• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МІЖНАРОДНА КООРДИНАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

5.1. Сутність міжнародної координації економічної політики та її інститути.

5.2. Міжнародне регулювання руху товарів, послуг і продуктів інтелектуальної власності.

5.3. Регулювання міжнародних фінансових відносин.

5.4. Міжнародний валютний фонд в системі регулювання міжнародних фінансових відносин.

Міжнародна координація економічної політики — це процес взаємного узгодження заходів національної еконо­мічної політики зацікавленими учасниками задля спіль­ного регулюючого впливу на економічні процеси інтерна­ціонального чи регіонального рівнів.

5.1. Сутність міжнародної координації економічної політики та її інститути

Об'єктами міжнародної координації економічної полі­тики можуть бути:

— цілі економічної політики. Учасники об'єднуються навколо спільних для всіх зацікавлених сторін можливих результатів координування з метою погодити на основі компромісу ті цілі економічної політики, які викликають певні суперечності, тощо;

— інструменти економічної політики. Від того, на­скільки правильним буде вибір економічними суб'єктами механізмів реалізації економічної політики, наскільки ці механізми відповідають характеру існуючих економічних умов, багато в чому залежить і можливість досягнення по­ставлених цілей. Більше того, зважаючи на взаємозалеж­ність національних економік у світовому господарстві, економічна політика однієї країни безперечно буде впли­вати на процеси сусідніх країн, тому координація учасни­ками кількості та якості інструментів економічної політи­ки буде сприяти їхньому стабільнішому соціально-еконо­мічному розвитку;

— інформація. Обмін інформацією, порядок її оприлюд­нення, зберігання тощо значно посилює ефект спільної економічної політики, підвищує можливості її учасників для досягнення результатів порівняно з тими суб'єктами міжнародної економічної діяльності, які такою інформа­цією не володіють;

— терміни, масштаби та форми проведення заходів координування. Названі об'єкти координації є по суті еле­ментом наукового обґрунтування майбутньої скоординова­ної економічної політики. Наприклад, одним із наукових принципів заходів регулювання є їх узгодженість у часі, зважаючи, зокрема, на те, що об'єктивною закономірністю економічних процесів є наявність ефектів запізнення впли­ву інструментів економічної політики на ціль регулювання (ефект лага економічної політики), часова різниця у взає­модії цілі та інструментів регулювання для різних форм економічної політики тощо.

Зважаючи на сучасну економічну практику, координа­ція економічної політики може набувати як дво- (дві краї­ни, що домовляються про скоординовані заходи), так і ба­гатосторонньої (учасниками скоординованої економічної політики є три і більше країн) форм. Особливістю сучасно­го етапу розвитку світової економіки є координація еконо­мічної політики на багатосторонній основі за допомогою різноманітних міжнародних інститутів. До останніх, як правило, належать такі:

— організаційні структури: міжнародні організації, установи, конференції тощо, якими розробляються коор­динуючі заходи і які, як правило, власне і координують та контролюють дії учасників;

— сукупність законів, норм, правил, традицій тощо, які зумовлюють спільні "правила гри" для учасників коорди­нації економічної політики і багато в чому визначають її характер та зміст. Серед причин, що зумовлюють підви­щення ролі міжнародних інститутів у процесах координу­вання економічної політики, можна виділити як найваго­міші такі:

— ускладнення системи міжнародних економічних від­носин на основі поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації та глобалізації економічних проце­сів. Як результат — нова якість міжнародного господарс­тва, посилення ступеня взаємопроникнення економічних суб'єктів різних національних економік та підвищення на цій основі їх взаємозалежності, ускладнення можливості вирішення існуючих соціально-економічних проблем си­лами однієї країни;

— збільшення кількості власне соціально-економічних проблем, їх модифікація під впливом інтернаціоналізації економічних процесів, що вимагає принципово інших ме­ханізмів їх вирішення, причому, часто таких, що базують­ся виключно на необхідності координуючих дій з іншими співучасниками міжнародного суспільства;

— посилення ролі фактора часу для реалізації цілей національної економічної політики та вирішення існуючих проблем в умовах високої динаміки розвитку соціально-економічних процесів під впливом процесів НТР і глобалі­зації. Реалізація спільних заходів за допомогою міжнарод­них інститутів дозволяє економити час для узгодження економічної політики зацікавленими сторонами;

— виконання міжнародною організацією ролі своєрід­ного "арбітра" під час вирішення можливих протиріч між сторонами, що значно збільшує можливість досягнення консенсусу з принципових питань координованої еконо­мічної політики;

— зменшення "ціни" розробки та реалізації узгоджу-вальних заходів за рахунок певної економії на витратах, наприклад, витратах для інформаційного чи організацій-ного забезпечення координації економічної політики учас­ників тощо.

