Світове господарство.

Фахівці вважають, що світове господарство остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. у результаті розвитку світового ринку, транспорту та машинної промисловості. Саме машинна промисловість уможливила виробництво товарів в обсягах, достатніх не лише для задоволення внутрішніх потреб, а й для постачання на міжнародний ринок. Було створено океанський торговельний флот, побудовано залізниці, що сполучили різні країни світу, почали розвиватися міжнародні автомобільні перевезення. Розвитку світового ринку сприяв повітряний транспорт, що народився у XX ст.

Поняття “світовий ринок” вважається вужчим за значенням, ніж “світове господарство”. Якщо на світовому ринку відбувається лише міжнародна торгівля, то у світовому господарстві – ще й переміщення капіталу, робочої сили, технологій тощо. Таким чином, категорія світового господарства зачіпає вже не тільки сферу обігу, але і сферу виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Світове господарство (world economy) – сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом державного регулювання.

У більш широкому трактуванні, світове господарство – це система взаємодіючих господарств різних рівнів з усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку людського суспільства, де господарства пов’язані одне з одним системою економічних та інших міжнародних відносин, що базуються на МПП з відповідним механізмом регулювання та управління.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

· розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення - вивезення капіталу, робочої сили і технології;

· зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

· економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

· виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв’язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Класифікація країн світу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.