Реальна економіка та її сектори.

Статистичний огляд.- С.5.

Реально підприємства повертають державі майже 85% одер­жаного прибутку у вигляді податків, зборів та обов’язкових плате­жів: податок на додану вартість - 20% від обороту; податок на прибу­ток - від 30 до 60%; на формування Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - 12% фонду оплати праці; у Державний фонд сприяння зайнятості - 2% фонду споживання; на будівництво, ремонт та утримання доріг - 1,2% від обсягу виробництва; на формування Державного інноваційного фонду - 1% обсягу реалізації; на формування Держав­ного фонду сприяння конверсії - 3% від собівартості продукції; на формування фондів охорони праці - 1% від обсягу реалізації; у Пенсійний фонд - 1% від розміру оплати праці, а також мита, акцизи, за транспортні засоби, за використання води і так далі.^[308][308]

Проте, незалежно від проблеми набрання чинності Державного бюджету України на 1997 рік, розвиваються зовнішньо­торго­вельні відносини. Про їх ефективність свідчать такі дані: у 1995 році зовнішньоторговельний оборот України з країнами ЄС склав 3521,9 млн.дол., у тому числі експорт - 1348 млн., імпорт - 2173,9 млн., а у 1996 році відповідно - 4100 млн., 1528,6 млн. та 2571,7 млн.дол. Тобто, сальдо скоротилось з -825,8 млн. до -143,1 млн.дол. Незважаючи на те, що з країнами Європейського Співтовариства існують налагоджені торговельні відносини, вони займають лише 12,8% зовнішньоторговельного обороту України. Негативне сальдо у торгівлі з Європою пов’язане, насамперед, із практично реалізацією кредитних ліній. Проте, Україна не реалізує навіть ті можливості, які їй надає ЄС на свому ринку. Так, наприклад, у 1996 році до Європи було експортовано лише третину від виділеної для України квоти на сталеливарні вироби^[309][309]. Проте на іншому ринку цієї продукції Україна є занадто активною. Так, вбачаючи для себе загрозу з боку дешевшого українського металу американські металовиробні компанії "Geneva Steel" та "Gulf States Steel Co." подали петицію у міністерство торгівлі США на українські підприємства - маріуполь­ські підприємства "Азовсталь", імені Ілліча та Алчевський меткомбі­нат - у звинуваченні "у підриві економіки США" і порушенні анти­моно­польного законодавства, оскільки Україна контролює 9% ринку металопродукції США^[310][310].

Про сучасний стан економіки України свідчать дані таблиці 5. На перший погляд, може виникнути думка, що Україна перебуває в стані економічної кризи, з якої можна вийти вже відомими шляхами. Проте проблема складніша. Україна не перебуває у кри­зо­вому становищі, зумовленому традиційними еко­но­мічними причинами. Причина української кризи насам­перед політична, і пов’язана зі зміною основи економічної системи - поверненням до приватної власності. Сучасний еко­номічний стан України - це проблема перехідного періоду.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. V. Економічні цикли.
3. V. Економічні цикли.
4. Аграрні відносини, їх специфіка та місце в економічній системі
5. Адаптація організаційної структури до стратегії
6. Адаптивні організаційні структури управління.
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративні, економічні, соціально-психологічні
9. Акціонерна власність в економічній системі
10. Аналіз асортименту і структури продукції
11. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
12. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.

Переглядів: 496