За критеріями міжнародного права організаційні струк­тури, які виступають в ролі міжнародних інститутів коор­динації економічної політики, можна поділити на дві ос­новні групи — міжнародні організації та міжнародні кон­ференції. Розрізняють їх за принципом міжнародної право-суб'єктності, тобто здатності мати права (обов'язки) або набувати їх за рахунок своїх дій: наприклад, права на при­йняття договору, права на привілеї та імунітет, права на представництво при міжнародній організації тощо.

Міжнародні конференції, як правило, не мають міжна­родної правосуб'єктності і є тимчасовими міжнародними органами, діяльність яких не регулюється міжнародно-пра­вовими нормами. Вони скликаються або міжнародними організаціями, або державами-ініціаторами з метою підго­товки та прийняття міжнародних договорів, обговорення певних міжнародних проблем, обміну думками та інформа­цією, а також розробки рекомендацій. Виділяють міжуря­дові (учасниками яких є представники державних органів відповідних країн), неурядові (учасниками є представники, наприклад, профспілкових, підприємницьких спілок тощо), всесвітні (учасники яких представляють більшість країн світу), регіональні (членами-учасниками є представники окремого регіону світу) конференції тощо.

Для міжнародних організацій характерні:

— багатосторонність учасників (представники трьох і більше країн);

— наявність установчого міжнародного документа (статуту, засновницького договору);

— постійні органи, які мають певну компетенцію, пов­новаження та функції (наприклад, секретаріат, постійно діючі комісії тощо);

— відповідність цілей створення та діяльності загально­визнаним принципам і нормам міжнародного праваті та ін.

Отже, міжнародна організація — це багатостороннє об'єднання суверенних учасників, створене з метою досяг­нення спільних цілей на основі установчого міжнародного документа, яке має систему постійно діючих органів, во­лодіє міжнародною правосуб'єктністю та організоване від­повідно до міжнародного права.

В теорії міжнародної економіки є досить багато класи­фікацій видів міжнародних організацій. Одними з най­більш поширених способів групування міжнародних ор­ганізацій є класифікації за такими критеріями: членство держав, географічне охоплення, компетенція, за якими виділяють досить розгалужена систему видів міжнародних організацій (рис. 5.1).

Міждержавні міжнародні організації — це об'єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформ­лені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб'єктність і засновані відповідно до норм міжнародного права. Найбільш відоми­ми міждержавними міжнародними організаціями є Органі­зація об'єднаних націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова організація торгівлі (СОТ) та ін.

Міжнародні недержавні організації. Резолюція Еконо­мічної і Соціальної ради ООН від 27 лютого 1950 р. містить таке визначення міжнародної недержавної організації: "Будь-яка міжнародна організація, яка не заснована на осно­ві міжурядової угоди, вважається неурядовою організа­цією". Як правило, подібна міжнародна недержавна орга­нізація об'єднує представників різних громадських угру­повань з різних країн за спільними інтересами. Міжнарод­ні неурядові організації мають статус юридичної особи і їхня діяльність, безумовно, впливає на політику держав і міжнародних міждержавних організацій в різних галузях політичного, економічного і соціального життя. Прикла­дами таких міжнародних недержавних організацій є Між­народна торгівельна палата (МТП), Спілка міжнародних ярмарків (СМЯ), Всесвітня асоціація туристських агентств (ВАТА), Міжнародний кооперативний альянс (МКА), Між­народна асоціація економічних наук (МЕА), Міжнародний статистичний інститут (МСІ) та ін.

Глобальні міжнародні організації — організації, чле­нами яких є представники всіх (або більшості) країн світу або регіонів (наприклад, ООН, МВФ, МЕА, Всесвітня мит­на організація (ВМО) та ін.).

Регіональні міжнародні організації — це організації, в роботі яких бере участь велика кількість представників певного регіону (наприклад, організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Ліга арабських держав, Організація афри­канської єдності (ОАЄ), Європейський Союз (ЄС) тощо).

Універсальні міжнародні організації — це багатоці­льові установи, організації, які регулюють широке коло відносин між їх членами, і предмет діяльності яких стано­вить інтерес для всіх держав світу (наприклад, ООН, МТП, СМЯтощо).

Спеціалізовані міжнародні організації — це організа­ції, які мають обмежені цілі, створені для співпраці в одній галузі (наприклад, праці, фінансах, цивільній авіації тощо) або охоплюють певний напрям діяльності (політику, науку, культуру, релігію тощо). Найбільш відомими спеціалізо­ваними міжнародними організаціями є МВФ, ВТО, МЕА, Міжнародна торговельна палата (МТП) та ін.

Загалом серед кількості міжнародних організацій спе­ціальні організації переважають над універсальними, лише кілька міждержавних міжнародних організацій мають ши­рокий спектр політичних, економічних та соціальних ці­лей, тоді як більшість з них мають функціональну спеціа­лізацію: економічну, військову,* технічну, соціально-куль­турну.

Перші міжнародні організації як інститути регулюван­ня міжнародних відносин з'явилися порівняно недавно — у середині XIX ст. зокрема: Центральна комісія судно­плавства по Рейну (1814 p.), Міжнародний телеграфний союз (1865 p.), Міжнародний комітет мір і ваг (1875 p.), Міжнародний союз з охорони прав промислової власності (1883 p.), Міжнародний союз для публікації митних тари­фів (1890 p.), Міжнародна організація підприємців (1919 p.), Міжнародна торговельна палата (1920 p.), Міжнародна організація зі стандартизації (1926р.) та ін.

Як зазначалось, характерною рисою розвитку міжнарод­них відносин за останнє століття є, по-перше, збільшення кількості міжнародних організацій і, по-друге, розширен­ня їх компетенції та ускладнення структури. Якщо у 1914 р. налічувалося 212 міжнародних організацій, абсолютна більшість з яких були недержавними (20 міждержавних), у 1949 р. — 962 (100 міждержавних), 1990 р. — 4300 між­народних організацій (300 міждержавних), то нині загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тис, з яких понад 400 — міждержавні (міжурядові). За останні­ми даними, серед міждержавних міжнародних організацій більше ніж половина — це організації економічної спрямо­ваності, а серед недержавних — найбільше у галузі комер­ції та промисловості, а також у системах охорони здоров'я і медицини.

5.2. Міжнародне регулювання руху товарів, послуг і продуктів інтелектуальної власності

Регулювання міжнародної торгівлі товарами, послугами і продуктами інтелектуальної власності на міждержавно­му рівні виявляється у спільно прийнятих урядами різних країн на основі компромісівдомовленостях (правових по­ложень, нормах, процедурах, погодженнях взаємних зобо­в'язаннях, рекомендаціях) у сфері економічної політики і практики, що відображають інтереси країн-учасниць. Ре­гулювання націлене на створення певних передумов, що сприяють подальшому розвитку світогосподарських зв'яз­ків між зацікавленими державами, зокрема шляхом досяг­нення стабільності й передбачуваності режиму доступу на товарні ринки.

Основними напрямами багатостороннього регулювання світової торгівлі в сучасних умовах є такі:

— створення зацікавленими державами договірно-пра­вової основи торговельно-економічних відносин;

— вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торговельно-політичних заходів впливу на світогосподарські зв'язки, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торговельної політики;

— формування й подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирі­шенню спірних проблем;

— обмін інформацією і досвідом організації торговель­но-економічних зв'язків.

Торговельна політика і проблеми світової торгівлі є об'єк­том діяльності багатьох регіональних та глобально-універ­сальних інститутів, як міжурядових, так і неурядових. Усі вони утворюють систему міжнародних організацій, що здійснює координацію і багатостороннє регулювання між­державних торговельно-економічних відносин (рис. 5.2).

Створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї в 1964 p. як спеціальний постійний орган Конференція ООН з питань торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) є однією з най-масовіших універсальних міжнародних організацій, чле­нами якої є 185 держав і три учасники, які представляють спеціалізовані агентства. ЮНКТАД як центр узгодження між державами світу принципів світової торгівлі та основ­ний арбітр у вирішенні розбіжностей, що виникають, ви­конує такі основні функції.

1. Регулювання торговельних та економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світової торгівлі.

2. Вжиття заходів з метою регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних торговельних угод.

3. Використання засобів і заходів торговельної політики та економічної співпраці для сприяння більш ліберальному режимові світової торгівлі.

4. Сприяння розвитку економічної співпраці між краї­нами, що розвиваються, в тому числі за рахунок створення для них системи преференцій.

5. Надання допомоги національним урядам і регіональ­ним угрупуванням з питань розвитку світової торгівлі та іншим питанням.

6. Регулювання обмежувальної ділової практики.

7. Проведення аналітичної роботи з таких проблем: гло­балізація і розвиток, інвестиції, розвиток підприємств і технологій, міжнародна торгівля товарами і послугами, розвиток інфраструктури у сфері послуг тощо.

8. Сприяння координації діяльності держав у рамках ООН.

9. Співпраця з міжнародними економічними організа­ціями (Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародним торговельним центром (МТЦ), Міжнародною торговою па­латою (МТП) тощо).

Реалізація цих функцій здійснюється ЮНКТАД у рам­ках ООН за допомогою декількох взаємопов'язаних органів (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Міжурядова структура організації діяльності ЮНКТАД

Інший орган у структурі ООН — Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) (створена в 1966 р.) реалізує мету підвищення ролі ООН у процесах зменшення і ліквідації правових перешкод, що заважають розвиткові міжнародної торгівлі. До завдань ЮНСІТРАЛ належать:

— координація роботи міжнародних організацій з пра­вових питань міжнародної торгівлі;

— сприяння ширшій участі держав в існуючих міжна­родних конвенціях;

— розробка нових конвенцій та інших документів сто­совно права міжнародної торгівлі;

— підготовка кадрів і надання допомоги у правовій сфе­рі міжнародної торгівлі.

Міжнародний торговельний центр (МТЦ) створено в 1964 р. для допомоги країнам, що розвиваються, з таких основних напрямах, як можливості розширення експорту, надання інформації і консультацій з питань ринків і ме­тодів збуту експортної продукції, створення експортних служб і підготовка відповідних кадрів тощо.

Визначальна роль у регулюванні міжнародної торгівлі на сучасному етапі належить Світовій організації торгівлі (СОТ), яка з січня 1996 р. замінила Генеральну угоду з та­рифів та торгівлі (ГАТТ) (договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами у 1947 р. та набрав чинності у 1948 p.). На сьогодні COT є єдиною правовою та інститу-ційною основою всесвітньої торговельної системи. Члена-ми-засновниками COT стали 82 країни, а нині вона об'єднує вже 135 країн та близько ЗО подали заявки на вступ до неї. Сфера діяльності COT охоплює більше 90 % обсягу світової торгівлі.

Незважаючи на те, що Світова організація торгівлі за­снована на принципах ГАТТ і є її формальним спадкоєм­цем, все-таки між цими організаціями є певні відмінності, зокрема:

1. ГАТТ являв собою звід правил (багатосторонніх угод) із зобов'язаннями, обов'язковими для всіх її членів. На відміну від ГАТТ СОТ не пов'язана з ООН.

2. ГАТТ використовувся як "тимчасовий базис". Зобов'я­зання СОТ є повноцінними й постійними.

3. Правила ГАТТ поширювалися на торгівлю товарами. СОТ здійснює ширше регулювання торговельних відно­син.

Так, окрім ГАТТ, що регулює міжнародну торгівлю то­варами, СОТ охоплює ще низку угод:

— генеральну угоду про торгівлю послугами;

— угоду щодо торговельних аспектів прав інтелектуаль­ної власності;

— пакет пов'язаних із ГАТТ угод з питань митно-тариф­них та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгів­лі, захисних застережень, антидемпінгових процедур, про субсидії та компенсаційні заходи, про митну вартість, про технічні бар'єри в торгівлі тощо.

Метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі й на­дання їй стійкої основи і забезпечення таким чином еконо­мічного зростання і підвищення добробуту людей. Це дося­гається частково на основі вироблення й установлення правил та угод, що стосуються торгівлі між країнами — членами і частково шляхом переговорів, спрямованих на подальшу лібералізацію торгівлі товарами й послугами.

СОТ виконує такі функції:

— адміністративна робота, пов'язана з багатосторонніми угодами, які в цілому й становлять СОТ, і їх імплемента­цією;

— спостереження за станом світової торгівлі і надання консультацій з питань регулювання в галузі міжнародної торгівлі;

— виконання ролі форуму для багатосторонніх торго­вельних переговорів;

— забезпечення механізмів'примирення для врегулю­вання торговельних суперечок;

— спостереження за торговельною політикою держав;

— співробітництво з іншими міжнародними установами, що впливають на визначення глобальної торговельної полі­тики.

Діяльність СОТ базується на таких принципах:

— недискримінація в торгівлі, що забезпечувалося взаєм­ним наданням, з одного боку, режиму найбільшого спри­яння відносно експортних, імпортних та транзитних опе­рацій і пов'язаних з ними митних зборів, а з іншого — національного режиму, який прирівнює в правах товари ім­портного і вітчизняного виробництва щодо внутрішніх податків та зборів, а також правил, які регулюють внут­рішню торгівлю;

— взаємне надання сторонами, що домовляються, тих прав, переваг та пільг, якими користується (чи буде ко­ристуватися) у них будь-яка третя держава, тобто надання режиму найбільшого сприяння. Цей принцип поширюєть­ся на ввезення та вивезення товарів, митні збори, промис­ловість, мореплавство, правове становище юридичних та фізичних осіб;

— використання переважно митних засобів захисту на­ціонального ринку, усунення імпортних квот та інших нета-рифних обмежень;

— прогресивне зниження митних тарифів шляхом про­ведення багатосторонніх переговорів;

— надання преференційного режиму в торгівлі з країна­ми, що розвиваються;

— розв'язання торговельних спорів, що виникли, шля­хом переговорів;

— сприяння справедливій конкуренції;

— заохочення економічних реформ;

— взаємність у наданні торговельно-політичних посту­пок.

Організаційна структура СОТ визначена в ст. IV Угоди про створення СОТ. Вищим органом СОТ є Конференція на рівні міністрів, що проводиться раз у два роки. За виконан­ня поточної роботи СОТ відповідає Генеральна рада, що складається із представників — членів СОТ. Генеральна рада делегує функції трьом радам: Раді з торговельних ас­пектів прав на інтелектуальну власність, Раді з торгівлі товарами й Раді з торгівлі послугами.

Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за діями багатосторонніх угод з торгівлі товарами, що містяться в Додатку 1А Угоди про створення СОТ. Вона керує діяльніс­тю 14 комітетів, які займаються контролем за дотриманням принципів СОТ і угод ГАТТ щодо найважливіших напрямів діяльності СОТ у сфері торгівлі товарами.

Рада з торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність через чотири свої комітети контролює дотриман­ня відповідної угоди, що міститься в Додатку 1С до Угоди про створення COT. Вона вирішує також питання з запобі­гання конфліктам, пов'язаним з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Рада з торгівлі послугами здійснює контроль за вико­нанням відповідної угоди, що міститься в Додатку IB, a також надає допомогу у веденні переговорів з таких питань, як базові телекомунікації, пересування фізичних осіб, по­слуги з морських перевезень. Вона має у своєму складі два комітети та три робочі групи.

Іншим прикладом міжурядової міжнародної організації є Всесвітня митна організація (ВМО), створена в 1995 р. з метою гармонізації й уніфікації митних систем, поліп­шення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО вирішує завдання:

— уніфікації номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладання і розміри взаємних поступок, а також однако­во тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів у міжнародній торгівлі;

— формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізації митних процедур;

— забезпечення надійного митного контролю і боротьби з порушниками митних празил за допомогою створення міжнародної системи автоматизованого опрацювання да­них, вивчення і поширення новітніх методів митного кон­тролю, забезпечення більш тісного співпраці в правоохо­ронній діяльності;

— підвищення рівня фахової підготовки особового скла­ду, організації і управління національних митних служб завдяки проведенню зустрічей на рівні керівників митних служб для обговорення стратегічних напрямів розвитку митної справи, розробки і підтримання регіональних про­грам та ініціатив з навчання персоналу, розробки типових навчальних програм і надання експертної допомоги.

Найвідомішим результатом діяльності організації стало прийняття в 1983 р. Конвенції з гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС), яка може застосовуватися не лише для встановлення митного тарифу, а й для класи­фікації товарів у статистиці, а також для визначення транс­портних тарифів.

Серед універсальних неурядових організацій особливу роль відіграє Міжнародна торгова палата (МТП) (засно­вана в 1919 p.), яка об'єднує представників підприємниць­ких структур та їх спілок із розвинутих країн та країн, що розвиваються. Ця міжнародна організація створена для сприяння розвитку приватного підприємництва у світі шляхом заохочення торгівлі, інвестицій і вільних ринків, її основними функціями є:

— привертання уваги урядів до проблем бізнесу;

— представлення рекомендацій уряду країни, де прохо­дить зустріч "Групи семи" (США, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Канада);

— представляти точку зору підприємців в ООН та її спе­ціалізованих органах;

— розробляти рекомендовані кодекси поведінки у сфері бізнесу;

— вести боротьбу з економічною злочинністю тощо.

Читайте також:

1. III ПОЛІТИКИ.
2. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
3. АГД як галузь економічної науки
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.
6. Активний характер соціальної політики.
7. Актори світової політики
8. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
9. Актуальні проблеми регіональної політики та їх розв’язання.
10. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
11. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності
12. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.

Переглядів: 5070